Постанова № 62749396, 10.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р. Справа № 920/1294/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від апелянта - Курченко О.О. - за довіреністю від 08.07.2016р.,

ліквідатор - не з'явився,

від боржника в особі ліквідатора - Білик С.І. - за довіреністю від 12.01.2016р.

від кредитора ПП "Деол Трейд" - Борисов С.І. - за довіреністю від 27.01.2016р. №2016/2,

від кредитора ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - за довіреністю від 24.03.2016р.,

від кредитора ПФ "Ордекс" - Короза ДС. - за довіреністю від 01.04.2016р.,

від інших кредиторів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вх.№2524 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі № 920/1294/15,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Славяни" (40034, м. Суми, вул. Черепіна, б.29; ЄДРПОУ 36437907)

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15 (суддя Соп'яненко О.Ю.) заяву ФОП ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог на суму 3506752,37 грн. (а.с. 96 Том 4) - задоволено. Визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 кредитором у справі №920/1294/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Славяни" з вимогами в сумі 3506752,37 грн., які включено до четвертої черги; 2436,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог - до першої черги.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. в частині визнання кредиторських вимог ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Славяни" та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Славяни" та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги ПАТ "ОТП Банк" зазначає про ненадання місцевим господарським судом оцінки факту спливу позовної давності у розгляді грошових вимог ФОП ОСОБА_4 до боржника, які виникли з підстав надання агентських послуг ТОВ "Славяни" за договорами комерційного представництва від 01.04.2009р. № 1, від 04.01.2010р. № 2, від 01.01.2011р. № 3. Крім того, на думку апелянта, за відсутністю в матеріалах справи первинних матеріалів, якими підтверджується факт надання послуг (укладені договори, документи, що посвідчують поставку товару на певну суму, докази отримання коштів на підставі цих договорів), акти про виконаних робіт з зазначенням суми виконаних послуг не є беззаперечними доказами на підтвердження наявності заборгованості ТОВ "Славяни" перед ФОП ОСОБА_4 в заявленому розмірі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р. апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.09.2016р. у зв'язку з відрядженням судді Крестьянінова О.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

ПАТ "ОТП Банк" подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (вх.№ 9686 від 26.09.2016р.), в якому кредитор просив витребувати від ФОП ОСОБА_4 договори поставки товару, здійсненні ним від імені ТОВ "Славяни" з підприємствами-постачальниками, які зазначені в актах надання агентських послуг; витребувати від ФОП ОСОБА_4 первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується сума поставки, зазначена в актах надання агентських послуг; витребувати від ТОВ "Славяни" первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується оплата поставленої продукції підприємствам-постачальникам за укладеними договорами.

Враховуючи умови укладених між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни" договорів комерційного представництва щодо порядку виникнення у комерційного агента права вимоги на отримання винагороди за виконану роботу, а також для дослідження обставин, на які посилається апелянт в обґрунтування заявлених вимог, ухвалою суду від 26.09.2016р. заявлене клопотання було задоволено.

ПАТ "ОТП Банк" подано доповнення до апеляційної скарги від 06.09.2016р. №06-09-16/197 (вх.№ 9689 від 26.09.2016р.), в яких кредитор додатково зазначає, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2011р.) ФОП ОСОБА_4, укладаючи договори комерційного представництва №№ 1-3, мав скріплювати їх власною печаткою, невиконання якої має наслідком порушення положень ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Крім того, на думку апелянта, при прийнятті оскаржуваного судового рішенням господарським судом першої інстанції не було досліджено обставин укладення ФОП ОСОБА_4 договорів поставки товару від ТОВ "Славяни" з третіми особами, які зазначені в актах надання агентських послуг; наявності первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується сума поставки, зазначена в актах надання агентських послуг; не звернуто уваги на умови п. 4.2 договорів комерційного представництва, у зв'язку з чим не досліджено обставин сплати ТОВ "Славяни" вартості поставленої продукції, як підстави для виникнення у ФОП ОСОБА_4 права на отримання винагороди за відповідними договорами.

