Ухвала суду № 62756576, 10.11.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1909/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Український В. В.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

10.11.2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні належній їм на праві приватної спільної власності квартири АДРЕСА_1 шляхом надання дублікатів ключів від вхідних дверей.

В обґрунтування вимог зазначили, що ОСОБА_5 року помер їх син який був чоловіком відповідача - ОСОБА_5

Після смерті відкрилась спадщина на належне спадкодавцю майно, в тому числі й на квартиру АДРЕСА_1

Вони, як батьки, прийняли в установленому законом порядку спадщину та відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 03 грудня 2015 року їм належить по 1/6-й частині квартири АДРЕСА_1

В спірній квартирі проживає дружина спадкодавця ОСОБА_2.

Після оформлення спадщини неодноразово намагались вселитись у вищевказану квартиру, але відповідач чинить їм перешкоди і позбавляє права вільно володіти та користуватись власним майном.

Діями відповідача їм також завдано моральну шкоду, розмір якої оцінюють у 5000 грн. Працюють у м. Знам'янка, а вимушені жити в с. Петрово, що ускладнює їм як приїзд на роботу та зменшує час на відпочинок, оскільки більшу частину вільного часу витрачають на поїздки. Вказане порушує їх нормальні життєві зв'язки та викликає душевні страждання, більше двох років не можуть використовувати свою власність за призначенням.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2016 року зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання дублікату ключів від вхідних дверей вказаної квартири.

ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та закриття провадження у справі. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, не враховано, що вимоги позивачів суперечать ст. 358 ЦК України, оскільки в судовому порядку вони не визначили свою частину спільного майна в натурі та порядок користування спільним майном, добровільно узгодити з відповідачем порядок володіння та користування спірною квартирою позивачі не бажають.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_6 та пояснення представника відповідача ОСОБА_7, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми діями відповідач чинить перешкоди позивачам у користуванні квартирою, яка є спільною частковою власністю сторін та в якій вони зареєстровані, чим порушує їх право як власників на житло, яке підлягає захисту шляхом усунення створених перешкод.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 грудня 2015 року приватним нотаріусом Знам'янської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 є спадкоємцями 1/3 часток у спадщині відкритої після смерті ОСОБА_5, померлого ОСОБА_5 року, яка складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва №101 про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Знам'янської міської ради Кіровоградської області 15 жовтня 2008 року (а.с.13).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно копій свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 03 грудня 2015 року державним нотаріусом Знам'янської міської державної нотаріальної контори Кіровоградської області №1028 та № 1031 на праві власності належать по 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.14;20).

З 12 січня 2016 року позивачі зареєстровані по АДРЕСА_1, що підтверджується копією домової книги на квартиру (а.с.17-19).

У вищевказаній квартирі проживає дружина спадкодавця ОСОБА_2.

Згідно актів складених 06 березня 2016 року та 07 березня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в присутності свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, відповідач ОСОБА_2 перешкоджає позивачам в доступі до спірної квартири (а.с.15-16).

Відповідно до ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, на відповідача також покладений процесуальний обов'язок доказування своїх доводів і заперечень.

Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника або місцезнаходження його майна.

Статтею 319 ЦК України встановлені загальні підстави здійснення власником права власності, відповідно до яких останній володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлений принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вказаних норм права, власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає у користуванні та розпорядженню належним йому майном. При цьому характерною ознакою такого способу захисту права власності є те, що такі перешкоди об'єктивно існували, внаслідок чого порушували права власника і були протиправними.

За ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).

Вирішуючи вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою, суд обґрунтовано керувався положеннями ст.41 Конституції України, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Обставини справи свідчать про те, що спір виник між співвласниками квартири АДРЕСА_1 успадкованої після смерті ОСОБА_5.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності належить по 1/6 частині вищевказаної квартири, в якій вони зареєстровані з 12 січня 2016 року. В даній квартирі проживає дружина спадкодавця ОСОБА_2, яка згідно актів складених позивачами в присутності свідків, перешкоджає співвласникам в доступі до спірної квартири. Вказане не заперечується стороною відповідача.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 порушено законне та беззаперечне право позивачів на проживання в належній їм на праві спільної часткової власності квартирі та користуватися нею.

Питання щодо визначення порядку користування квартирою стороною відповідача не ставилося. Крім того, це питання не є безумовною підставою для захисту прав власника шляхом вирішення спору щодо усунення перешкод в користуванні власністю, на що вказує сторона в апеляційній скарзі. Тим більше, що позивачі зареєстровані в вищевказаній квартирі та набули в ній права проживання.

За відсутності домовленості між співвласниками щодо користування квартирою кожен із них має право подати у будь-який час позов про поділ спільного майна чи встановлення порядку користування.

Враховуючи вищевикладені обставини дії відповідача пов'язані зі створенням перешкод в користуванні та проживанні позивачів в квартирі, порушують їх законне право, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідачем не спростовано належними та беззаперечними доказами підстав заявлених позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: