Ухвала суду № 62757961, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/52099/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Бухтіярової І.О.

Суддів Маринчак Н.Є.

Приходько І.В.

при секретарі Бовкуні В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гребінки А.М.,

відповідача - Лавренюка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «МП ТРЕЙД»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015

у справі № 820/3951/15

за позовом приватного підприємства «МП ТРЕЙД»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання незаконними дії, визнання незаконними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «МП ТРЕЙД» звернулось до суду з позовом, враховуючи збільшення позовних вимог, про визнання незаконними дій посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо проведення фактичної перевірки магазину, розташованого за адресою: м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, 164 та складання акта перевірки від 16.12.2014 № 261/20-40-21-02-10/34952938; визнання незаконними та скасування рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 03.02.2015 № 000016/10-20-40-21-02/34952938, № 000017/10-20-40-21-02/34952938, № 000018/10-20-40-21-02/34952938, № 000019/10-20-40-21-02/34952938.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.12.2014 співробітниками управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі направлення від 16.12.2014 № 312 та наказу на проведення перевірки від 04.11.2014 № 390 проведено фактичну перевірку магазину ПП «МП ТРЕЙД» (код 34952938), який розташовано за адресою: м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, 164, за результатами якої складено акт від 16.12.2014 № 261/20-40-21-02-10/34952938 з додатком, а саме суцільний опис наявних в місці торгівлі (зберігання) алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Вказане направлення та наказ на проведення перевірки пред'явлено представникам підприємства і запропоновано отримати копію наказу, заповнивши відповідну розписку у направленні, але представники відмовились від її заповнення без надання усних чи письмових пояснень такої відмови, що стало підставою для складання акту «відмови від підпису у направленні та отримання копії наказу на проведення перевірки» від 16.12.2014 № 26/20-40-21-02-40/34952938.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за відсутності ліцензії; роздрібна торгівля тютюновими виробами за відсутності ліцензій; зберігання алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв; зберігання тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій тютюнових виробів та проведено суцільний опис наявних в місці торгівлі (зберігання) алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який складено в додатку № 1 до акту перевірки.

Представники підприємства відмовились від підписання та отримання акту перевірки, що підтверджено актом відмови від підписання акту перевірки та його отримання від 16.12.2014 № 27/20-40-21-02-40/34952938.

Другий примірник акту наступного дня направлено за юридичною адресою підприємства поштовим відправленням № 6100218213576, яке в подальшому повернулось до відповідача з відміткою відділення поштового зв'язку «Харків-52» «за закінченням терміну зберігання» проставленою 19.01.2015. Вдруге примірник акту було направлено позивачу за його зверненням поштовим відправленням від 18.02.2015 № 6105229355323 та отримано останнім 19.02.2015.

На підставі висновків акту перевірки 03.02.2015 податковим органом прийняті наступні рішення:

- № 000016/10-20-40-21-02/34952938 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 251 379,34 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за відсутності ліцензії;

- № 000017/10-20-40-21-02/34952938 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 95 983,50 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за відсутності ліцензії;

- № 000018/10-20-40-21-02/34952938 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 125 689,67 грн. за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

- № 000019/10-20-40-21-02/34952938 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 47 991,75 грн. за зберігання роздрібних партій тютюнових виробів у місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Матеріалами справи встановлено, що в грудні 2013 року ПП «МП ТРЕЙД» було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (АЕ 319124) та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (АЕ 323615) терміном дії яких є період з 11.12.2013 по 11.12.2014.

09.12.2014 підприємство позивача звернулося до ГУ ДФС у Харківській області з заявою про отримання нових ліцензій.

15.12.2014 підприємство позивача отримало необхідні ліцензії терміном дії з 17.12.2014 по 17.12.2015.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом були дотримані порядок та умови проведення фактичної перевірки позивача; на час проведення перевірки 16.12.2014 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у позивача були відсутні; оскільки станом на 16.12.2014 у підприємства відповідача були відсутні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напрями та тютюновими виробами, то і місце зберігання зазначених товарів не було внесене до Єдиного реєстру.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо проведення фактичної перевірки магазину, розташованого за адресою: м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, 164, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно з п. 81.1 ст. 81 зазначеного Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

В даному випадку, як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, направлення та наказ про проведення фактичної перевірки позивача були пред'явлені представникам підприємства і запропоновано отримати копію наказу та, отримавши відмову останніх, працівниками податкового органу було складено акт відмови від підпису у направленні та отриманні копії наказу на проведення перевірки, який згідно вищевказаних норм є підставою для початку проведення фактичної перевірки.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що працівниками податкового органу дотримано порядок та умови проведення фактичної перевірки позивача, в результаті чого відсутні підстави для визнання незаконними таких дій.

Щодо висновку судів попередніх інстанцій про правомірність прийняття рішень про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження обставин по справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Тобто, в даній нормі закону роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій розглядається як одне правопорушення.

Судами попередніх інстанцій вказаного враховано не було, в результаті чого залишено поза увагою нарахування штрафу позивачу окремо за продаж алкогольних напоїв та продаж тютюнових виробів без ліцензій.

Крім того, розмір такого штрафу визначається передусім в залежності від вартості отриманої для реалізації партії товарів як по алкогольним, так і по тютюновим виробам.

Відповідно до положень Державного стандарту України (ДСТУ) 3993-2000 «Товарознавство. Терміни та визначення» партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій не встановили вартість отриманої партії товару алкогольних та тютюнових виробів, реалізація якої здійснювалась позивачем без дотримання встановлених правил 16 грудня 2014 року, оскільки дана обставина має значення для встановлення правомірності застосування до позивача розміру штрафних санкцій.

Крім того, згідно з ч. 34 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

При цьому, згідно з абз. 21 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; місце торгівлі згідно абз. 14 вказаної статті Закону - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Тобто вказані норми вимагають внесення відомостей до Єдиного державного реєстру саме місць зберігання.

Відповідно до п. 2.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за № 670/6958, до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на наведені правові норми, якщо суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію та збереження алкогольних напоїв і тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об'єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб'єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання, з огляду на його відсутність.

Суди, посилаючись на відсутність у позивача 16.12.2014 ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами зазначили про неправомірність зберігання таких товарів у місці, що не внесено до Єдиного реєстру, не врахували, що ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами були видані позивачу 15.12.2014 з терміном їх дії з 17.12.2014 до 17.12.2015.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем також були заявлені позовні вимоги про визнання незаконними дій посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо складання акта перевірки від 16.12.2014 № 261/20-40-21-02-10/34952938.

Однак, судами попередніх інстанції не надано правової оцінки оскаржуваним діям відповідача щодо складання акту перевірки та не розглянуто вказаних позовних вимог.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо частини позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 03.02.2015 № 000016/10-20-40-21-02/34952938, № 000017/10-20-40-21-02/34952938, № 000018/10-20-40-21-02/34952938, № 000019/10-20-40-21-02/34952938, визнання незаконними дій щодо складання акта перевірки від 16.12.2014 № 261/20-40-21-02-10/34952938, та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в решті - рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «МП ТРЕЙД» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 скасувати в частині оскарження рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 03.02.2015 № 000016/10-20-40-21-02/34952938, № 000017/10-20-40-21-02/34952938, № 000018/10-20-40-21-02/34952938, № 000019/10-20-40-21-02/34952938, визнання незаконними дій щодо складання акта перевірки від 16.12.2014 № 261/20-40-21-02-10/34952938, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)І.О. Бухтіярова Судді(підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)І.В. Приходько