Постанова № 62758799, 14.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа№ 911/2346/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю судового засідання Бовсунівської Л.О.

позивача - ОСОБА_3

відповідача - Матвєєва О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2016 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос"

про стягнення 1830099,40 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2016 по справі №911/2346/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" на користь ОСОБА_5 1539062 грн 03 коп. - інфляційних втрат, 169036 грн 30 коп. - 3 % річних та 25621 грн 48 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.09.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" прийнято до провадження та призначено до розгляду 14.11.2016.

В судове засідання 14.11.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно з п.п. 2.1., 2.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос", затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 10.11.2010 № 2 та зареєстрованого державним реєстратором Сквирської районної державної адміністрації від 24.11.2010 за №13461050007000355, засновниками (учасниками) товариства були:

- ОСОБА_5, частка якого у статутному капіталі складала 34 000,00 грн, що становило 34 % у статутному капіталі товариства;

- ОСОБА_6, частка якого у статутному капіталі складала 33 000,00 грн, що становило 33 % у статутному капіталі товариства;

- ОСОБА_7, частка якого у статутному капіталі складала 33 000,00 грн, що становило 33% у статутному капіталі товариства.

Згідно з рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос", оформленого протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос" № 4 від 02.03.2012 ухвалено: виключити ОСОБА_5 зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЧУБИНЕЦЬКИЙ КОЛОС", в зв'язку з виходом зі складу учасників товариства на підставі поданої заяви.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2015, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у справі № 911/847/15 за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" про стягнення 3 337 712,00 грн, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1880200 грн. 00 коп. - вартості частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" та 37604 грн. 00 коп. - судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Судами встановлено, що на момент виходу позивача зі складу учасників товариства (02.03.2012) баланс відповідача складав 5630000 грн, в зв'язку з чим вартість належної до виплати позивачу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" складає 1880200 грн (5 630000 грн, (за інформацією з балансу відповідача станом на 02.03.2012, дата подання заяви про вихід з товариства) * 34 % (частка позивача у статутному капіталі відповідача) - 34000 грн (кошти сплачені товариством позивачу).

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 11770 від 23.10.2015 з відповідача на користь позивача перераховано 24304,58 грн., згідно з розпорядженням № 4800005/4 від 21.08.2015 та розпорядженням № 48000005 від 02.09.2015. Також, відповідно до платіжного доручення № 14 від 18.07.2016 відповідач сплатив позивачу суму в розмірі 272,30 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 4.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016, з моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ, з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства, настає обов'язок сплатити суму в строки, визначені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Невиконання зобов'язання призводить до наслідків, передбачених за прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема визначені статтею 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання з виплати позивачу вартості частини майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства мали бути виконаними до 02.03.2013.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У розумінні наведеного припису наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що нараховуються на суму боргу, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, вищезазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Наведене відповідає правовій позиції Верхового Суду України, викладеній у постановах від 20.12.10 у справі №10/25, від 14.11.11 у справі №12/207, та узгоджується з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається передбачених підстав, за яких би зобов'язання відповідача перед позивачем, що полягає у сплаті грошової суми, припинилось.

Посилання апелянта на те, що позивач не звертався тривалий час після його виключення зі складу учасників товариства до відповідача з будь-якими матеріальними вимогами або претензіями, в зв'язку з чим,місцевим господарським судом безпідставно стягнуто з відповідача суми річних та інфляційних, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки з такими вимогами позивач звернувся безпосередньо до господарського суду першої інстанції. При цьому вимагати від боржника сплати в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних, в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання боржником є правом кредитора.

В даному випадку відповідач мав строкове грошове зобов'язання перед позивачем, яке в передбачені законодавством строки не виконано. Тому, застосування в даному випадку ст.625 ЦК України є правомірним, оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат понесених ним від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Доводи апелянта щодо даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки між сторонами відсутні господарські правовідносини, а також, що позивачем є фізична особа яка не має статусу підприємця, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Наслідком виходу учасника з товариства, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право учасника, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю, на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками, у т.ч. учасником, який вибув.

Згідно з положеннями ст. 167 Господарського Кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, відносини між сторонами є корпоративними, оскільки виникли щодо прав позивача на відшкодуванні матеріальних втрат, пов'язаних з невиплатою вартості частки, в результаті його виключення з ТОВ "Чубинецький Колос". Це питання є складовою частиною корпоративних прав учасника товариства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що ст. 12 ГПК України дозволяє бути учасником господарського процесу учаснику, що вибув із товариства.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду інфляційних втрат та 3 % річних, який складено з врахуванням часткових оплат та є арифметично вірним, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2016 по справі №911/2346/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2016 по справі №911/2346/16 без змін.

2.Матеріали справи №911/2346/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна