Постанова № 62757749, 10.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5512/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Мамчура Я.С.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ТОВ «АСТ-Технології» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29 жовтня 2015 року № 0004092202.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що надходження товару від ТОВ «Асфард» було відображене у повному обсязі як на субрахунку 281, так і на субрахунку 631.

Під час судового засідання представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення у частині відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «АСТ-Технології» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд встановив, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТ-Технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Асфард» за травень 2015 року, за результатами якої склала акт від 19 жовтня 2015 року № 394/26-57-22-02-10/34645705.

На підставі вказаного акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2015 року № 0004092202 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1063197 грн. 00 коп., з яких 708798 грн. 00 коп. за основним платежем та 354399 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, ТОВ «АСТ-Технології» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «АСТ-Технології» суд першої інстанції виходив з того, що доводи ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ «Асфард» є необґрунтованими. Разом з тим, суд першої інстанції на підставі наданих позивачем документів встановив, що частина господарських операцій не була належним чином відображена у бухгалтерському обліку ТОВ «АСТ-Технології».

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Асфард» та ТОВ «АСТ-Технології» був укладений договір № 51-1/15 від 22 травня 2015 року. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Асфард» зобов'язувалося поставити позивачу продукцію виробничо-технічного призначення, яка визначається у специфікації.

Також між вказаними сторонами був укладений договір поставки № 57-1/15 від 25 травня 2015 року, відповідно до умов якого ТОВ «Асфард» зобов'язувалося поставити ТОВ «АСТ-Технології» обладнання відповідно до специфікації.

Відповідач вважає, що господарські операції, обумовлені вказаними договорами, фактично не здійснювалися, у зв'язку з чим позивач не має права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Асфард». Зазначений висновок був обґрунтований тим, що в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Асфард» встановлено відсутність інформації про наявність складських приміщень, автомобільного або іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також у акті перевірки від 19 жовтня 2015 року № 394/26-57-22-02-10/34645705 зазначено, що позивач не надав свідоцтва спецрежиму, сертифікати якості, сертифікати відповідності товарів, паспорти заводів виробників, дозволи та свідоцтва щодо підтвердження якості. Крім того, позивач не надав до перевірки транспортні документи, що засвідчують транспортування товару від постачальника до покупця, договори укладені з перевізниками товару та платіжні доручення, що підтверджують оплату транспортних послуг.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні фактично придбаного товару.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне здійснення господарської операції, за результатами якої було отримано податкову накладку.

Відтак, з метою підтвердження правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Асфард», позивач зобов'язаний надати суду документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне отримання товару, передбаченого договорами № 51-1/15 від 22 травня 2015 року та № 57-1/15 від 25 травня 2015 року.

На підтвердження фактичного укладення та виконання умов договору № 51-1/15 від 22 травня 2015 року ТОВ «АСТ-Технології» надало суду копії специфікацій № 1 від 25 травня 2015 року, № 2 від 27 травня 2015 року та № 3 від 29 травня 2015 року, у яких були визначені асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється.

Передача товару від продавця до покупця підтверджується копіями видаткових накладних № ВН-0001746 від 25 травня 2015 року, № ВН-0001843 від 27 травня 2015 року та № ВН-0001988 від 29 травня 2015 року.

Також до суду були надані копії податкових накладних № 746 від 25 травня 2015 року, № 843 від 27 травня 2015 року та № 988 від 29 травня 2015 року, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит.

Виконання договору поставки № 57-1/15 від 25 травня 2015 року підтверджується специфікацією № 1 від 25 травня 2015 року, видатковою накладною № ВН-0001989 від 29 травня 2015 року та податковою накладною № 989 від 29 травня 2015 року.

Аналізуючи доводи відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, викладені у акті перевірки від 19 жовтня 2015 року № 394/26-57-22-02-10/34645705, суд встановив, що предметом поставки були запасні частини - прокладки, вал, ущільнення валу, картридж, втулки валу, ущільнення насоса, кільця, з'єднувачі, муфти, труби, крани, клапани тощо.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року № 28. Разом з тим, товар, поставка якого була передбачена договорами № 51-1/15 від 22 травня 2015 року та № 57-1/15 від 25 травня 2015 року, у вказаному переліку відсутній.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що посилання ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на відсутність сертифікатів відповідності є необґрунтованими.

Також суд встановив, що відповідно до п. 5.1 договору № 51-1/15 від 22 травня 2015 року ТОВ «Асфард» зобов'язувалося здійснити поставку товару у місце та у строк, визначені у специфікаціях. Відповідно до п. 2 специфікацій № 1 від 25 травня 2015 року, № 2 від 27 травня 2015 року та № 3 від 29 травня 2015 року місцем поставки є м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4 оф. 40. У п. 3.2 договору № 57-1/15 від 25 травня 2015 року були визначені аналогічні місце і спосіб поставки товару.

Відповідно до п. 2.3.2 акту перевірки від 19 жовтня 2015 року № 394/26-57-22-02-10/34645705 зазначена адреса є місцезнаходженням ТОВ «АСТ-Технології».

Таким чином, обов'язок щодо здійснення доставки товару від продавця до покупця, а також щодо оформлення документів про перевезення покладався на ТОВ «Асфард».

Згідно пояснень ТОВ «АСТ-Технології», наданих під час розгляду справи у суді першої інстанції, товарно-транспортні накладні у ТОВ «Асфард» не вимагалися, оскільки предметом поставки був малогабаритний товар, перевезення якого здійснювалося легковим автомобілем.

З огляду на викладені обставини колегія суддів приходить до висновку про те, що у даному випадку сама по собі відсутність товарно-транспортних документів на перевезення товару від ТОВ «Асфард» до ТОВ «АСТ-Технології» є не достатньою підставою для висновку про те, що господарські операції фактично не здійснювалися.

Також суд першої інстанції встановив, що придбані запасні частини були використані ТОВ «АСТ-Технології» у межах господарської діяльності, а саме - реалізовані скомплектованими партіями ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «Натогазовидобування», ТОВ «ІВП Тріада», ТОВ «АВС», ТОВ «Авгеліт», ТОВ «Норма плюс», ТОВ «Прогрес ХХІ» та ТОВ «Сахалінське» на підставі договорів поставок.

Прибуток від реалізації товарів, придбаних у ТОВ «Асфард» за договором № 51-1/15 від 22 травня 2015 року склав 192964 грн. 00 коп., а за договором поставки № 57-1/15 від 25 травня 2015 року - 92861 грн. 64 коп.

Разом з тим, досліджуючи надані позивачем оборотно-сальдові відомості суд першої інстанції встановив, що відомості за рахунком № 63 «Розрахунки з постачальниками» про надходження станом на кінець травня 2015 року неоплаченого товару на загальну суму 4252786 грн. 42 коп. суперечать відомостям рахунка № 28 «Товари» за період з 01 травня 2015 року по 21 грудня 2015 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з наказом «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» від 30 листопада 1999 року № 291 план рахунків бухгалтерського обліку застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб. Субрахунки до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності.

Відповідно до Плану рахунків, що затверджений вказаним наказом, на рахунку № 28 відображаються товари, а на рахунку 63 - розрахунки з покупцями та замовниками.

З метою забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках Інструкцією про застосування Плану рахунків визначені субрахунки визначені субрахунки та зазначене їх призначення. Так, на субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. За дебетом вказаного субрахунку відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення. На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Так, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за травень 2015 року по контрагенту ТОВ «Асфард» позивачу був поставлений неоплачений товар (сума обліковується по кредиту субрахунку) на загальну суму 4252786 грн. 42 коп., з них 3137352 грн. 22 коп. - за договором № 51-1/15 від 22 травня 2015 року та 1115434 грн. 20 коп. - за договором № 57-1/15 від 25 травня 2015 року.

Зазначені відомості відповідають даним про ціну товару, зазначену у видаткових та податкових накладних, описаних вище.

Також ТОВ «АСТ-Технології» надало суду картки по субрахунку 281 на кожну позицію товару, зазначену у видатковій накладній № ВН-0001989 від 29 травня 2015 року (договір поставки № 57-1/15 від 25 травня 2015 року) на загальну суму 1115434 грн. 20 коп.

Картки по субрахунку 281 на кожну позицію товару, зазначену у видаткових накладних № ВН-0001746 від 25 травня 2015 року, № ВН-0001843 від 27 травня 2015 року та № ВН-0001988 від 29 травня 2015 року (договір № 51-1/15 від 22 травня 2015 року) на загальну суму 3137352 грн. 22 коп. до суду першої інстанції не надані.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що надходження товару на загальну суму 3137352 грн. 22 коп. у порушення вимог ст. 44 ПК України не підтверджується даними бухгалтерського обліку, а тому формування податкового кредиту за відповідною операцією є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції був зроблений внаслідок неповного з'ясування обставин справи.

Як раніше зазначалося, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до Інструкції рахунок 28 «Товари» кореспондує за дебетом з кредитом, зокрема, рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Відтак, відображення по кредиту субрахунку 632 суми у розмірі 4252786 грн. 42 коп. відбувається одночасно із відображенням зазначеної суми по дебету субрахунку 281. Облік зазначеної суми на одному із зазначених субрахунків виключає не відображення такої суми на іншому субрахунку.

Крім того, з п. 3.2 акту перевірки від 19 жовтня 2015 року № 394/26-57-22-02-10/34645705 вбачається, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві під час проведення перевірки ТОВ «АСТ-Технології» аналізувала також відображення господарської операції із ТОВ «Асфард» на рахунках бухгалтерського обліку. Зауважень у зазначеній частині вказаний акт перевірки не містить.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції, з'ясувавши, що ТОВ «АСТ-Технології» надало не всі картки по субрахунку 281 на товар, придбаний у ТОВ «Асфард», зобов'язаний був запропонувати позивачу надати докази, яких не вистачає.

Так, у відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

До апеляційної скарги позивач додав картки по субрахунку 281 на товар, придбаний у ТОВ «Асфард» за договором № 51-1/15 від 22 травня 2015 року, які підтверджують належне відображення витрат у розмірі 3137352 грн. 22 коп. в бухгалтерському обліку товариства.

Таким чином, невиконання судом першої інстанції зазначених вимог процесуального права призвело до неповного з'ясування обставин у справі та неправильного вирішення справи у частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «АСТ-Технології».

Отже, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, викладені в постанові від 29 липня 2016 року, та є підставами для її скасування у відповідній частині.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що постанова суду від 29 липня 2016 року була скасовано у частині з прийняттям нового рішення, колегія суддів вважає необхідним змінити розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 201, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» -задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 жовтня 2015 року № 0004092202 у частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 784338 грн. 06 коп., з яких 522892 грн. 04 коп. за основним платежем та 261446 грн. 02 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у цій частині.

Змінити абзац четвертий резолютивної частини постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року, виклавши його у такій редакції:

«Стягнути судові витрати у сумі 15947 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» (код ЄДРПОУ 34645705) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550).

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

Я.С. Мамчур

Постанова складена у повному обсязі 15 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Кузьмишина О.М.