Рішення № 62759736, 10.11.2016, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1599/16-ц

Провадження № 2-1016/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Болобана В.Г.,

за участі секретаря Рудніцької О.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись не неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 зобовязань за укладеним сторонами кредитним договором та наявність значної заборгованості, яку позивач просить стягнути разом з іншими передбаченими договором та законом платежами. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.06.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490077232, умови якого відповідачем порушуються і станом на 02.06.2016 року заборгованість по кредитному договору складає 14713,73 доларів США. ОСОБА_2 поручилась за належне виконання зобовязань позичальника за вказаним договором.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав повністю. При цьому під час судового розгляду явка позивача протокольною ухвалою суду була визнана обовязковою, про що позивач був повідомлений належним чином.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти позову, подала до суду заперечення на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що вимога позивача про дострокове повернення кредиту є необгрунтованою. Також наголосила на тому, що порука за кредитним договором є припиненою, оскільки позивач протягом шести місяців не предявляв вимог до поручителя щодо погашення заборгованості.

Суд, заслухавши представника відповідача та відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи встановив такі обставини.

13.06.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 490077232, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 26731,48 доларів США. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_1 зобовязується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком до нього графіком погашення кредиту.

13.06.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 490077232 - П, згідно з яким ОСОБА_2 як поручитель поручається за виконання відповідача ОСОБА_1 обовязків, які виникли на підставі договору або можуть виникнути у майбутньому. 19.08.2009 року ЗАТ «Альфа-Банк» було приведено у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»в Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

08.06.2016 року за вих. № 49344-102б/б ПАТ «Альфа-Банк» на адресу відповідачів направив вимогу про досудове врегулювання спору. Даним листом боржника повідомлено про те, що станом на 02.06.2016 року в нього наявна заборгованість в сумі 14713,73 доларів США, та попереджено, що у випадку незадоволення претензії банк буде змушений захищати свої справа шляхом звернення до суду.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору вбачається, що станом на 02.06.2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 14713,73 доларів США.

Як встановлено під час судового розгляду, відповідач ОСОБА_1 в період з 31.08.2014 року по 23.10.2014 року, з 01.11.2014 року по 24.12.2014 року, з 18.05.2015 року по 24.07.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується відповідними довідками. Тобто позичальник не мав можливості своєчасно сплачувати відповідні платежі за кредитним договором. З цього приводу відповідачі неодноразово звертались до позивача із проханням провести реструктуризацію заборгованості чи надання кредитних канікул, що підтверджується відповідними заявами та відповідями позивача.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист № 72370-23.1-б/б від 13.09.2016 року ПАТ «Альфа-Банк», відповідно до якого відповідачам надана відстрочка платежів за кредитним договором № 490077232, при цьому наступний платіж має надійти від відповідачів до 13.01.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Положеннями зазначеної статті передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; та протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст.559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень зазначеної статті слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Крім того, умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року в справі № 6-53цс14, яка відповідно до положень ст. 360-7ЦК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, останній платіж боржником ОСОБА_1 був проведений 09.12.2014 року. В матеріалах справи є копія вимоги на імя відповідачів датована 08.06.2016 роком. Позивач звернувся до суду з позовом 22.06.2016 року, а тому порука (з урахуванням спливу шестимісячного строку з моменту сплати останнього платежу) за договором поруки між банком та ОСОБА_2 як поручителем припинилась, а відтак, суд приходить до висновку про необгрунтованість солідарного стягнення заборгованості, оскільки порука припинилась до предявлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що позивачемне доведені належними доказами ті обставини, на які він посилався у позовній заяві. Позивач не направив свого представника до суду, хоча його явка була визнана судом обовязковою та не надав пояснення. На підставі сукупності наявних доказів та встановлених фактів (зокрема факту надання відстрочки позивачем за кредитним договором та встановленого в судовому засіданні припинення поруки), суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості необгрунтовані, не доведені позивачем належними доказами, а позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 10, 15, 59, 60, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, статтями 553,554,559 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяОСОБА_3