Ухвала суду № 62757754, 16.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року справа №805/936/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Казначеєва Е.Г.

Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року по справі № 805/936/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Інститут Южніігіпрогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання нечинним та скасування рішення від 16 жовтня 2015 року № 0000173900 на суму 1 020,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2016 року Публічне акціонерне товариство «ІНСТИТУТ ЮЖНІІГІПРОГАЗ» (далі - позивач, ПАТ «Южніігіпрогаз») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі - СДПІ у м. Донецьку) про визнання нечинним та скасування рішення від 16 жовтня 2015 року № 0000173900 на суму 1 020,00 грн. (арк. справи 4-14).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, з урахуванням виправленої описки, вказаний адміністративний позов задоволено, визнано нечинним та скасовано рішення відповідача від 16 жовтня 2015 року № 0000173900 «Про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 1 020,00 грн. (арк. справи 107-110, 117).

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт, СДПІ у м. Донецьку) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права: в частині застосування до платника податків положень Закону України № 1669 із не врахуванням необхідності надання Сертифікату ТПП для звільнення від відповідальності за несвоєчасне подання та не подання позивачем відповідної звітності з єдиного внеску, а також заяви про звільнення від виконання своїх зобов'язань, адресовану СДПІ у м. Донецьку просив суд задовольнити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити позивачу, оскільки останній несвоєчасно подав звітність з єдиного внеску за період: жовтень, листопад, грудень 2014 року та не подав звітність за період лютий, березень, квітень 2015 року взагалі, тому повинен сплатити штрафні санкції, визначені рішенням від 16 жовтня 2015 року № 0000173900 у розмірі 1 020,00 грн. (арк. справи 25).

Сторони до судового засідання не з'явились, належним чином повідомлені про розгляд справи, а тому у відповідності до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу у письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що Публічне акціонерне товариство «Інститут Южніігіпрогаз» (ЄДРПОУ 00158741) є юридичною особою, 10 липня 1997 року включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням підприємства є м. Донецьк, вулиця Артема, 169-Г, 83004, що підтверджується випискою з ЄДРЮФОП (арк. справи 69). Як платник податків (у тому числі подання податкової звітності та інше) з 01 липня 1990 року обліковується в СДПІ у м. Донецьку за № 96, що підтверджено довідкою форми 4 ОПП від 27 квітня 2012 року № 14/10/18-314-4 про взяття на облік платника податків (арк. справи 70).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи 01 жовтня 2015 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» з питань не подання за період: лютий, березень, квітень 2015 року та несвоєчасності подання за період жовтень, листопад, грудень 2014 року «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», за результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 01 жовтня 2015 року № 138/28-03-39/00158741 з висновками про несвоєчасність подання та неподання позивачем за вказані періоди звітності, про що 16 жовтня 2015 року СДПІ у м. Донецьку складено рішення № 0000173900 про застосування штрафних санкцій до підприємства у розмірі 1 020,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач скористався правом на позасудове оскарження висновків акту перевірки, звернувшись з запереченнями, та спірного рішення про застосування штрафних санкцій, звернувшись зі скаргами, проте висновки акту перевірки та рішення були залишені контролюючим органом без змін, а скарги позивача та заперечення без задоволення (арк. справи 18-24, 27-68).

Таким чином спірним питанням даної справи є термін подання позивачем до контролюючого органу звітності з єдиного внеску та як наслідок наявність підстав та правомірність винесення контролюючим органом рішення про застосування штрафних санкцій до позивача за не подання/та несвоєчасне подання такої звітності в рамках положень Закону № 1669 в розумінні обов'язків платника податків, встановлених Законом № 2464.

З приводу цього колегія суддів зауважує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI окрім іншого передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначив тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Тобто, в силу положень п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, який надалі вважається пунктом 9-4 законодавець має на увазі, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною 2 статті 6 ЗУ № 2464 (у даному випадку від подання звітності до контролюючого органу) на період дії АТО, проте, а не звільнятись від подання звітності взагалі, а таке звільнення встановлено лише за наявності відповідної заяви, що повинна бути подана платником до контролюючого органу не пізніше, ніж 30 календарних днів після закінчення проведення АТО.

При цьому колегія судді звертає увагу, що вказана норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Проте вказаним Законом № 1669 не конкретизований період, в який такий платник повинен виконати вищенаведені зобов'язання, встановлені частиною 2 статті 6 ЗУ № 2464, отже право подання звітності зберігається за платником до закінчення АТО, яка триває станом на час складення контролюючим органом спірного рішення та на час винесення даного рішення судом апеляційної інстанції.

До того ж, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач 14 листопада 2016 року звертався до СДПІ із заявою про звільнення на підставі статті 9-3 Закону України №2464 від виконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, а також 12 квітня 2016 року із заявою до ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин в частині справляння своїх обов'язків, про що отримав відповідь ТПП від 04 травня 2016 року, в якій ТПП зазначило, що підприємство звільнено від виконання обов'язків визначених частиною 2 статті 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, а отже зазначена обставина не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин Сертифікатом.

3 урахуванням того, що Законом № 1669, та перехідними положеннями Закону № 2464 на час проведення АТО не конкретизовано період виконання платником своїх обов'язків визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», а рішення відповідача впливає на майновий стан сторони та є виконавчим документом, тому колегія суддів вважає, що позивач виконав усі вимоги законодавства, що є підставою для звільнення останнього з 14 квітня 2014 року по 01 січня 2016 року від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань щодо подання звітності за лютий, березень, квітень 2015 року та несвоєчасності подання за період жовтень, листопад, грудень 2014 року «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», оскільки у позивача є можливість подавати таку звітність до закінчення АТО у період з 14 квітня 2014 року по 01 січня 2016 року, а отже судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнята постанова з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року по справі № 805/936/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року по справі № 805/936/16-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Суддів: Е.Г. Казначеєв

С.В. Жаботинська