Постанова № 62750112, 09.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 р. Справа № 638/20608/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

представника позивача Пилипенко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2016р. по справі № 638/20608/15-а

за позовом Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція"

до Харківської міської ради , Виконавчого комітету Харківської міської ради третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про визнання дій протиправними, визнання незаконним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради (надалі по тексту відповідач-1), Виконавчого комітету Харківської міської ради (надалі по тексту відповідач-2), третя особа-Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Харківської міської ради під час прийняття рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2012 року №384, яким затверджений акт про визначення збитків №254 у вигляді неодержаного Харківською міською радою доходу за використання ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0295 га по АДРЕСА_1 у сумі 90741,64 грн.

- визнати незаконним та нечинним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2012 року № 384.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2016 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради, третя особа: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання незаконним та нечинним рішення .

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2016 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-1 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2008 року №717 складено акт №254 від 12 червня 2012 року(а.с.39).

Зазначений акт було складено за результатами розгляду акту обстеження земельної ділянки площею 0,0295 га по АДРЕСА_1 від 19.04.2012 року за №1544/12.

В подальшому акт №254 від 12 червня 2012 року був затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2012 року №384, відповідно до якого неодержаний дохід у сумі 90741,64 грн. визнано збитками, які нанесені ФОП ОСОБА_3 міській раді за використання земельної ділянки загальною площею 0,0295 га по АДРЕСА_1 без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону (а.с.9).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Харківської міської ради при прийнятті рішення від 20.06.2012 року № 384 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2008 року №717 складено акт №254 від 12 червня 2012 року(а.с.39).

Зазначений акт було складено за результатами розгляду акту обстеження земельної ділянки площею 0,0295 га по АДРЕСА_1 від 19.04.2012 року за №1544/12.

В подальшому акт №254 від 12 червня 2012 року був затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2012 року №384, відповідно до якого неодержаний дохід у сумі 90741,64 грн. визнано збитками, які нанесені ФОП ОСОБА_3 міській раді за використання земельної ділянки загальною площею 0,0295 га по АДРЕСА_1 без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону (а.с.9).

Приймаючи оспорюване рішення Виконавчий комітет Харківської міської ради виходив з приписів постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

У відповідності до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з п. 5 вказаного Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Таким чином, за приписами вказаного Порядку збитки, заподіяні зайняттям земельних ділянок, відшкодовуються власникам та землекористувачам.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів перебування спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у користуванні позивача, виходячи з наступного.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі на землі лісогосподарського призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч.1,2 ст.55 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оспорюваного рішення) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч.1,2 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Згідно з ч. 1,2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання у користування та передачі у власність.

При цьому за приписами ст. 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Водночас у ч. 2 ст. 5 Лісового кодексу України ( в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 27.01.2015 року по справі №21-570а14, яка в силу ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно зі статтею 7 ЛК ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Відповідно до ст. 11 ЛК України право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно зі ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

За приписами ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, з системного аналізу вказаних норм випливає, що право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому порядку земель державної і комунальної власності або передачі земельних ділянок у державну і комунальну власність.

При цьому, ліси на землях державної власності надаються у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, а ліси на землях комунальної власності надаються у постійне користування спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.176-184) ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» є спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством.

Згідно листа Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» від 28.09.2016 року № А-10-84 (а.с.175) земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0295 га відноситься до земель державної форми власності лісогосподарського призначення, що розташовані у кварталі 354, виділ 7.

Як вбачається з протоколу другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт, виконаних в Данилівському держлісгоспі Харківської області і основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства на ревізійний період 2004-2013 роки (а.с.171) загальна площа Данилівського держлісгоспу складає 21335 га, по місту Харкову включає квартали, зокрема, 346-357, до яких входить квартал 354.

Згідно пояснювальної записки, яка входить до проекту відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 (а.с.101), земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі віднесена до земель лісового господарства.

Згідно висновку Управління Держкомзему у м. Харкові № 96/11 відведення ФОП ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 можливо за рахунок земель лісового фонду (а.с.102).

