Ухвала суду № 62749698, 09.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/7528/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 квітня 2016 року №0001651201,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 квітня 2016 року №0001651201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих з продажу корпоративних прав за період з 01.01.2014 по 31.12.2014; за наслідками перевірки складено акт від 15 квітня 2016 №612/13-06/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14, пункту 163.1 статті 163, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 171.2 статті 171, пункту 170.11 статті 170 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з отриманого доходу від продажу корпоративних прав ТОВ «Різорт Ріал Істейт» за 2014 рік на 654761,98 грн.

В обґрунтування порушення контролюючий орган посилається на те, що оскільки сплата за продаж частки у розмірі 5,37% статутного капіталу ТОВ «Різорт Ріал Істейт» надійшла позивачу від покупця з джерел за межами України, то отримані кошти в рахунок сплати за продані корпоративні права слід вважати також доходом з джерел за межами України.

29 квітня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0001651201, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 818452,48 грн, у тому числі за основним платежем 654761,98 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 163690,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до підпунктів 162.1.1 та 162.1.2 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування резидента відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно абзацу «в» підпункту 14.1.54 пункту 44.1 статті 44 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

У розумінні підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.05.2016, ТОВ «Різорт Ріал Істейт» здійснює свою діяльність на території України.

Відповідно, дохід отриманий позивачем від відчуження корпоративних прав ТОВ «Різорт Ріал Істейт» слід вважати доходом отриманим з джерелом його походження з України, оскільки він отриманий він діяльності платника на території України.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, дохід, отриманий резидентом від продажу корпоративних прав на території України є доходом з джерелом його походження з України, а тому оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів повинно регулюватися положеннями пункту 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 зазначеного Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 ПК України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Таким чином, у разі здійснення операцій з продажу інвестиційних активів платник повинен здійснювати облік загального фінансового результату окремо від інших доходів і витрат, а отримане за результатами таких операцій позитивне значення фінансового результату (інвестиційний прибуток) включати до складу загального річного оподатковуваного доходу звітного періоду - календарного року.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік, в якій задекларував суми отриманого доходу та витрати від продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Різорт Ріал Істейт» в розмірі 3852975,00 грн, фінансовий результат операцій з інвестиційними активами - 0.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем, який є резидентом, було продано частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Різорт Ріал Істейт» на користь Компанії «Реефіон Лімітед» (юридична особа, створена та діє на підставі законодавства Кіпру) за 3852975,00 грн.

Згідно матеріалів справи та акту перевірки, позивач зробив внесок до статутного фонду ТОВ «Різорт Ріал Істейт» в сумі 71742825,00 грн., що становить 99,99% статутного капіталу вказаного товариства. Продаж частки в статутному капіталі ТОВ «Різорт Ріал Істейт» номінальною вартістю 3852975,00 грн, що становить 5,37% статутного капіталу товариства, здійснено позивачем за вартістю, що відповідає частці розміру внеску, що був здійснений позивачем при формуванні статутного капіталу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що об'єкту оподаткування податком на доходи не виникло, оскільки сума отриманого доходу дорівнювала сумі понесених витрат.

Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 29 квітня 2016 року №0001651201.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1378 гривень.

Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору є податкове повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток фізичних осіб на загальну суму 818452,48 грн. Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер.

Отже, в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно, судовий збір повинен складати 13504,46 грн (818452,48х0,015х1,1%).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39561761, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13504 (тринадцять тисяч п'ятсот чотири) гривні 46 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 14.11.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.