ФОП ОСОБА_4 надано пояснення щодо наявності проведення роботи, спрямованої на пошук документів та доказів, якими підтверджується обставини розрахунків за поставлений ТОВ "Славяни" товар за договорами, укладеними з банкрутом за посередництвом ФОП ОСОБА_4 (вх.№ 9691 від 26.09.2016р.).

ФОП ОСОБА_4 подано додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" на ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі № 920/1294/15 (вх.№ 10917 від 27.10.2016р.), в яких з посиланням на положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури настав строк сплати агентської винагороди незалежно від сплати банкрутом третім особам - постачальникам вартості отриманої продукції. Окрім цього, ФОП ОСОБА_4 вказує, що відповідно до Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інших нормативно-правових актів з ведення бухгалтерського обліку строк зберігання господарських договорів складає три роки, у зв'язку з чим договори, укладені від імені ТОВ "Славяни" з контрагентами у товариства відсутні за закінченням строку їх зберігання.

Ліквідатор надав письмові пояснення (вх.№ 11005 від 31.10.2016р.), в яких зазначає, що на запити, направлені контрагентам, з якими було укладено договори за посередництвом ФОП ОСОБА_4, було отримано інформацію щодо неможливості надання договорів у зв'язку з їх знищенням після спливу встановленого законодавством строку зберігання; на запити до банківських установ - надійшли відповіді від ПАТ "ОТП Банк" та АТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо руху коштів боржника.

Крім того, ліквідатором було надано для огляду суду оригінали додаткових документів на підтвердження проведення господарських операцій між ТОВ "Славяни" та третіми особами на виконання договорів комерційного представництва №№1-3 (вх.№ 11103 від 02.11.2016р.).

ПАТ "ОТП Банк" надано додаткові письмові пояснення (вх.№ 11234 від 07.11.2016р.), в яких банк додатково до раніше наданих пояснень зазначає, що акти надання агентських послуг не є належним доказом на підтвердження кредиторських вимог ФОП ОСОБА_4 до боржника, оскільки не містять обов'язкових реквізитів первинних документів щодо здійснення господарської операції, визначених п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за N 168/704.

Крім того, на думку апелянта, посилання ФОП ОСОБА_4 на акт звірки взаєморозрахунків від 30.12.2013р., складений з ТОВ "Славяни", як підстави для переривання строку позовної давності за договорами комерційного представництва від 01.04.2009р. № 1, від 04.01.2010р. № 2, від 01.01.2011р. № 3, є безпідставним з огляду на те, що вказаний документ не містять посилання на договори, на підставі яких виникла зазначена в ньому заборгованість.

Таким чином, строк позовної давності за договорами комерційного представництва, укладеними між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни", сплив згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України до моменту звернення з заявою про визнання кредиторських вимог.

Ліквідатором було надано для огляду суду оригінали додаткових документів на підтвердження проведення господарських операцій між ТОВ "Славяни" та третіми особами на виконання договорів комерційного представництва №№1-3, що надійшли на адресу ліквідатора після 01.11.2016р. (вх.№ 11356 від 10.11.2016р.).

В судовому засіданні представник ПАТ "ОТП Банк", ПП "Деол Трейд" підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15 в частині визнання кредиторських вимог ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Славяни" та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Славяни" та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог в повному обсязі.

Представники боржника, ФОП ОСОБА_4, ПФ "Ордекс" заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили суд ухвалу господарського суду Сумської області від11.04.2016р. у справі №920/1294/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів дійшла висновку за можливе розглянути справу за відсутності ліквідатора, представників інших кредиторів за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р., яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Згідно п.1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013р.) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Нормами ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили стороною у справі.

Нормами ч. 6 ст. 106 цього ж кодексу встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Між тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Боржник в запереченні на подану апеляційну скаргу вказує на відсутність у ПАТ "ОТП Банк" права на оскарження ухали суду у справі про банкрутство, яке є предметом даного апеляційного перегляду, з огляду на те, що банк є забезпеченим кредитором ТОВ "Славяни" та визнані вимоги забезпечені майном банкрута в повному обсязі, на що не звернув уваги місцевий господарський суд, допустивши описку в ухвалі від 11.04.2016р., якою визнані кредиторські вимоги зазначеного учасника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, на думку боржника, оскаржуваною ухвалою суду не порушені права та законні інтереси ПАТ "ОТП Банк", що позбавляє останнього права на оскарження відповідного процесуального документу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. заяву ПАТ "ОТП Банк" про визнання кредиторських вимог - задоволено частково; визнано Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" кредитором у справі №920/1294/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Славяни" з вимогами в сумі 8360098,89 грн., з яких 5755263,20 грн. вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів, як вимоги кредитора забезпечені заставою майна боржника, вимоги в сумі 1898152,36 грн. вносяться до реєстру вимог кредиторів, як вимоги кредитора четвертої черги (не забезпечені заставою майна боржника), вимоги в сумі 706683,33 грн. (пеня - штрафні санкції) вносяться до реєстру вимог кредиторів, як вимоги кредитора шостої черги; вимоги в сумі 2436,00 грн. судового збору вносяться до реєстру вимог кредиторів, як вимоги першої черги.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ухвала господарського суду Сумської області від 11.04.2016р., якою визнано кредиторські вимоги ПАТ "ОТП Банк", зокрема, не забезпечені майном боржника, ніким не оскаржена та на час подання даної апеляційної скарги є чинною.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень щодо аналізу процесуальних документів іншої судової інстанції поза межами апеляційного перегляду на предмет допущення технічних описок судом при складанні повного тексу.

Разом з тим, зважаючи на викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 15, 16, 23, 95 Закону про банкрутство, апеляційна інстанція вважає, що Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" на момент винесення оскаржуваної ухвали місцевого суду набув процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство боржника, та, відповідно, має право на апеляційне оскарження прийнятих у даній справі процесуальних документі, а тому банк мав право подавати апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції від 11.04.2016р. в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 та частини 6 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2015р. прийнято заяву ТОВ "Славяни" про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Під час подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Славяни" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржникам було визнано вимоги ФОП ОСОБА_4 на суму 3506752,37грн. заборгованості за договорами комерційного представництва, як такі, що відповідають даним бухгалтерського обліку товариства та підтверджені відповідними документами, у зв'язку з чим їх було включено до проміжного ліквідаційного балансу в порядку ст. 111 Цивільного кодексу України (т.1, а.с. 5).

Постановою господарського суду Сумської області від 22.10.2015р. боржника у даній справі визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мальованого О.П.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Так, відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Керуючись ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство ФОП ОСОБА_4 до господарського суду Сумської області подано заяву з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3506752,37 грн. (т.4, а.с. 96,97).

Відповідно до матеріалів поданої заяви вбачається, що 01.04.2009р. між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни" було укладено договір комерційного представництва № 1, відповідно до п. 1.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується здійснити комерційне представництво підприємства відносно третіх осіб, а підприємство зобов'язується сплатити послуги комерційного агента.

Комерційний агент отримує агентську винагороду за укладені угоди, здійснені їм в інтересах підприємства, в розмірі 5% від суми об'єму поставок укладених ним з постачальниками продукції (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору агентська винагорода виплачується комерційному агенту на протязі 180 календарних днів з дня оплати підприємством третім особам-постачальникам вартості продукції за угодою, укладеною за його посередництвом.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р. (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 2 наданого додатку від 10.04.2009р. до договору комерційного представництва від 01.04.2009р. № 1 сторони змінили положення п. 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "комерційний агент отримує агентську винагороду за укладені угоди, здійснені ним в інтересах підприємства, у розмірі 10% від суми об'єкта поставок, укладених ним з постачальниками продукції".

На виконання умов договору комерційного представництва від 01.04.2009р. №1 комерційним агентом в інтересах підприємства було укладено угоди на поставки товару:

- в квітні 2009 року на загальну суму 846881,37 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг 01.05.2009р. № 1, відповідно до якого агентська винагорода з урахуванням додатку від 10.04.2009р. до договору комерційного представництва від 01.04.2009р. №1 складає 846881,37 грн. х 10% = 84688,14 грн.;

- в травні 2009 року на загальну суму 617402,42 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.05.2009р. №2, відповідно до якого агентська винагорода складає 617402,42 грн. х 10% = 61740,25 грн.;

- в червні 2009 року на загальну суму 610471,09 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.06.2009р. №3, відповідно до якого агентська винагорода складає 610471,09 грн. х 10% = 61047,11 грн.;

- в липні 2009 року на загальну суму 770595,52 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.07.2009р. №4, відповідно до якого агентська винагорода складає 770595,52 грн. х 10% = 77059,56 грн.;

- в серпні 2009 року на загальну суму 642982,23 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.08.2009р. №5, відповідно до якого агентська винагорода складає 642982,23 грн. х 10% = 64298,23 грн.;

- в вересні 2009 року на загальну суму 668877,38 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.09.2009р. №6, відповідно до якого агентська винагорода складає 668877,38 грн. х 10% = 66887,74 грн.;

- в жовтні 2009 року на загальну суму 551340,57 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.10.2009р. №7, відповідно до якого агентська винагорода складає 551340,57 грн. х 10% = 55134,06 грн.;

- в листопаді 2009 року на загальну суму 507892,22 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.11.2009р. №8, відповідно до якого агентська винагорода складає 507892,22 грн. х 10% = 50789,23 грн.

- в грудні 2009 року на загальну суму 812940,38 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг 31.12.2009р. № 9, відповідно до якого агентська винагорода складає 812940,38 грн. х 10% = 81294,04 грн.

Також, 04.01.2010р. між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни" було укладено договір комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2, відповідно до п. 1.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується здійснити комерційне представництво підприємства відносно третіх осіб, а підприємство зобов'язується сплатити послуги комерційного агента.

Згідно з п. 3.1 договору комерційний агент отримує агентську винагороду за укладені угоди, здійснені їм в інтересах підприємства, в розмірі 5% від суми об'єму поставок укладених ним з постачальниками продукції.

Відповідно до п. 4.2 договору агентська винагорода виплачується комерційному агенту на протязі 180 календарних днів з дня оплати підприємством третім особам-постачальникам вартості продукції за угодою, укладеною за його посередництвом.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р. (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 2 наданого додатку від 01.07.2010р. до договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 1 сторони змінили положення п. 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "комерційний агент отримує агентську винагороду за укладені угоди, здійснені ним в інтересах підприємства, у розмірі 10% від суми об'єкта поставок, укладених ним з постачальниками продукції".

На виконання умов договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2 комерційним агентом в інтересах підприємства було укладено угоди щодо поставки товару:

- в січні 2010 року на загальну суму 466791,02 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.01.2010р. №1, відповідно до якого агентська винагорода складає 466791,02 грн. х 5% = 23339,55 грн.;

- в лютому 2010 року на загальну суму 578096,32 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 28.02.2010р. №2, відповідно до якого - агентська винагорода складає 578096,32 грн. х 5% = 28904,82 грн.;

- в березні 2010 року на загальну суму 791455,98 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.03.2010р. №3, відповідно до якого агентська винагорода склала 791455,98 грн. х 5% = 39572,80 грн.;

- в квітні 2010 року на загальну суму 1928260,97 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.04.2010р. №4, відповідно до якого агентська винагорода складає 1928260,97 грн. х 5% = 96413,05 грн.;

- в травні 2010 року на загальну суму 2337425,12 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.05.2010р. №5. Проте, у зв'язку з несвоєчасним, неналежним виконанням комерційним агентом умов договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2 та недобросовісним виконанням умов договору поставки, укладеного агентом в інтересах підприємства з боку ДП "Аромат" згідно п. 6.4 даного договору агентська винагорода за травень була скоригована та за домовленістю сторін склала 61504,22 грн., про що було складено додаток від 31.05.2010р. до договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2;

- в червні 2010 року на загальну суму 2745877,83 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.06.2010р. №6. Проте, в зв'язку з неналежним виконанням комерційним агентом умов договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2 та недобросовісним виконанням умов договору поставки, укладеного агентом в інтересах підприємства з боку ДП "Аромат" згідно п. 6.4 даного договору агентська винагорода за червень була скоригована та за домовленістю сторін склала 67579,50 грн., про що було складено додаток від 30.06.2010р. до договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2;

- в липні 2010 року на загальну суму 3093596,78 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.07.2010р. №7, відповідно до якого агентська винагорода з урахуванням додатку від 01.07.2009р. до договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2 складає 3093596,78 грн. х 10% = 309359,68 грн.;

- в серпні 2010 року на загальну суму 2781028,45 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.08.2010р. №8, відповідно до якого агентська винагорода складає 2781028,45 грн. х 10% = 278102,85грн.;

- в вересні 2010 року на загальну суму 2704903,99 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.09.2010р. №9. Проте, у зв'язку з неналежним виконанням комерційним агентом умов договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2 згідно п. 6.4 даного договору агентська винагорода за вересень була скоригована та за домовленістю сторін склала 240490,40 грн., про що було складено додаток від 30.09.2010р. до договору комерційного представництва від 04.01.2010р. № 2;

- в жовтні 2010 року на загальну суму 2649111,24 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.10.2010р. №10, відповідно до якого агентська винагорода складає 2649111,24 грн. х 10% = 264911,12 грн.;

- в листопаді 2010 року на загальну суму 3206836,18 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 30.11.2010р. №11, відповідно до якого агентська винагорода складає 3206836,18 грн. х 10% = 320683,62 грн.;

- в грудні 2010 року на загальну суму 3341874,94 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.12.2010р. №12, відповідно до якого агентська винагорода складає 3341874,44 грн. х 10% = 334187,49 грн.

01.01.2011р. між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни" було укладено договір комерційного представництва від 01.01.2011р. № 3, відповідно до п. 1.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується здійснити комерційне представництво підприємства відносно третіх осіб, а підприємство зобов'язується сплатити послуги комерційного агента.

Згідно з п. 3.1 договору комерційний агент отримує агентську винагороду за укладені угоди, здійснені їм в інтересах підприємства, в розмірі 10% від суми об'єму поставок укладених ним з постачальниками продукції.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р. (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору комерційного представництва від 01.01.2011р. № 3 комерційним агентом в інтересах підприємства було укладено угоди на поставку товару:

- в січні 2011 року на загальну суму 3689382,69 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.01.2011р. №1, відповідно до якого агентська винагорода складає 3689382,69 грн. х 10% = 368938,27 грн.;

- в лютому 2010 року на загальну суму 2649770,23 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 28.02.2011р. №2, відповідно до якого агентська винагорода складає 2649770,23 грн. х 10% = 264977,02 грн.;

- в березні 2010 року на загальну суму 2612817,85 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання агентських послуг від 31.03.2011р. №3, відповідно до якого агентська винагорода складає 2612817,85 грн. х 10% = 261281,79 грн.

Таким чином, заявлені вимоги ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Славяни" складаються з боргу банкрута за договорами комерційного представництва №№1-3 та додатків до них, які підписані обома сторонами договору, скріплені печаткою ТОВ "Славяни" та на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України в судовому порядку недійсними визнанні не були.

