Ухвала суду № 62757726, 16.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Юзефович І.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. справа №428/10266/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участю представника прокуратури ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 жовтня 2016 р. у справі № 428/10266/16-а (головуючий І інстанції Юзефович І.О.) за позовом Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» про зобовязання нарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу, стягнення судового збору,-

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2016 року Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів», в якому просив, зобовязати відповідача нарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 8561 грн., стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1378 грн. на користь прокуратури Луганської області (а.с.2-4).

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 жовтня 2016 року адміністративний позов повернуто позивачу на підставі пункту 4 частини 2 статті 108 КАС України, оскільки з урахуванням статті 131-1 Конституції України, позов подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: частини 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII (далі ОСОБА_4 № 1401-VIII), пункту 1 статті 3 Конвенції «Про права дитини», статті 6, 9, частини 4 статті 107, пункту 4 частини 3 статті 108 КАС України. Апелянт просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції та вирішити питання про повернення судового збору у сумі 1378 грн. на користь прокуратури Луганської області (а.с.25-27).

В обґрунтовані апеляційної скарги зазначено, що відповідно до частини 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1401-VIII, яким доповнено ОСОБА_4, зокрема, статтею 131-1, набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування. Закон оприлюднений 29.06.2016 року у газеті «Голос України» №118, отже днем набрання ним чинності є 30.09.2016 року. Таким чином, з цієї дати органи прокуратури (прокурор) позбавлені права здійснювати представницькі повноваження, зокрема звертатися до суду із позовами про захист прав і свобод громадян. Позивач звернувся до суду з позовом 26.09.2016 року, тобто до набрання чинності Законом. Крім того, апелянт зазначає, що з урахуванням статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі ОСОБА_4 № 1697-VII), пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, статті 60 КАС України, прокурор має право здійснення представництва інтересів громадянина.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до суду першої інстанції в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 до Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» про зобовязання нарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу у сумі 8561 грн.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується копією паспорта Серія ЕЛ № 010336 та свідоцтвом про народження від 19.07.1999 року ОСОБА_7 І-ЕД № 121382(а.с.5-6).

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 14.07.2004 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно сина (а.с.7-8).

Згідно копії наказу № 40 від 04.12.2015 року, ОСОБА_3 зараховано до 10 класу Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» (а.с.10).

Наказом Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» № 55 від 01.09.2016 року «Про відрахування випускників 2015-2016 навчального року», ОСОБА_3 відраховано з 01.09.2016 року зі списку вихованців школи-інтернату. Також, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 226 наказано забезпечити кожного вихованця предметами гардеробу та видати матеріальну допомогу у сум 625 грн. (а.с.11-12).

Відповідно до наказу Державного навчального закладу «Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей» від 01.09.2016 року № 14 З-УДЗ, ОСОБА_3 зараховано з 01.09.2016 року до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням (а.с.13).

Виплата ОСОБА_3 матеріальної допомоги у сум 625 грн. підтверджується платіжною відомістю № 38 за серпень 2015 року (а.с.14).

Відповідно до листа Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області від 23.09.2016 року № 7545 вих16 до Державного навчального закладу «Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей», позивач повідомив, що оскільки навчальним закладом допущено порушення частини 7 статті 8 Закону «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № 2342-IV, на підставі п.2 ч.4 ст.23 Закону № 1697-VII, прокуратурою буде предявлено позов (а.с.17).

26 вересня 2016 року Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» про зобовязання нарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу у сумі 8561 грн. (а.с.2-4).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням внесених змін до Конституції України, що набрали чинності 01.10.2016 року, а саме статті 131-1, виключено повноваження прокуратури (прокурора) здійснювати представництво інтересів громадянина, зокрема звертатися до суду із позовами про захист прав і свобод громадян.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав.

За частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно пункту 2 частини 1 Закону № 1697-VII, прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються зокрема такі функції: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

За частиною 1 та 2 статті 23 Закону № 1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до абзаців 1 та 2 частини 4 статті 23 Закону № 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Тобто, Законом № 1697-VII надано право прокурору представництва в суді інтересів громадянина у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права, що повинно бути обґрунтовано прокурором у суді.

З позовної заяви вбачається, що прокуратурою було обґрунтовано підстави звернення до суду першої інстанції з позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме необхідність захисту інтересів дитини позбавленої батьківського піклування, яка через недосягнення повноліття не може самостійно захистити своє порушене право та реалізувати процесуальні повноваження.

Таким чином, апелянтом було дотримано вимоги законодавства щодо порядку звернення до суду в інтересах неповнолітньої особи.

Стосовно посилання суду першої інстанції, як підставу відсутності у апелянта повноважень ведення справи на приписи статті 131-1 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII внесено зміни до Конституції України.

Відповідно до частини 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1401-VIII, ОСОБА_4 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон оприлюднений 29.06.2016 року у газеті «Голос України» №118, отже набрав чинність 30.09.2016 року

Зазначеним законом, зокрема, Конституцію України доповнено статтею 131-1 такого змісту: «В Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України. Строк повноважень Генерального прокурора становить шість років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль. Дострокове звільнення з посади Генерального прокурора здійснюється виключно у випадках і з підстав, визначених цією Конституцією та законом.»

Отже, Конституцією України визначено, що Законом України «Про прокуратуру» визначається організація та порядок діяльності прокуратури.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 2 та статті 23 Закону № 1697-VII, на прокуратуру України відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються зокрема, функція представництва інтересів громадянина у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Колегія суддів зазначає, що вказаним законом визначений виключний перелік випадів звернення прокурора в інтересах громадянина. В даному випадку звернення прокурора в інтересах особи має місце у разі неможливості особи самостійно захистити свої інтереси, законні представники та органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої обовязки. Тобто, вказана норма має виключний випадок та направлена на захист конституційних прав громадян позбавлених можливості відновити своє порушене право.

Також, у розділі XV «Перехідні положення» Конституції України доповнено підпунктом 9 пункту 16-1 такого змісту: «з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до закону прокуратурою громадян в судах у справах, провадження в яких було розпочато до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.»

Позивач звернувся до суду з позовом 26.09.2016 року, позов надійшов до суду 26.09.2016 року про що свідчить вхідний штамп, згідно протоколу від 26.09.2016 року здійснено автоматичний розподіл справи між суддями (а.с.2, 21). Тобто, апелянт звернувся з вказаним позовом до набрання чинності вказаних змін до Конституції України.

Відповідно до частини 4 статті 107 КАС України, питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху та не пізніш наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Отже, суд першої інстанції після одержання 26.09.2016 року позову мав з'ясувати наявність підстав для повернення позову та вирішити питання щодо відкриття провадження протягом трьох днів, тобто, до 29.09.2016 року включно, тобто, до набрання чинності змін до Конституції.

Відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції позовна заява апелянта не була залишена без розгляду, без руху, запит щодо інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи судом не здійснювався.

Ухвала суду першої інстанції про повернення позову прийнята лише 12 жовтня 2016 року, тобто, з порушенням строку та норм КАС України, що, як вбачається з матеріалів справи, призвело до неможливості апелянтом здійснити захист неповнолітньої особи.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Стосовно вимог апелянта щодо повернення судового збору у сумі 1378 грн. на користь прокуратури Луганської області, колегія суддів зазначає, що з урахуванням вимог статті 94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги на ухвалу суду, за результатом якої передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що відповідно до статті 204 КАС України обумовлює скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 94, 184, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 жовтня 2016 р. у справі № 428/10266/16-а задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 жовтня 2016 р. у справі № 428/10266/16-а.

Матеріали адміністративної справи № 428/10266/16-а направити до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 17 листопада 2016 року.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А.Васильєва

ОСОБА_7