Рішення № 62751949, 10.11.2016, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/1161/16-ц

Провадження №2/718/461/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.10.2013 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого вона отримала право вимоги по договорам укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Букофрукт» (правонаступником якого є ТОВ «Дьолер Буковина»), а саме, договорам про надання фінансової безпроцентної допомоги №6 від 30.10.2013 року, № 8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року та додаткових угод від 02.09.2013 року. Аналогічно, 01.10.2013 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого вона отримала право вимоги по договорам укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Букофрукт», а саме, договорам про надання фінансової безпроцентної допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року та додаткових угод від 02.09.2013 року.

Вказує, що всього від даних договорів вона стала набувачкою права вимоги грошових коштів у загальній сумі 1150000 гривень. Зазначає, що станом на даний час відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не виконав умови договорів та не повернув кошти, а тому просила позов задовольнити та стягнути з відповідача 2833826,81 гривень, в які входять основна сума боргу, штраф, інфляційні та 3% річних, а зважаючи на дане просить повністю задовольнити вказаний позов оскільки на те є всі законні підстави.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав наведених в ньому.

Представник відповідача позов не визнав, зазначив що вимоги позивачки є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.10.2013 року підписали заяви про прощення боргу.

Третя особа, ОСОБА_3, вказала що не підписувала жодних договорів прощення боргу, а тому вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, що вбачається з поданої нею письмової заяви.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та подані заяви, знаходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 30.10.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Букофрукт» було укладено договір №5 про надання фінансової безпроцентної допомоги згідно якого ОСОБА_2 передав ТОВ «Букофрукт» на безпроцентній основі позику в розмірі 200000 гривень, яку останні зобов'язалися повернути до 30.10.2013 року (а.с. 18).

Аналогічні договора про надання фінансової безпроцентної допомоги між ОСОБА_2 та ТОВ «Букофрукт» було укладено також: 05.11.2012 року договір №9, розмір позики становить 200000 гривень з кінцевим терміном повернення 05.11.2013 року; 24.12.2012 року договір №12, розмір позики 240000 гривень, термін повернення 24.12.2013 року (а.с. 20,22).

02.09.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Букофрукт» було укладено додаткові угоди №1 до договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року, якими було доповнено п.9 зазначених договорів наступним: «В разі невиконання та/або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по договору, а саме, не повернення та/або повернення не в повному обсязі коштів вказаних в п. 2 Договору в строк обумовлений п. 6 Договору, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф в розмірі 50% від суми вказаної в п. 2 Договору. Крім того, позичальник додатково сплачує на користь позикодавця пеню за весь час прострочення виконання зобов'язання, інфляційні та 3% річних» (а.с. 19, 21, 23).

Факт виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року підтверджується наявними копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів №132 від 01.11.2012 року, №137 від 05.11.2012 року, №145 від 26.12.2012 року, згідно яких ТОВ «Букофрукт» отримало від ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 640000 гривень (а.с. 24).

Аналогічні договори про надання фінансової безпроцентної допомоги були укладені і між ОСОБА_3 та ТОВ «Букофрукт», а саме: договір №6 від 30.10.2012 року про надання позики в сумі 200000 гривень на строк до 30.10.2013 року; договір №8 від 02.11.2012 року про надання позики в розмірі 250000 гривень на строк до 02.11.2013 року; договір №13 від 24.12.2012 року про надання позики у розмірі 180000 гривень на строк до 24.12.2013 року (а.с. 26, 28, 30).

Крім того, 02.09.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Букофрукт» було укладено додаткові угоди №1 до договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги №6 від 30.10.2012 року, №8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року, якими було доповнено п.9 зазначених договорів наступним: «В разі невиконання та/або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по договору, а саме, не повернення та/або повернення не в повному обсязі коштів вказаних в п. 2 Договору в строк обумовлений п. 6 Договору, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф в розмірі 50% від суми вказаної в п. 2 Договору. Крім того, позичальник додатково сплачує на користь позикодавця пеню за весь час прострочення виконання зобов'язання, інфляційні та 3% річних» (а.с. 27, 29, 31).

Факт виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги №6 від 30.10.2012 року, №8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року підтверджується наявними копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів № 133 від 01.11.2012 року, № 136 від 02.11.2012 року, №138 від 05.11.2012 року, №144 від 26.12.2012 року, згідно яких ТОВ «Букофрукт» отримало від ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 680000 гривень (а.с. 32).

Встановлено, що 01.10.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого ОСОБА_2 відступив, а ОСОБА_1 набула права вимоги належного на підставі договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року, та додаткових угод №1 від 12.09.2013 року (а.с. 17).

Крім того, 01.10.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого ОСОБА_3 відступила, а ОСОБА_1 набула права вимоги належного на підставі договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги №6 від 30.10.2012 року, №8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року та додаткових угод №1 від 12.09.2013 року (а.с. 25).

Таким чином 01.10.2013 року ОСОБА_1 набула права вимоги до ТОВ «Букофрукт» по укладеним за участю боржника договорам про надання фінансової безпроцентної допомоги на загальну суму грошових коштів 1270000 гривень, 120000 з яких було повернуто кредиторам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до 01.10.2013 року.

Також встановлено, що відповідно до розрахунків 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу по договорам про надання безпроцентної фінансової допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року, №6 від 30.10.2012 року, №8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року, сума до стягнення з ТОВ «Дьолер Буковина» становить: 1150000 гривень - основна сума боргу; 575000 гривень - сума штрафу; 1021603,32 гривні - сума інфляційних; 87223,49 гривень - сума 3-х відсотків річних.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Ч.1 ст. 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як встановлено ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), внаслідок чого, в силу ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у даних зобов'язаннях правомірно здійснена без згоди боржника, оскільки необхідність такої згоди в даних правовідносинах не встановлена договором або законом.

З положень ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення позики, розміру штрафу і пені, письмової форми та інше.

Крім того, суд вважає за недоцільне досліджувати надані відповідачем заяви про прощення боргу, якими він обґрунтовує своє заперечення на позов, оскільки зазначені заяви підписані 23.10.2013 року, тобто після укладення 01.10.2013 року договорів про відступлення права вимоги, а тому не мають жодних правових наслідків для сторін, оскільки на момент їх підписання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже не володіли правом вимоги до ТОВ «Дьолер Буковина».

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про підписання між позивачем та ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 договорів про відступлення права вимоги пізніше вказаної в таких договорах дати 01.10.2013 року, оскільки суттєвою для вирішення справи обставиною вважається момент вчинення між сторонами правочину, тобто дата досягнення між ними згоди по всім істотним умовам договору відступлення права вимоги у розумінні ст.626 ЦК України, яка, в силу ст. 638 ЦК України, визначає договір укладеним та, згідно з ст. 11, 202 ЦК України, є джерелом виникнення цивільних прав і обов"язків сторін такого правочину. При цьому сторони договорів про відступлення права вимоги, а саме позивач та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у своїх заяві та поясненнях наполягають на тому, що вказані договори були укладені між ними у належній формі саме 01.10.2013 року, коли і відбулося їх фактичне виконання, що не було спростовано відповідачем. В аспекті дати підписання договору у формі документу в простій письмовій формі суд зазначає про відсутність нормативної заборони підписання між сторонами за їх взаємною згодою дублікату раніше укладеного та підписаного ними письмового договору у зв'язку із механічним пошкодження або втратою ними його оригіналу. При цьому підписання між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дублікату раніше укладеного між ними договору про відступлення права вимоги взамін на механічно пошкоджений примірник оригіналу договору не заперечувалося його сторонами, що, як зазначено вище, не може нівелювати юридичну силу та дію укладеного між сторонами договору починаючи з вказаної в такому договорі дати його укладення сторонами.

Таким чином, всебічно, повністю і об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 правомірно набула право вимоги на стягнення позики.

На підставі ст. ст. 2, 11, 14, 16, 514, 525, 526, 530, 543, 554, 611, 612, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 15, 30, 31, 40, 62, 75, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» (Чернівецька область, Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. Кіцманська, 44-Д, код ЄДРПОУ 33688879) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,(58000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) загальну суму боргу 2833826 (два мільйони вісімсот тридцять три тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 81 копійка, з яких: 1150000 гривень - основна сума боргу; 575000 гривень - сума штрафу; 1021603,32 гривні - сума інфляційних; 87223,49 гривні - сума 3-х відсотків річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 7150 (сім тисяч сто п'ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: В.М. Мізюк