Ухвала суду № 62758187, 16.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Київ К/800/17990/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 р.

у справі №804/14093/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор М»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікор М» (далі - позивач, ТОВ «Вікор М») подано до суду позов до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004671501 від 11.10.2013 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004671501 від 11.10.2013 р.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залиши її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено позапланову перевірку ТОВ «Вікор М» з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 р. № 589/151/35163684.

За висновками акта перевірки позивачем в порушення п. 102.5 статті 102, абзацу «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ «Вікор М» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за серпень 2013 року на суму 376 284 грн.

На підставі акта перевірки 11.10.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004671501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 376 284 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, скасовуючи прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення, обґрунтовував своє рішення тим, що податковим органом, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності прийнятого рішення.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість. Строки давності, встановлені зазначеною статтею, не поширюються на включення залишків від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту, наступного податкового періоду.

Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем суми до бюджетного відшкодування податку на додану вартість не заявлялися, правомірність формування податкового кредиту позивачем у грудні 2007 року в сумі 377 563 грн. податковим органом не заперечувалася.

За таких обставин, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ за грудень 2007 року є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013 р. № 0004671501 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.В.Приходько

Судді І.О.Бухтіярова

О.А.Веденяпін