Рішення № 62759007, 16.11.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/2251/15-ц Провадження № 22-ц/773/1626/16 Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В. Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Бовчалюк З.А., Киці С.І.,

секретар судового засідання - Кирилюк О.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Володимир-Волинського міського суду від 24 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 серпня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № VOJ3GA00000019, за яким відповідачу ОСОБА_3 надано кредитні кошти у розмірі 15500 доларів США на строк до 29 серпня 2017 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору за ним утворилася заборгованість, яку він, незважаючи на вимоги, не погасив.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом договором у розмірі 26 929,63 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26 червня 2015 року складає 570 802,30 грн., з яких: 12 104,27 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 7 999,63 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 586,31 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 6 239,42 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 24 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій 20 січня 2016 року, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 11 лютого 2016 року рішення Володимир-Волинського міського суду від 24 грудня 2016 року в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості по процентах за користування кредитом та заборгованості по комісії скасовано.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 12 104,27 доларів США заборгованості за кредитом, 7 999,63 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 586,31 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, що утворилася станом на 26 червня 2015 року і разом складає 20 690 доларів США 21 цент, що за офіційним курсом Національного банку України становить 438 632 грн. 45 коп.

В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на попередні судові рішення у справі задоволено частково. Постановлено рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 лютого 2016 року в частині вирішення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже предметом даного апеляційного розгляду є рішення Володимир-Волинського міського суду від 24 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення пені.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що 29 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № VOJ3GA00000019, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк до 29 серпня 2017 року включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 14 000 доларів США на наступні цілі: на ремонт квартири, на навчання, а також у розмірі 1500 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати 0,20 % від суми виданого кредиту. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,43 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (а. с. 9-10).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом. Іпотека виникає на підставі, зокрема, договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки № VOJ3GA00000019, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Івановою Л.П. і зареєстрований в реєстрі за № 4102, за яким в іпотеку банку надано нерухоме майно, а саме двохкімнатну квартиру, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 40-42).

02 серпня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № VOJ3GA00000019 від 29 серпня 2007 року, згідно з якою пункт 7.1 кредитного договору викладено у новій редакції, якою збільшено розмір кредиту до 19 381,05 доларів США на споживчі цілі, а також - до 6881,05 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту (а. с. 43-45).

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 23 січня 2013 року постановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VOJ3GA00000019 від 29 серпня 2007 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 в розмірі 150282,55 грн., що еквівалентно 18808,83 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до іпотечного договору № VOJ3GA00000019 від 29 серпня 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а саме на квартиру, загальною площею 47,6 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом продажу квартири ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, з початковою ціною продажу квартири на рівні 101000 грн. (а. с. 46-50).

12 березня 2014 року між ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, від імені яких на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2013 року діяв ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Івановою Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 503 (а. с. 71-72).

ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 26 червня 2015 року склала 26 929,63 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 12 104,27 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом - 7 999,63 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 5 86,31 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 6 239,42 доларів США, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а. с. 3-6).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтував свого позову, не довів своїх вимог, зокрема правильності розрахунку кредитної заборгованості.

Однак такі висновки не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

Правильність розрахунку кредитної заборгованості, зокрема за тілом кредиту, за процентами та за комісією встановлена рішенням Апеляційного суду Волинської області від 11 лютого 2016 року, яке набрало законної сили, на підставі поданого банком розрахунку (а. с. 3-6).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 4.1 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом та винагород за додатковий моніторинг погашення кредиту і за надання фінансового інструмента банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язався сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. кредитного договору сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України на дату сплати.

Вищезгаданим розрахунком заборгованості за кредитним договором визначений розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань позичальником в сумі 6 239,42 доларів США (а. с. 3-6), яка відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже пеня, штраф може обчислюватися і стягуватися лише в національній валюті України - гривні.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня (постанова Верховного Суду України № 6-79цс14 від 02 липня 2014 року).

За офіційним курсом Національного банку України станом на 26 червня 2015 року (день, станом на який розрахована заборгованість за кредитним договором, яку просив стягнути позивач) 100 доларів США відповідало 2119,6069 грн. (а. с. 7). Отже 6 239,42 доларів США за вказаним курсом становило сума заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором складає 132 251,18 грн. (6 239,42 х 2119,6069).

Тому, виходячи із закріпленого в ст. 11 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України принципу диспозитивності, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити позов у межах заявлених вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по пені в сумі 132 251,18 грн. Стягнення у гривневому еквіваленті сум, нарахованих позивачем в іноземній валюті, не є виходом за межі позовних вимог.

У зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи та допущеними ним порушеннями норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, оскаржуване рішення в означеній частині слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України.

Від стягнення з відповідача понесених судових витрат представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду відмовилася.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду від 24 грудня 2015 року в даній справі в частині відмови в позові про стягнення пені скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 132 251 (сто тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 18 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором № VOJ3GA00000019 від 29 серпня 2007 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: