Ухвала суду № 62758231, 01.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м. Київ К/800/21425/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

Голяшкіна О.В.,

суддів: Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Юридична фірма "Імператив плюс" на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 року у справі за позовом Приватного підприємства Юридична фірма "Імператив плюс" до Державної екологічної інспекції України про визнання нечинним (незаконним) та скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року Приватне підприємство Юридична фірма "Імператив плюс" звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просило:

- визнати нечинним (незаконним) та скасувати наказ відповідача від 05.06. 2015 року № 39 «Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Переліку посадових осіб, яким дозволено працювати з документами з грифом «Для службового користування» в Держекоінспекції України».

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 року у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству Юридична фірма "Імператив плюс" було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Юридична фірма "Імператив плюс" було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Приватне підприємство Юридична фірма "Імператив плюс", не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Приватного підприємства Юридична фірма "Імператив плюс" задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що Приватне підприємство Юридична фірма "Імператив плюс" 28.10.2015 року звернулося до Державної екологічної інспекції України із письмовим запитом про надання інформації щодо здійснення останньою перевірок Трипільської ТЕЦ на відповідність її діяльності природоохоронному законодавству України.

Листом від 06.11.2015 року Державна екологічна інспекція України надала позивачу інформацію про проведені перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Трипільською ТЕС та про вжиті заходи впливу. Проте, у наданні копій актів перевірки та документів реагування на виявленні порушення позивачу відмовлено, оскільки зазначені документи містять конфіденційну інформацію, яку включено до Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції від 05.06.2015 року № 39.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про інформацію», право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частинами 1, 2, 3 статті 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація; конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом; порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Пунктом 1 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893, визначено обов'язковий для всіх центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (далі - організації) порядок обліку, зберігання, використання та знищення документів, справ, видань, магнітних та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави (далі - документи). Переліки відомостей, які містять службову інформацію, затверджуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011, передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Згідно із пунктом 9 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує Голова Держекоінспекції України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 10 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Голова Держекоінспекції України вносить Міністрові пропозиції щодо формування державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розроблені Держекоінспекцією України з питань, що належать до її компетенції, проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства.

Згідно із пунктом 35 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, забороняється користуватися відомостями з документів з грифом "Для службового користування" для відкритих виступів або опублікування у засобах масової інформації, експонувати такі документи на відкритих виставках, демонструвати їх на стендах, у вітринах або інших громадських місцях. У разі потреби з письмового дозволу керівника організації допускається опублікування або передання для опублікування несекретних відомостей обмеженого поширення, якщо такі відомості не суперечать перелікам, зазначеним у пункті 1 цієї Інструкції.

Пункт 37 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, визначає зокрема, що представники інших організацій допускаються до ознайомлення і роботи з документами з грифом "Для службового користування" з дозволу керівників організацій (структурних підрозділів), у володінні та розпорядженні яких перебувають ці документи, за наявності письмового запиту організацій, в яких вони працюють, із зазначенням характеру завдання, що виконується.

Відповідно до пункту 1.4. Розділу І Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 №883/5, зокрема наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання; нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року № 493/92, зокрема встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснюють, зокрема нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України.

Згідно із пунктом 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ має організаційно-розпорядчий характер, затверджує перелік посадових осіб, які мають право доступу до документів з грифом «Для службового користування» та не є нормативно-правовим актом, отже не підлягає державній реєстрації, а при прийнятті рішення про віднесення матеріалів інспекційних перевірок з обмеженим доступом Трипільської TEC до переліку конфіденційної інформації, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та Законами України, з метою забезпечення національної безпеки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Юридична фірма "Імператив плюс" - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 року у справі за позовом Приватного підприємства Юридична фірма "Імператив плюс" до Державної екологічної інспекції України про визнання нечинним (незаконним) та скасування наказу - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз