Рішення № 62758892, 15.11.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2016 р. Справа № 918/1064/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку 28 на вул. Черняка в м.Рівне "Мрія Плюс"

про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 4 275,13 грн.

За участю представників:

від позивача: представник ОСОБА_2

від відповідача: представник голова правління ОСОБА_3

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.11.16 по 15.11.16

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі Позивач або ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку 28 на вул. Черняка в м.Рівне "Мрія Плюс" в якому просить стягнути з останнього пеню за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 3 432,48 грн. (три тисячі чотириста тридцять дві гривні 48 коп.); три проценти річних в сумі 775,63 грн. (сімсот сімдесят п"ять гривень 63 коп.); інфляційні втрати в сумі 67,03 грн. (шістьдесят сім гривень 03 коп.), а всього 4 275,13 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят п"ять гривень 13 коп.).

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору №13/2557-ТЕ-28 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу протягом січня-грудня 2013р. він поставив Відповідачу природний газ на суму 82 054,11 грн., однак останній оплатив його вартість з простроченням.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив пославшись на те, що останнім невірно розраховано штрафні санкції та інфляційні. Крім того Відповідач просить зменшити розмір неустойки посилаючись на те, що сума пені значно перевищує розмір збитків, і що об'єднання співвласників не має на меті отримання прибутку як організація, а є лише органом що виконує функції утримувача будинку, відповідна сплата за газ відбувається за фактичним отриманням від мешканців.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

28 грудня 2012 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як Продавець та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку 28 на вул.Черняка м. Рівне "Мрія плюс", як Покупець уклали Договір №13/2557-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання Договору Продавець з січня по грудень 2013 року передав, а Покупець отримав природний газ на суму 82 054,11 грн..

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу:

-ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року на суму 15 629,23 грн.;

-ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2013 року на суму 12 898,23 грн.;

-ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу від 31 березня 2013 року на суму 16 433,08 грн.;

-ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2013 року на суму 5 513,04 грн.;

Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2013 року на суму 9 252,12 грн.;

Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2013 року на суму 9 976,10 грн.;

-ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2013 року на суму 12 352,31 грн.;

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити природний газ, поставлений: у січні 2013 року до 14 лютого 2013 року; у лютому 2013 року до 14 березня 2013 року; у березні 2013 року до 14 квітня 2013 року; у квітні 2013 року до 14 травня 2013 року; у жовтні 2013 року до 14 листопада 2013 року; у листопаді 2013 року до 14 грудня 2013 року; у грудні 2013 року до 14 січня 2014 року.

Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в якості оплати поставленого за спірним договором природного газу в сумі 82 054,11 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо та не оспорюється самим Відповідачем.

Таким чином, Відповідач виконав основне зобовязання з оплати поставленого природного газу у повному обсязі.

Проте, всупереч п.1.1 та п.6.1 Договору, Відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, порушуючи умови, визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦКУ є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобовязання у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 3 432,48 грн. пені, нарахованої за період прострочення з 14.02.2013р. по 14.01.2014р. від сум заборгованості за кожний період сплати, передбаченої умовами договору.

Перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, суд встановив його арифметичну неправильність, так як Позивачем в даний розрахунок включені дні фактичної сплати суми заборгованості, однак такі дні, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що за вказаний період прострочення до стягнення підлягає пеня в сумі 3 423,60 грн..

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки Відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, а саме зобовязання з оплати поставленого природного газу, він зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням інфляції.

Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 775,63 грн., нараховані за період прострочення з 14.02.2013р. по 14.01.2014р. від сум заборгованості за кожний період сплати, передбаченої умовами договору.

Перевіривши розрахунок 3%, наданий Позивачем, суд встановив його арифметичну неправильність, так як Позивачем в даний розрахунок включені дні фактичної сплати суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що за вказаний період прострочення до стягнення підлягає сума 773,67 грн..

Крім того Позивач просить стягнути з Відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення з жовтня місяця 2013р. по грудень місяць 2013 року в сумі 67,03 грн..

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу, у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, останнім здійснено розрахунок інфляційних втрат щоденно, оскільки за спірний період відповідачем постійно проводились сплати заборгованості за спожитий природний газ, тобто заборгованість у відповідній сумі на початок та кінець місяця, на яку може бути нарахований індекс інфляції, не існувала, що враховуючи вищезазначені положення щодо порядку обчислення індексу інфляції, виключає можливість його застосування.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню в сумі 67,03 грн..

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 4 161,27 грн., а саме пеня в сумі 3 423,60 грн., 3% річних в сумі 737,67 грн..

Клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, що підлягає до стягнення не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного Кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак всупереч наведеним нормам Відповідач не довів належними доказами наявності істотних обставин для зменшення розміру неустойки.

Відповідач надав суду рішення ДПІ у м.Рівне №266 від 02 вересня 2016 року про те, що об'єднання співвласників визнано неприбутковою організацією,однак суд зазначає, що зазначені правовідносини між сторонами існували у 2014 році.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладаються судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку 28 на вул. Черняка в м.Рівне "Мрія Плюс" (33016, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Черняка, будинок 28, ЄДРПОУ 37614198) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 3 423,6 грн., 3% річних в сумі 773,67 грн., судовий збір в сумі 1341,30 грн..

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 17 листопада 2016 року.

Суддя Марач В.В.