Ухвала суду № 62754587, 15.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3413/15-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (правонаступник - Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (правонаступник - Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області) про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій, -,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000241702 від 16 січня 2014 року, № 0000251702 від 16 січня 2014 року та рішення №3 від 16 січня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не було перевищено обсяг річної виручки 500 000,00 грн., оскільки отримані у 2010 році кошти в розмірі 1 186 079,00 грн. були перераховані на користь комітента, а позивач відповідно до умов договору отримав винагороду від ПП «Віжес» лише в сумі 96 453,67 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року адміністративний позов задоволений.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року залишено без змін.

06 жовтня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 зареєстрований Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 14 лютого 2008 року як фізична особа-підприємець.

У період з 12 грудня 2013 року по 18 грудня 2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт №1894/21-03-17-02/НОМЕР_3 від 25 грудня 2013 року.

В акті зазначені порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" з урахуванням п.22.10 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України встановлено заниження ФОП ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 159 937, 32 грн., а саме: за 2010 рік в сумі 102 911,83 грн., за 2011 рік в сумі 54566,40 грн., за 2012 рік 2459,09 грн.; п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме неподання до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області податкової декларації платника про майновий стан і доходи за 2010 рік (термін подання до 09 лютого 2011 року), за 2011 рік (термін подання до 09 лютого 2012 року), за 1 квартал 2012 року (термін подання до 10 травня 2012 року); ч.1 ст.1 Указу Президента України "про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року, а саме: перевищення обсягу виручки в розмірі 500 000, 00 грн., дозволеної для перебування на спрощеній системі оподаткування; п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, "Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність", затверджений наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1025, п. 6 ст.128 Господарського Кодексу України, а саме: відсутність книги обліку доходів і витрат; п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на суму 121 678, 18 грн., втому числі за 2011 рік на суму 115 989,50 грн., за 2012 рік на суму 5688, 68 грн.; п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 70131, 46 грн., в тому числі за січень-грудень 2011 року - 66 852,68 грн., січень-грудень 2012 року на суму 3 278,78 грн.; п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49, п.203 ст. 203 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 не подав декларації з ПДВ до ДПІ у м. Херсоні за лютий-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, чим порушив граничні строки подання податкових декларації з ПДВ.

На підставі вищенаведеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0000241702 від 16 січня 2014 року та №0000251702 від 16 січня 2014 року.

Крім цього, прийнято рішення №3 від 16 січня 2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 6 083, 90 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими-рішеннями та рішенням про штрафні санкції позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом оподаткування комісіонера при здійсненні операцій по договору комісії є сума одержаної винагороди, а не вся сума, яка надійшла на поточний рахунок.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Цивільного кодексу України.

В апеляційної скарзі вказується на те, що в порушення норм діючого законодавства позивач, платник єдиного податку, повинен був до 01 січня 2011 року перейти на загальну систему оподаткування у зв'язку з перевищенням граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Указом Президента України № 727 від 03 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлена спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно з положенням п.4 ст.1 Указу №727/98 виручку розуміють як суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу № 727/98).

Згідно п.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Зі змісту ст.1013 Цивільного кодексу України слідує, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", доходом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи є доход, отриманий від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності.

Дослідивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 червня 2008 року між ПП "Віжес" (комітент) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір комісії на продаж продукції (передача продукції на реалізацію).

Згідно п.1.1 цього Договору, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату/винагороду укласти за рахунок комітента, але від свого імені, договір щодо продажу/поставки продукції, передбаченої цим Договором.

Пунктами 5.1, 6.1 та 6.2 вищезазначеного договору, передбачено, що за виконання доручення Комітент сплачує Комісіонерові винагороду у розмірі 2,4% від суми угоди с покупцем. Винагорода Комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів, перерахованих Покупцем Комісіонерові за продаж продукції Комітента.

В матеріалах справи містяться всі необхідні документи для підтвердження реальності здійснення умов вищезазначеного договору, а саме: картки рахунків за 2010 рік, копії актів прийняття виконаних робіт за 2010 рік, копії платіжних доручень щодо коштів, які перераховані позивачем на рахунок ПП "Віжес", копії платіжних доручень та касових ордерів із сплати комісійної винагороди.

До того ж, в матеріалах справи міститься лист ПП "Віжес" від 05 листопада 2015 року, який є додатковим підтвердженням того, що ОСОБА_2 надав послуги ПП "Віжес" в якості торгівельного агента згідно з умовами договору комісії від 01 червня 2008 року, постачання та інкасацію по договорам продажу/поставки укладеними в період з 2008 по 2011 роки здійснювало ПП "Віжес".

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що договір комісії відноситься до договорів про надання послуг, тобто комісіонер надає послугу і отримує за це відповідну плату, тому комісіонер продає не товар, а свою послугу, таким чином обсяг виручки фізичної особи-підприємця, який виступає в договорах комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, одержаної таким комісіонером згідно договору комісії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об'єктом оподаткування комісіонера при здійсненні операції по договору комісії є сума одержаної винагороди, а не вся сума, яка надійшла на поточний рахунок.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (правонаступник - Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області) залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв