Ухвала суду № 62757698, 16.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року справа № 805/3686/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 805/3686/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Комсомольське рудоуправління» (далі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2015 року № 0000554100/372/10/28-03-41 з податку на додану вартість. (т. 1, а.с. 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року позов було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 10.07.2015 року № 0000554100/372/10/28-03-41 з податку на додану вартість. (т. 1, а.с. 248-250).

Не погодившись з таким рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 2, а.с. 24-26).

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 00191827, відповідно до свідоцтва № 100340166 від 10.06.2011 року є платником ПДВ, знаходиться на обліку відповідача.

18.05.2015 року позивачем подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2015 року, у якій зазначена загальна сума податкового кредиту 5 256 356 грн., серед яких 15 867 грн. сума податкового кредиту по господарським операціям з ПАТ «Донецька залізниця».

Відповідачем була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо правомірності нарахування суми податкового зобовязання за квітень 2015 року, за результатами якої складений акт перевірки від 19.06.2015 року № 235/28-03-41-00191827.

У акті перевірки зазначено, що згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобовязань ДП «Донецька залізниця» за квітень 2015 року становить 0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за квітень 2015 року від ДП «Донецька залізниця» до СДПІ з обслуговування ВП у м. Донецьку МГУ Міндоходів області не подано та не задекларовано свої податкові зобовязання.

У разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобовязаннях контрагента.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.п. 198.1. п. 198.6. ст. 198. п. 200.1, п. 200.4. ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2015 року на суму 15 867 грн. та з урахуванням завищення відємного значення, що включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду на 176 886 грн. та відємного значення, що включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду завищено у розмірі 192 753 грн.

26.06.2015 року позивачем були надані заперечення на вказаний акт перевірки № 08/216, які відповіддю на заперечення від 07.07.2015 року № 156/10/28-03-41-3 залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем 10.07.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000554100/372/10/28-03-41, яким позивачеві зменшена сума відємного значення ПДВ за квітень 2015 року у розмірі 192 753 грн.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до положень п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкова накладна повинна містити, визначені законодавством, обов'язкові реквізити.

П. 200.1 - 200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведеного доводить, що єдиним документом для формування податкового кредиту є податкова накладна. ПК України не ставить в залежність право віднесення сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем до матеріалів справи надані усі первинні документи щодо господарських правовідносин із ДП «Донецька залізниця».

Договір № 1419 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 01.01.2014 року із додатковими угодами, який діє до теперішнього часу. На виконання договору надані: податкові накладні, платіжні доручення про перерахування передплати, відомості плати за користування вагонами та памятки про забирання вагонів.

Аналіз наведених первинних документів доводить фактичність вчинення господарських операцій, тобто позивачем підтверджена правомірність визначення податкового кредиту за квітень 2015 року та включення до його складу суми ПДВ у розмірі 15 867 грн., відповідно позивачем правомірно визначена сума відємного значення різниці поточного (податкового) періоду.

Крім цього, з акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки не були дослідженні первинні документи позивача та не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.

Вказаний контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як юридична особи, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податку, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість включення сум податку до податкового кредиту у звязку із тим, що контрагентом позивача не надавалась податкова звітність, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Принцип персональної відповідальності особи, у даному випадку право позивача на формування податкового кредиту, не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки таке порушення тягне за собою юридичну відповідальність саме особи, яка її порушила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах («Булвес» АД проти Болгарії, 2009 рік, заява № 3991/03; Бізнес Супорт Центр проти Болгарії, 2010 рік) зазначено про те, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, повязаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Судова ж практика щодо зазначеного правового принципу персональної відповідальності особи також визначена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 та інших.

З урахуванням викладеного, колегією суддів встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених камеральною перевіркою, необґрунтованість зменшення відповідачем суми відємного значення ПДВ за квітень 2015 року у розмірі 15 867 грн. Аналогічна ситуація склалась і стосовно суми відємного значення ПДВ за березень 2015 року у розмірі 176 886 грн.

Таким чином, відповідачем неправомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися обґрунтованим та законним, відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 805/3686/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 805/3686/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 16.11.2016.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_3