Ухвала суду № 62758039, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"12" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/66806/13

К/800/1062/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, треті особи - Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області, Харківська міська рада, Орджонікідзевський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії з реєстрації місця проживання, за касаційними скаргами Харківської міської ради та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 5 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом, у якому просила: визнати протиправними рішення Орджонікідзевського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19 липня 2013 року № 22/5744 щодо відмови їй, а також її сину - ОСОБА_5 та доньці - ОСОБА_6 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3; зобов'язати Орджонікідзевський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області вчинити дії з реєстрації місця проживання вказаних осіб за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 5 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Орджонікідзевського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_4 в реєстрації її місця проживання та місця проживання її дітей - сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Орджонікідзевський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області зареєструвати ОСОБА_4 та її дітей - сина ОСОБА_5 та доньку ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська міська рада та Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 5 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року і прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За перевіркою матеріалів справи встановлено, що 28 лютого 2001 року Липецьким відділом міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області місце проживання ОСОБА_4 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1.

У 2007 році у зв'язку з народженням сина та доньки ОСОБА_4 звернулась до Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області з клопотанням про надання їй та її родині у складі чотирьох чоловік додатково квартири № 19 у цьому ж будинку.

Рішенням виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області від 6 листопада 2007 року № 542 ОСОБА_4 та її сім'ї надана для проживання кімната без права приватизації за адресою: АДРЕСА_2.

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася із заявою в порядку статті 15 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) до Орджонікідзевського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо вирішення питання про реєстрацію місця проживання її та дітей за адресою: АДРЕСА_1.

19 липня 2013 року Орджонікідзевський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області листом № 22/5744 повідомив ОСОБА_4 про те, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання, а ОСОБА_4 за межі територіальної одиниці не вибувала, з реєстраційного обліку у зв'язку з прибуттям до нового місця проживання не знімалася та продовжує проживати за старою адресою. Одночасно, позивачеві роз'яснено, що у зв'язку з встановленням нових меж міста Харкова мешканці Харківської області Харківського району села Затишшя стали мешканцями міста.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач та її діти фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 з 6 листопада 2007 року, а в квартирі 17 - з 2001 року, також вони є наймачами цього жилого приміщення, в якому бажають зареєструватись, а тому реєстрація їх місця проживання повинна здійснюватися Орджонікідзевським районним відділом у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання в Україні і випадки обмеження таких прав регулюються Законом № 1382-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини першої статті 2 Закону № 1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Згідно пункту 1.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1077), реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Пунктом 2.2 Порядку № 1077 визначено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг - до відповідного центру, зокрема: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи; свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку.

Пунктом 2.8 Порядку № 1077 встановлено, що у паспортний документ особи, місце проживання якої реєструється з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання, територіальним підрозділом Державної міграційної служби України спочатку проставляється штамп зняття з реєстрації місця проживання особи, зразок якого наведено в додатку 4 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320, а потім штамп реєстрації місця проживання особи.

У відповідності до абзацу 5 частини першої статті 3 Закону № 1382-IV місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Згідно абзацу 7 частини першої статті 3 Закону № 1382-IV реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції до документів, що підтверджують право на проживання в житлі, відніс рішення Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області від 6 листопада 2007 року № 542, залишивши поза увагою положення Закону № 1382-IV та Порядку № 1077, якими визначений перелік таких документів, і доводи відповідача щодо необхідності отримання ордеру на житлове приміщення.

Разом з тим, як вбачається з вказаного рішення, ОСОБА_4 та її сім'ї надано для проживання кімнату, а просить суд вона зобов'язати зареєструвати місце проживання її та дітей у квартирі за вказаною адресою. Вказані обставини судом першої інстанції не були досліджені.

Крім того, суд не врахував, що рішення Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області № 542 прийняте 6 листопада 2007 року, а до Орджонікідзевського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для вирішення питання про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 звернулась лише у 2013 році, що не відповідає вимогам Закону № 1382-IV та Порядку № 1077.

У порушення положень частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи, та всупереч вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості судового рішення суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача, що позивач звернулася до Орджонікідзевського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з клопотанням від 17 липня 2013 року в порядку статті 15 Закону № 393/96-ВР, на яке 19 липня 2013 року відповідно до цього ж Закону ним надана відповідь № 22/5744 з роз'ясненнями. Серед іншого в листі вказано, що ОСОБА_4 має можливість особисто прибути до Орджонікідзевського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в зазначені часи прийому і в разі її звернення та надання необхідних документів питання буде вирішено по суті. Чи зверталася позивач до цієї установи з відповідною заявою та документами, визначеними Порядком № 1077, судом не встановлено.

Приймаючи рішення про визнання протиправними дій та зобов'язання Орджонікідзевського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області зареєструвати ОСОБА_4 та її дітей за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції не залучив такого до участі у справі в якості відповідача, а погодився з його участю у справі лише як третьої особи, залишивши поза увагою те, що рішення у справі впливає на його права, свободи та інтереси.

Зі змісту статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на вказані порушення уваги не звернув.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що постанова Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 5 вересня 2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційні скарги Харківської міської ради та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 5 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, треті особи - Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області, Харківська міська рада, Орджонікідзевський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії з реєстрації місця проживання - направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.