Рішення № 62756821, 14.11.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 414/2153/15-ц

Провадження № 22ц/782/808/16

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Фарятьєва С.О.

за участю секретаря Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області

на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 13 січня 2016 року

за заявою ОСОБА_2 про оголошення ОСОБА_3 померлим, заінтересована особа служба у справах дітей Кремінської державної адміністрації Луганської області,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим, в обґрунтування якої вказала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який розірвано 10 березня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ЕД № 192216, виданого ВРАЦС Кремінського РУЮ Луганської області, актовий запис № 43.

Від шлюбу мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В 2011 році ОСОБА_3 виїхав на заробітки і з того часу про нього немає ніяких відомостей.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 28.08.2014 рокуОСОБА_3 визнаний безвісно відсутнім.

Оголосити ОСОБА_3 померлим заявнику необхідно для вивозу дитини за кордон.

Заявник просив оголосити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 померлим.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 13 січня 2016 року суд оголосив ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлим з 01 вересня 2011 року.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, яке не приймало участі у розгляді справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про оголошення ОСОБА_3 померлим, посилаючись на неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник, представник заінтересованої особи, представник Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області в судове засідання не зявилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 28.08.2014 рокуОСОБА_3 визнаний безвісно відсутнім.

Згідно характеристики ОСОБА_3 не мешкає за вказаною адресою з 2011 року, відомостей про його перебування не має.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги тільки ці обставини, дійшов висновку, що заява про оголошення ОСОБА_3 померлим підлягає задоволенню.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Справи про оголошення фізичної особи померлою відносяться до справ окремого провадження.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.235 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобовязаний розяснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних, або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і обєктивного зясування обставин справи. З метою зясування обставин, суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Згідно з ч. 1 ст. 248 ЦПК України суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідомо, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідомо.

Однак судом першої інстанції дані вимоги закону виконані не були.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 235 ЦПК України, не вживав заходів щодо всебічного, повного і обєктивного зясування обставин справи, зокрема, не розяснив заявнику його права та не вирішив питання щодо витребування доказів за власною ініціативою, а навпаки, ухвалив рішення про оголошення ОСОБА_3 померлим лише на підставі рішення Кремінського районного суду Луганської області від 28.08.2014 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім та характеристики проживання, яка складена депутатом сільської ради.

Крім того, судом не були виконані вимоги частини першої статті 249 ЦПК України, які передбачають, що суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати.

Як вбачається із матеріалів справи, справа розглядалася без участі заявника, свідки судом не допитувалися, родичі та співробітники, які можуть дати свідчення про ОСОБА_3, судом не зясовувалися.

Рішення суду також не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України, оскільки не містить в собі обґрунтування, чому суд дійшов висновку про оголошення ОСОБА_3 померлим, відсутні мотиви, з яких суд вважав встановленими факти, якими обґрунтовувалася заява, тобто не викладена мотивувальна частина рішення.

За положеннями статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до змісту зазначеної норми кожна з цих підстав є самостійною для визнання особи такою, що померла, і в залежності від підстав визнання особи, такою що померла, визначається строк, протягом якого мають бути відсутні відомості про особу у місті її постійного проживання.

Частиною четвертою вищезазначеної статті передбачено, що порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Заявник в тексті заяви, із якою він звернувся до суду 04 грудня 2015 року, посилається на те, що ОСОБА_3 в 2011 році виїхав на заробітки і з того часу про нього немає ніяких відомостей.

Отже, ОСОБА_2 звернулася із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим з підстав відсутності про нього відомостей у місці постійного проживання чи перебування протягом трьох років.

Проте суд першої інстанції не врахував, що предметом доказування у справі про оголошення фізичної особи померлою є обставини, які підтверджують відсутність відомостей про місцеперебування особи у місці її постійного проживання протягом трьох років, вживання заявником заходів до розшуку особи, неможливість встановлення місця знаходження даної особи. Проте ці обставини судом не зясовувалися. Як не зясовувалося судом першої інстанції і питання про останнє місце роботи ОСОБА_3.

Так, відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу, яка надана Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кремінна Луганської області, страхувальником ОСОБА_3 в період з вересня 2010 року по січень 2012 року є «Торговельний будинок «Амстор»», а з травня 2012 року по квітень 2013 року є приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь».

Під час розгляду справи апеляційним судом у відповідності до вимог ст. 235 ЦПК України у приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» були витребувані докази щодо перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з зазначеними вище підприємствами.

Згідно довідки приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» від 03.11.2016 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, працював у ПрАТ «Азовелектросталь» з 31.05.2012 року по 14.03.2013 року у обрубному цеху № 177, обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком та ручним способом (молотками, зубилами, пневмоінструментом).

В особовій картці ОСОБА_3 містяться наступні відомості: освіта середньо-спеціальна ПТУ 92 повар, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє місце роботи ТОВ «Амстор», місце реєстрації: Луганська область, с. Бараніковка, вул. Нова, буд.18.

Заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність відомостей про місцеперебування особи у місці її постійного проживання протягом трьох років, вживання заявником заходів до розшуку особи, неможливість встановлення місця знаходження даної особи та були б підставою для оголошення ОСОБА_3 померлим. Навпаки, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Торговельний будинок «Амстор»» в період з вересня 2010 року по січень 2012 року та з приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь» з 31.05.2012 року по 14.03.2013 року, що унеможливлює оголошення ОСОБА_3 померлим з підстав зазначених заявником у заяві із якою він звернувся в грудні 2015 року.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що правових підстав для визнання ОСОБА_3 померлим відповідно до положень ст. 46 ЦК України немає, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати у відповідності до ст. 309 ЦПК України та ухвалити по справі нове рішення про відмову заявнику у задоволенні заяви про оголошення ОСОБА_3 померлим.

Керуючись ст.ст. 235,247,248,303,309,319 ЦПК України, ст. 46 ЦК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області задовольнити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 13 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про оголошення ОСОБА_3 померлим відмовити.

Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: