Постанова № 62757828, 17.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25535/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А. Б.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Аудиторської палати України про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Аудиторської палати України про визнання незаконним та скасування рішення Аудиторської палати України від 24.09.2015 р. № 315/5.1, яким до ОСОБА_4 застосоване стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків № НОМЕР_2, виданого рішенням АП України від 29.02.1996 р. № 42, чинного до 01.01.2020 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 відповідно до сертифікату аудитора, виданого рішенням АП України від 29.02.1996 р. № 42 здійснював аудиторську діяльність.

За результатом розгляду скарги ОСОБА_5 від 28.01.2015 р., зареєстрованої за вх. № 01-01-24/62 відповідачем прийнято рішення від 24.09.2015 р. № 315/5.1, яким до аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «Констультант» ОСОБА_4 застосовано стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків № НОМЕР_2, виданого рішенням АП України від 29.02.1996 р. № 42, чинного до 01.01.2020 р.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації визначає Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. № 3125-XII (далі - Закон).

Згідно зі ст. ст. 12, 22 Закону повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Аудиторська палата України: 1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; 2) затверджує стандарти аудиту; 3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків; 4) веде Реєстр; 5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; 6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг; 7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення; 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.

Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України.

Рішення Аудиторської палати України щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду.

До аудиторів можуть бути застосовані інші види відповідальності відповідно до закону.

Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків затверджено рішенням АП України від 15 листопада 2007 року № 184/4 (з відповідними змінами, далі - Порядок).

Відповідно до Розділу 1 Порядку дисциплінарна комісія АПУ - це постійно діюча комісія АПУ, яка здійснює розгляд матеріалів дисциплінарного провадження.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду в Дисциплінарній комісії АПУ фактів неналежного виконання аудитором (аудиторською фірмою) професійних обов'язків, та вибір заходів впливу на аудитора (аудиторську фірму) у формі стягнення.

З огляду на вказані визначення, колегія суддів приходить до висновку, що даний Порядок регулює питання притягнення аудиторів до дисциплінарної відповідальності.

Ця обставина підтверджена також представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.11.2016 р.

В той же час, за загальними принципами права притягнення до відповідальності має бути обмежено певними строками.

Зважаючи на те, що в Україні не визначено строку притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Закону України «Про аудиторську діяльність», колегія суддів вважає прийнятним застосування до спірних правовідносин аналогії закону.

Так у відповідності до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації було виконано позивачем 27.12.2011 року.

В свою чергу, за порушення, що мали місце, на думку відповідача, під час його вчинення, позивача було притягнуто до відповідальності 24.09.2015 р., тобто більше ніж через три роки.

За цих обставин, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення пізніше шести місяців з дня вчинення порушення.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Також у відповідності до ст. 88, 94 КАС України вирішенню підлягає питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Аудиторської палати України про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Аудиторської палати України від 24 вересня 2015 року № 315/5.1, яким до ОСОБА_4 застосоване стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків № НОМЕР_2, виданого рішенням Аудиторської палати України від 29 лютого 1996 року № 42, чинного до 01 січня 2020 року.

Стягнути з Аудиторської палати України (ЄДРПОУ 00049972) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1458, 93 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім гривень 93 копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 17.11.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.