Ухвала суду № 62758064, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/46621/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі - ГУ МВС) України в Дніпропетровській області, Томаківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі - РВ ГУ МВС) України в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ГУ МВС України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 28 листопада 2011 року № 2609 в частині його звільнення з органів внутрішніх справи України за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), та поновити його на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Томаківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 березня 2012 року поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Томаківський РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 28 листопада 2011 року № 2609 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення № 114, як незаконний, та поновлено ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Томаківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області. Присуджено з Томаківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2011 року до 19 червня 2013 року відповідно до довідки від 19 червня 2013 року № 116, виданої начальником Томаківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року змінено постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та викладено абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов'язати Томаківський РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, в межах одного року, відповідно до довідки від 19 червня 2013 року № 116, виданої начальником Томаківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області». В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ГУ МВС України в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що з 5 листопада 2009 року по 28 листопада 2011 року ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Томаківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Наказом від 28 листопада 2011 року № 2609 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Томаківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області та Марганецького міського відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області» за порушення статей 2, 10 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400 (далі - Інструкція № 400), які виразились у невжитті належних заходів щодо припинення правопорушення з боку громадянина ОСОБА_5, ненаданні допомоги особі, яка її потребувала та неповідомленні про вчинення протиправних дій, оперуповноваженого сектора карного розшуку Томаківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення № 114.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 28 листопада 2011 року № 2609 посилаючись на те, що при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, відповідачем не було встановлено вчинення ОСОБА_4 проступку для застосування заходу крайнього впливу.

Апеляційний суд погодився з таким висновком, проте змінюючи рішення суду першої інстанції в частині періоду виплати заробітної плати встановив, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу необхідно стягнути в межах одного року.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України на підставі наступного.

Відповідно до приписів підпункту «є» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене в статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (стаття 2; далі - Дисциплінарний статут).

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту, зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника органів внутрішніх справ і його ставлення до вчиненого.

Згідно пункту 2.3 Інструкції № 400 за межами дислокації органу внутрішніх справ працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про злочин, або у разі безпосереднього виявлення такого, зобов'язаний вжити заходів щодо його припинення, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили злочин, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

За висновком службового розслідування від 26 листопада 2011 року, затвердженого начальником ГУ МВС України в Дніпропетровській області, встановлено, що ОСОБА_4 у ніч з 1 на 2 жовтня 2011 року, будучи поза службою, став свідком побиття потерпілого ОСОБА_6, однак не вжив належних заходів щодо припинення протиправних дій з боку громадянина ОСОБА_5, не надав допомоги особі яка її потребувала, а також не повідомив про даний факт до найближчого підрозділу міліції.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено правомірність прийняття наказу про звільнення ОСОБА_4 з посади з підстав неповідомлення ним щодо протиправних дій з боку громадянина ОСОБА_5, за що до нього застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення.

На підставі викладеного та встановлених у справі обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що застосування до позивача такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади є передчасним та крайнім заходом дисциплінарного впливу, так як такий вид стягнення не відповідає тяжкості проступку ОСОБА_4 та обставинам, за яких його вчинено.

Оскільки позивача неправомірно звільнено з посади, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та висновків судів, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року в незміненій частині у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Томаківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.