Відповідно до технічного завдання на виконання робіт по складанню проекту землеустрою земельної ділянки, замовником якого є ФОП ОСОБА_3 (а.с.106) земельна ділянка належить до земель лісового фонду.

Таким чином, зазначеними документами підтверджено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК).

За статтею 48 ЛК в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 ЗК, законів України від 7 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» та від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 27.01.2015 року по справі №21-570а14, яка в силу ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Однак, визначаючи правовий статус земельної ділянки, суд першої інстанції не взяв до уваги матеріали, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки, а саме: копії звітності форми 6-зем (а.с.11), висновок Управління Держкомзему у м. Харкові від 07.02.2011 року № 112/07 (а.с.102), технічне завдання на виконання робіт по складанню проекту землеустрою земельної ділянки, погоджене начальником Харківського міського управління земельних ресурсів 28.02.2006 р., облікову земельну картку Державного земельного кадастру м. Харкова (а.с.106-110), з яких вбачається, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду.

Згідно планшетів лісовпорядкування 2003 та 2013 років спірна земельна ділянка знаходиться в межах кварталу №354, виділ 7 (а.с.185,219).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 03.07.1972 р. затверджено встановлені межі лісних земель Жовтневого лісгоспзагу загальною площею 1166 га, що розташовані в межах м. Харкова з урахуванням спрямлення меж в районі Залютіно-ділянка площею 3.5 га, на рівновелику ділянку в районі Олексіївка (а.с.212).

Відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України від 23.05.2002 р. № 55 вирішено провести реорганізацію Жовтневого держлісгоспу об'єднання «Харківліс» та Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІДГА шляхом виділення із складу Жовтневого держлісгоспу Дергачівського лісництва та приєднання його до Данилівського дослідного держлісгоспу(а.с.213).

Актом, складеним 30.10.2003 року та підписаним начальником 11-ої лісовпорядної партії Харківської державної лісовпорядної експедиції, головним лісничим Данилівського ДДЛГ Держкомлісгоспу України, начальником головного управління міського господарства Харківського міськвиконкому, начальником управління земельних ресурсів м. Харкова, підтверджено, що станом на 30.10.2003 року по земельному балансу м. Харкова площа земель Данилівського дослідного державного лісгоспу в межах території міста Харкова складає 1252 га (а.с.218).

Таким чином, матеріалами лісовпорядкування підтверджено право позивача на постійне користування земельною лісовою ділянкою, до складу якої входить спірна земельна ділянка зайнята ФОП ОСОБА_3

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.

Приписами пунктів 1,5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 передбачено право землекористувачів на відшкодування збитків, заподіяних зайняттям земельної ділянки.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, зайнятою ФОП ОСОБА_3, то колегія суддів приходить до висновку, що, приймаючи оспорюване рішення про затвердження акту про визначення збитків в розмірі неодержаного доходу, нанесених міській раді, відповідач-2 діяв всупереч приписам діючого законодавства, оскільки позивач як постійний землекористувач має право на відшкодування збитків, завданих зайняттям лісової земельної ділянки.

Посилання представника відповідача на ст. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на 2012 рік) колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на 2012 рік) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, вказаною нормою врегульовано питання щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, а не щодо відшкодування завданих збитків.

При цьому, межі земельної ділянки, що знаходиться у користуванні позивача, затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 03.07.1972 року та визначено документами лісовпорядкування.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про незаконність рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2012 року № 384.

Між тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Харківської міської ради під час прийняття рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2012 року №384, яким затверджений акт про визначення збитків №254 у вигляді неодержаного Харківською міською радою доходу за використання ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0295 га по АДРЕСА_1 у сумі 90741,64 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не вчинялися дії щодо затвердження акту про визначення збитків, а приймалося рішення.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2016р. по справі № 638/20608/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради третя особа-Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання незаконним та нечинним рішення задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2012 року за № 384.

В задоволенні іншої частини позову Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 14.11.2016 р.