Ухвала суду № 62749696, 09.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7314/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просив зобов'язати відповідача розглянути клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах м. Києва у порядку та строки, передбачені статтею 118 ЗК України, з наданням мотивованого рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України у зв'язку із неналежністю розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача про обставини справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Київської міської ради в порядку статті 118 ЗК України з клопотанням від 13 січня 2016 року, в якому просив виділити земельну ділянку орієнтовним розміром до 0,10 га в межах м. Києва з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки; розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення.

Листом Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 01.03.2016 №057028-08/М-997-2198 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання.

Не погоджуючись із такою відповіддю позивач звернуся до суду із даним позовом про зобов'язання розглянути клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки у порядку та строки, передбачені статтею 118 ЗК України з наданням мотивованого рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.

Закриваючи провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга вказаної статті).

Вжитий у КАС України термін - суб'єкт владних повноважень, означає орган державної влади, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу).

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно частини шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Колегія суддів вважає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було прийнято рішення про передачу земельної ділянки у власність, відповідно відсутній спір про право.

Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року у справі №21-544а14 колегія суддів зазначає наступне.

Так у справі №21-544а14 Верховний Суд України виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав, оскільки передача третій особі спірними рішеннями відповідача у постійне користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку призведе до незаконного позбавлення його права власності на розташовану на цій земельній ділянці будівлю.

Отже, зазначена вище постанова Верховного Суду України ухвалена за інших фактичних обставин, ніж у справі, що розглядається.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 4 статті 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року про закриття провадження у справі.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвалу у повному обсязі складено 14.11.2016 року.

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.