Постанова № 62757404, 09.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 р. Справа №805/1495/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 година 05 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Красильникової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС до Державного підприємства «Селидіввугілля» про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (з урахуванням уточнення позовних вимог від 30.09.16 р., яке було прийнято судом) про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі на суму 5 180 172 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.13 р. у справі № 805/458/13-а присуджено до стягнення з відповідача заборгованість з ПДВ в сумі 5 180 172 грн. Відповідач має податковий борг з ПДВ за листопад 2012 року в розмірі 5 180 172 грн., який відповідачем не сплачений. На адресу відповідача було направлено відповідні податкові вимоги, а майно відповідача було описано у податкову заставу. Однак платіжні вимоги, направлені до банківських установ повертаються без виконання. Усі застосовані заходи, передбачені чинним законодавством не призвели до повного погашення податкового боргу.

Вказані обставини, на думку позивача, відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дають позивачу підстави для звернення до суду з відповідним позовом про погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Позивач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду від позивача електронною поштою надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого було відмовлено ухвало суду від 09.11.16 р.

Відповідач надав суду заперечення, відповідно до яких зазначив про те, що згідно переліку банківських рахунків відповідача, які знаходяться на обліку позивача, відповідач має 28 відкритих рахунків у банківських установах, у той час як позивач направив інкасові доручення лише до 2-х банківських установ про стягнення коштів з 4-х рахунків.

Крім цього, направлені платіжні доручення були повернені позивачу з вини самого позивача, у зв'язку з невірним зазначенням реквізиту «код банку платника», відсутністю рахунку платника, тощо.

Звертає увагу суду на те, що позивач має право звертатись до суду з позовом про стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі лише у випадку відсутності грошових коштів на розрахункових рахунках платника.

Проте, на інших розрахункових рахунках ніж ті, на які позивачем виставлялись платіжні доручення містились грошові кошти, якими відповідачем сплачувались різноманітні податки, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають та встановив такі обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.13 р. у справі № 805/458/13-а, яка набрала законної сили, присуджено до стягнення з відповідача заборгованість з ПДВ в сумі 5 180 172 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.13 р. у справі № 805/458/13-а, яка набрала законної сили, виконання вказаної постанови було відстрочено до 31.12.15 р.

Описано майно відповідача у податкову заставу, що підтверджується актами опису № 23 від 31.05.13 р., № 22 від 28.05.13 р., № 18 від 28.05.13 р., № 6/23/1 від 27.11.15 р., 5/23/21 від 27.11.15 р.

Вказану податкову заставу зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідними витягами.

Відповідно до ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, з аналізу вказаної норми видно, що за наявності податкового боргу необхідними умовами для продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі є недостатність коштів, які перебувають у власності платника та сплив 60-ти денного терміну з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податкові вимоги № 1/92 від 01.07.05 р. та № 2/103 від 05.08.15 р. були отримані відповідачем 04.07.05 р. та 09.08.05 р. відповідно.

Вказані обставини сторонами не заперечуються та були встановлені у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.13 р. у справі № 805/458/13-а.

Вказані вимоги не відкликались та є чинними.

Щодо наявності такої підстави як недостатність коштів, які перебувають у власності платника, суд зазначає про таке.

У якості доказів вжиття заходів щодо погашення податкового боргу з ПДВ в сумі 5 180 172 грн. позивачем було надано до позовної заяви копії інкасових доручень (розпоряджень) №№ 171/25, 172/25, 173/25 від 05.02.16 р., №№ 74/25, 75/25, 76/25 від 28.01.16 р. на суму 1 000 000 грн. про стягнення вказаної суми з рахунків відповідача № № 26002619942702, 26002619942701, 26002619942700 у ПАТ «Промінвестбанк», та суми 1 000 000 грн. з рахунку № 26006000099863 у ПАТ «Укрсоцбанк».

Проте, за даними податкового органу про відкриті банківські рахунки, наданими сторонами у справі, відповідач має 28 відкритих рахунків у банківських установах.

29.08.16 р., тобто після надання відповідачем вищевказаних заперечень з посиланням на те, що позивачем інкасові доручення були направлені не на всі відкриті рахунки відповідача у банківських установах, позивач надав суду додаткові інкасові доручення.

Серед них додаткові інкасові доручення, що були виставлені на вищевказані рахунки та ті, які були виставлені ще на 11 розрахункових рахунків відповідача у 5 банках.

Таким чином, позивачем надано суду докази виставлення інкасових доручень не на всі рахунки, дані про які наявні у позивача (лише на 11 розрахункових рахунків у 5 банках, за наявності у позивача 28 рахунків), а, отже, не підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо позивачу.

Суд зазначає, що серед інкасових доручень, наданих позивачем суду 29.08.16 р. є ті, які датовані липнем та серпнем 2016 року - тобто виставлені вони були вже після звернення до суду з позовом та після відкриття провадження у даній справі.

Більше того, з наданих позивачем інкасових доручень видно, що деякі з них було виставлено і на рахунки, дані про які відсутні у переліку відкритих рахунків, наданих позивачем суду.

Крім цього, деякі інкасові доручення, надані позивачем вказують на те, що їх повернено без виконання з вини самого позивача.

Так, інкасове доручення № 173/25 від 05.02.16 р. містить у якості підстав для повернення виконання посилання: «відсутній рахунок платника коштів», у інкасовому дорученні № 495/25 від 12.08.16 р. вказано: «невірно зазначено рахунок платника».

У інкасових дорученнях № 418/25 та № 417/25 від 19.07.16 р. платником взагалі визначено не відповідача у даній справі - ДП «Селидвівугілля», а ДП «Красноармійськвугілля».

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу майна, а також будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Суд звертає увагу позивача на те, що 13.10.16 р. відповідачем надано суду платіжні доручення, якими відповідач сплачував свої податкові зобов'язання з різних податків та зборів та які підтверджують наявність у нього грошових коштів на рахунках № 26006307065098, № 26001307265116, № у філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», на рахунках № 26008054008127, № 26008054007138, № 26009054005668, № 26002054014742, № 26002054004956 у Маріупольській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» не тільки станом на момент звернення позивача з позовом до суду (наприклад, платіжні доручення № 59 від 10.05.16 р., № 21 від 27.05.16 р., № № 36-37 від 30.05.16 р. (т.1 а.с. 192-194), а і станом на момент її розгляду (наприклад, платіжні доручення № 18 від 27.07.16 р., № 1215 від 23.09.16 р., № 640 від 11.10.16 р. та інші (т.1 а.с. 198-215).

Вказані обставини підтверджують факт наявності коштів, які перебувають у власності відповідача, вказують на те, що податковий орган не вичерпав всі можливі заходи з погашення податкового боргу відповідача та не довів відсутність у підприємства-відповідача коштів, що виключає можливість надання дозволу позивачу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача.

Враховуючи викладене суд визнає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС до Державного підприємства «Селидіввугілля» про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 09 листопада 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 14 листопада 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.