Постанова № 62757300, 16.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/4472/16-п Головуючий суддя І інстанції: Вікторов В.В.

Провадження № 33/790/829/16 Суддя доповідач Колтунова А.І.

Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1, за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2-адвоката ОСОБА_3 на постанову судді Ленінського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2016 року про притягнення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Ленінського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 275,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 липня 2016 року о 07 год. 05 хв. ОСОБА_2 у місті Харкові по вулиці Станційна, в районі будинку 3, порушивши п. 2.9 ПДР України, керував автомобілем «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного спяніння. Огляд на стан спяніння у встановленому законом порядку проводився за згоди водія, в присутності двох свідків, із застосуванням приладу DRAGER.

Суд першої інстанції розглянувши справу, дійшов висновку, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9 ПДРУкраїни, вчинив повторно правопорушення протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, представник ОСОБА_3О.в інтересах ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді від 14 вересня 2016 року скасувати та закрити провадження у справі, вважаючи що в діях її довірителя відсутній склад адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.

Апелянт вказує, що справу судом першої інстанції розглянуто за відсутності правопорушника, в звязку з чим він був позбавлений можливості скористатися своїми правами та надати відповідні докази, які спростовують його винуватість; вважає, що порушена територіальна підсудність розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він повинен був розглядатися в Жовтневому районному суді; оспорює, що районним судом вірно встановлено тип приладу, за допомогою якого проводився огляд на стан спяніння.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі; пояснення свідка ОСОБА_4; перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суддею повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.

Пункт 2.9 «а» ПДР України забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, деяких лікарських препаратів,тощо, що знижують реакцію і увагу водія.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоровя України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан спяніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані спяніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Іструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, обєктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого спяніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП, яке виразилося у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, зі ступенем спяніння 0,66 промиле, чим порушено вимоги п.2.9 «а» ПДР України.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №097695, складеному саме за керування ОСОБА_2 автомобілем в стані алкогольного спяніння інспектором ПП роти №6 лейтенантом поліції ОСОБА_4 зазначено, що огляд водія ОСОБА_2 проведено на стан спяніння, в звязку з виявленими у водія ознаками стану спяніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови.

Саме після виявлення таких ознак інспектором було запропоновано ОСОБА_2 пройти тест на стан спяніння.

Огляд на стан алкогольного спяніння проведено 08 липня 2016 року з використанням спеціального технічного засобу DRAGER Alkotest 6810 AR BL 0907 (а.с.3), про це зазначено в протоколі АП2 №404685 (а.с.1) з відповідними вказівками номеру та назви приладу, з відповідним корінцем тестування, в якому вірно зазначено, що тестування проводиться до протоколу №АП2 №404685.

Достовірність зазначених документів у суду апеляційної інстанції сумніву не викликає, а тому доводи представника ОСОБА_3 в цій частині не можуть бути визнані обґрунтованими.

В суді апеляційної інстанції був опитаний в якості свідка інспектор ПП роти №6 батальону №3 УПП в м.Харків лейтенант поліції ОСОБА_4.

За обставинами адміністративного правопорушення ОСОБА_4 зазначив, що він виконуючи свої професійні обовзяки, 08 липня 2016 року під час патрулювання кварталу з напарником зупинили автомобіль «Lexus RX 350» біля залізничного вокзалу, оскільки він порушив п.9.2 Правил дорожнього руху. Матеріали за порушення п.9.2 ПДР України знаходяться у відділі адмінпрактики. Він був зупинений для перевірки документів і під час встановлення його особистості патрульним були помічені явні ознаки алкогольного спяніння. ОСОБА_2В погодився пройти алкотест, за результатами якого було встановлено наявність алкогольного спяніння.

На запитання учасників процесу інспектор пояснив, що при встановленні для відображення в протоколі даних про мешкання особи, не завжди громадянин має паспорт, тому ця інформація була встановлена за іншими наявними документами на момент складання протоколу, з технічного паспорту на автомобіль. ОСОБА_2 зі змістом протоколу був згоден, про що власноруч проставив в відповідній графі свій підпис.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», медичному огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, які збільшують час реакції, знижуючи увагу та швидкість реакції.

За наявності таких кваліфікуючих ознак компетентними особами складається протокол про адміністративне правопорушення п.2.9 «а» ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП.

Дані обставини про порушення водієм ОСОБА_2 наведених вимог п.2.9 «а» ПДР України, встановлені судом першої інстанції вірно.

До матеріалів справи долучена картка обліку адміністративного правопорушення, згідно якої 09 березня 2016 року було зафіксовано факт вчинення водієм ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. З зазначеного документу вбачається, що у відношенні ОСОБА_2 за керування автомобілем у стані алкогольного чи наркотичного спяніння, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 №916536 від 09 березня 2016 року; прийнято рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. (а.с.7, а.с.9)

Зазначене свідчить про повторне протягом року вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 п.2.9 «а» ПДР України.

Доводи з приводу порушень, як на думку апелянта, судом першої інстанції прав ОСОБА_2, передбачених ст.268 КУпАП є неспроможними, оскільки він повідомлявся про час та місце слухання справи за телефоном та адресою, зазначеною зі слів ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.11,12-13).

Крім того, в суді апеляційної інстанції він був присутнім, як і його представник, учасникам процесу були розяснені процесуальні права, будь-яких доказів в спростуванні вини ОСОБА_2 не надав.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості призначеного судом адміністративного стягнення є безпідставними.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП,- саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, з виявленням в результаті проведеного алкотесту 0,66 % проміле, вчинене повторно протягом року, що за своїм характером є грубим порушенням у розумінні положень ст.30 КУпАП. У даному випадку повторне протягом року керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння 0,66 % промілле підлягає безумовному врахуванню при визначенні виду стягнення, адже особа в стані алкогольного спяніння втрачає можливість адекватно оцінювати дорожню обстановку, вчасно реагувати на її зміни та швидко приймати правильні рішення, що може призвести до скоєння ДТП. Тобто умисні протиправні дії правопорушника безпосередньо створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку зазначеного адміністративного правопорушення.

Адміністративне стягнення ОСОБА_2 у виді позбавлення права керування транспортними засобами на два роки, що передбачено санкцією ч.2 ст.130 КУпАП на момент вчинення правопорушення, суддею призначено виважено, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та за відсутності обставин, що помякшують відповідальність в такому випадку, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

Також апеляційним судом надано оцінку доводам апелянта в частині порушення територіальної підсудності розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Оскільки, відповідно до положень ч.2 ст.276 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі і ч.2 ст.130 КУпАП, можуть розглядатися також за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_2 перебуває на обліку в Ленінському районі міста Харкова. Зазначені обставини не є виключними до безумовного скасування постанови суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що застосоване до ОСОБА_2 адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень; постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі представника, не підлягає.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5, яка діє в якості представника ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову судді Ленінського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя -