Ухвала суду № 62750322, 15.11.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"15" листопада 2016 р. Справа № 806/792/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників: від відповідача - ОСОБА_3; від позивача -ОСОБА_4 та представник -ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" червня 2016 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування вимоги та податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 06.05.2016 № Ф-0002241305.

Визнано протиправною та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.05.2016 № НОМЕР_1.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.05.2016:

- № НОМЕР_2 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 233036,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 116518,23 грн;

- № НОМЕР_3 в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в сумі 17661,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4415,15 грн;

- № НОМЕР_4 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2016 № НОМЕР_5.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі висновків акту перевірки № 244/13-05/НОМЕР_6 від 06.05.2016 Житомирською ОДПІ прийнято:

- вимогу від 06.05.2016 № Ф-0002241305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 9085,16 грн. (а.с. 33);

- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку розміром 63252,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 50466,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12786,50 грн. (а.с. 50);

- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 246608,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 123304,46 грн. (а.с. 49);

- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в сумі 18792,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4698,21 грн. (а.с. 51);

- податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2997,80 грн. та нарахування пені в сумі 144,35 грн. (а.с. 48);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2016 № НОМЕР_5 в сумі 908,52 грн. (а.с. 52).

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід відмітити слідуюче.

Одним із порушень встановлених в ході перевірки було порушення пп.2,пп.5, пп.6,пп.8,пп.9 п.6, п. 7 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. №481 щодо неведення обліку доходів та витрат, так як не було надано на перевірку книгу обліку доходів та витрат в період з 01.01.2015 р. по 11.02.2016 р.

Судом першої інстанції встановлено, що вся первинна документація позивача була вилучена слідчим ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області.

За змістом пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Із наведеної правової норми слідує, що правоохоронні органи, які вилучили первинні документи суб'єкта господарювання, зобов'язані на вимогу контролюючого органу надати необхідні до перевірки документи.

Однак, Житомирською ОДПІ не надано жодних доказів того, що контролюючим органом вживались всі заходи для об'єктивного та повного проведення перевірки діяльності ФОП ОСОБА_4

1. Щодо правомірності винесення податкового повідомлення - рішення від 19.05.2016 №0004251305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що ФОП ОСОБА_4 задекларовано загальний оподатковуваний дохід, отриманий від провадження підприємницької діяльності в сумі 14105088,94 грн, однак, результатами перевірки встановлено, що загальний оподатковуваний дохід, отриманий від провадження підприємницької діяльності у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. становить 15030723,03 грн. та складається з:

- виручки реєстраторів розрахункових операцій (згідно книг обліку розрахункових операцій) від реалізації товарів 14955320,51 грн., без урахування ПДВ (загальна сума виручки 17778511,03 грн., в т.ч. акцизний податок 839367,90 грн., в т.ч. ПДВ 2823190,52 грн);

- надходження коштів від надання послуг 75402,52 грн., без урахування ПДВ (загальна сума надходжень 90483,02 грн. в т. ч. ПДВ 15080,50 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не погоджується з необхідністю включення суми акцизного податку до складу доходу, отриманого за результатами здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 177.1-177.3 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Із наведеної правової норми прослідковується, що до складу витрат і доходу фізичної особи-підприємця не включається податок на додану вартість, який за своєю суттю є непрямим податком.

Підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, платниками податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Отже, враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що на думку відповідача акцизний податок не включається до складу витрат.

З наведеним суд не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 177 Податкового кодексу України чітко не визначено, що акцизний податок не включається ані у складі доходів, ані у складі витрат, що стало підставою для врахування відповідачем спірної суми акцизу у складі доходу ФОП ОСОБА_4

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України14.12.1999 за №860/4153.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 "Дохід", дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно пункту 6 П(С)БО 15 "Дохід", не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам;

надходження від первинного розміщення цінних паперів;

сума балансової вартості валюти.

Отже, сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування (у даному випадку) та, відповідно, - до складу витрат.

Щодо завищення позивачем розміру задекларованих витрат у загальній сумі 327221,44 грн, через завищення вартості придбаних товарів, що були реалізовані, слід відмітити, що за змістом пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З наведеного вбачається, що показник задекларованих витрат фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинен бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, а не визначатись відсотками від показника доходу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 Податкового кодексу України.

У пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України закріплено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (пункт 86.10.статті 86 Податкового кодексу України).

Підпунктом 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Так, акт перевірки не містить жодних посилань на недоліки чи відсутність у позивача первинних документів, що слугували підставою для формування понесених витрат.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.05.2016р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 233036,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 116518,23 грн.

2. Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0004291305 від 19.05.2016 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн.

Відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Із додатку № 5 до акту перевірки (а.с. 70) вбачається, що станом на 01.01.2015 заборгованість позивача з ПДФО становила 4102,67 грн;

дата нарахування заробітної плати - 31.01.2015 (сума нараховано ПДФО 357,60 грн);

дата виплати заробітної плати та перерахування ПДФО - 20.02.2015 (сума перерахованого ПДФО 516,00 грн)

дата перерахування ПДФО 10.03.2015 (сума перерахованого ПДФО 5508,00 грн) період несвоєчасно перерахованого ПДФО в сумі 4102,67 грн з 01.01.2015 по 20.02.2015 (51 день), пеня 96,31 грн, штраф (25%) - 1025,67 грн)

період несвоєчасно перерахованого ПДФО в сумі 3944,27 грн з 21.02.2015 по 10.03.2015 (19 днів, пеня 48,44 грн., штраф (50%) - 1972,13 грн.).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Водночас, відповідно до вимог пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається акт.

З наведених вище положень Податкового кодексу України вбачається, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.

Факт повторного протягом 1095 днів не перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, отже, контролюючий орган неправомірно застосував штрафну (фінансову) санкцію по не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50 % за період з 21.02.2015 по 10.03.2015.

Тому, висновок суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_4 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн. є правомірним.

3. Щодо правомірності винесення вимоги від 06.05.2016 № Ф-0002241305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2016 № НОМЕР_5.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлюють, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина одинадцята статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у редакціях Закону станом на 2015 рік).

В силу положень пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Акт перевірки не містить інформації про те, які саме факти та господарські операції, на підставі яких первинних документів відбулось заниження доходу в сумі 26182,00 грн, на який нараховується єдиний внесок, що свідчить про порушення відповідачем підпункту 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139.

Враховуючи вищенаведене, оспорювані вимога від 06.05.2016 № Ф-0002241305 та рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_5 є необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

4. Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від19.05.2016 р. №0004364000 про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку розміром 63252,50 грн., у тому числі: за основним платежем -50466,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -12786,50 грн.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 49.2-1 статті 49 Податкового кодексу України, платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України, у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 216.1 статті 216 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

За змістом статті 223 Податкового кодексу України, базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно підпункту 49.9.1 пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Актом перевірки підтверджено, що 07.09.2015 р. ФОП ОСОБА_4 за місцем реалізації (не основним місцем обліку) подано до Бердичівської ОДПІ податкову декларацію з акцизного податку за серпень 2015 року.

07.09.2015 р. засобами електронного зв'язку направлено до Житомирської ОДПІ податкову декларацію з акцизного податку за серпень 2015 року, у якій позивач визначила до сплати суму податкового зобов'язання розміром 50466,00 грн. (а.с. 66-68).

Згідно квитанції № 2 Житомирською ОДПІ прийнято пакет 07.09.2015 о 13:07:46 (а.с. 69).

Відповідно до пункту 49.8 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За змістом пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Із вказаної норми можна зробити висновок, що єдиним доказом неприйняття податкової декларації є письмове повідомлення контролюючого органу про відмову у прийнятті такої декларації.

Отже, враховуючи наведене вище, податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_1 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування вказаного ППР.

5. Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0004341305 в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в сумі 17661,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4415,15 грн.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що заниження платником оподатковуваного доходу отриманого у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. стало підставою для донарахування позивачеві основного зобов'язання та фінансових санкцій за платежем військовий збір.

Так, пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Зважаючи на те, що висновки акту перевірки в частині завищення позивачем оподатковуваного доходу в сумі 1177453,01 грн, спростовані, то відповідно, нарахування відповідачем військового збору на суму такого доходу в розмірі 17661,79 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4415,45 грн., - є протиправним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_3 є необґрунтованим та таким , що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" червня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1,Житомир,10000

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-Камінськи А.Ф. АДРЕСА_2 - ,