Посилання апелянта на те, що в порушення ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України укладені договори комерційного представництва не містять печатки ФОП ОСОБА_4, що, на його думку, свідчить про недодержання сторонами визначеної законом форми правочину, є безпідставним, оскільки вказана стаття міститься вимоги щодо оформлення письмових документів, складених з боку юридичної особи, правовий статус якої є відмінним від правового статусу фізичної особи - суб'єкти господарської діяльності.

Стаття 128 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент укладення договорів комерційного представництва), яка визначає особливий статус громадянина як суб'єкта господарювання, не містить вимог щодо обов'язкової наявності печатки у фізичної особи - суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим відповідна особа самостійно визначає порядок організації своєї діяльності при вирішенні питання використання печаток.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Згідно з ч. 1 ст. 301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1.2 договорів комерційного представництва сторони узгодили, що зміст надання послуг складає здійснення комерційним агентом юридичних дій від особи-підприємства відносно пошуку та укладення угод по закупівлі продукції з постачальниками для подальшої реалізації підприємством в торгових мережах підприємства, доставку та реалізацію якої сторони вважають доцільним для отримання прибутку.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 укладених між сторонами договорів комерційний агент (ФОП ОСОБА_4.) надає акти виконаних ним послуг, а підприємство (ТОВ "Славяни") підписує надані агентом акти виконаних послуг, у випадку відмови або непогодження з вказаними в актах фактами та сумою винагороди, зобов'язаний письмово мотивувати мотиви та причини непогодження.

Таким чином, сторонами визначено, що документом, який фіксує факт надання послуг з боку виконавця, є акт виконаних робіт.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994р., визначено, що господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши надані ФОП ОСОБА_4 оригінали актів надання агентських послуг від 01.05.2009р. № 1, від 31.05.2009р. № 2, від 30.06.2009р. № 3, від 31.07.2009р. № 4, від 31.08.2009р. № 5, від 30.09.2009р. № 6, від 31.10.2009р. №7, від 30.11.2009р. № 8, від 31.12.2009р. № 9 на підтвердження обставини надання послуг боржнику за договором комерційного представництва № 1, актів надання агентських послуг від 31.01.2010р. №1, від 28.02.2010р. №2, від 31.03.2010р. №3, від 30.04.2010р. №4, від 30.05.2010р. №5, від 30.06.2010р. №6, від 30.07.2010р. №7, від 31.08.2010р. №8, від 30.09.2010р. №9, від 31.10.2010р. №10, від 30.11.2010р. №11, від 31.12.2010р. №12 на підтвердження надання послуг боржнику за договором комерційного представництва № 2, актів надання агентських послуг від 31.01.2011р. №1, від 28.02.2011р. №2, від 31.03.2011р. №3, на підтвердження надання послуг боржнику за договором комерційного представництва від 31.01.2011р. №3, колегія суддів дійшла висновку, що вказані акти містять всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб, у зв'язку з чим є належними доказами, якими підтверджувався факт отримання боржником послуг від виконавця.

Відповідно до змісту вказаних наданих актів надання агентських послуг, які підписані обома сторонами договору, суми поставок визначені на підставі бухгалтерських регістрів ТОВ "Славяни", тобто факт здійснення третіми особами поставки за договорами, укладеними за посередництвом ФОП ОСОБА_4, були визнані боржником без заперечень або зауважень на підставі бухгалтерської документації замовника.

Судова колегія зазначає, що господарський суд не зв'язаний висновками боржника і розпорядника майна за результатами розгляду кредиторських вимог і перевіряє законність та обґрунтованість заявлених до боржника вимог в повному обсязі.

Так, ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 26.09.2016р. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задоволено клопотання ПАТ "ОТП Банк" про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (вх.№ 9686 від 26.09.2016р.), в якому кредитор просив витребувати від ФОП ОСОБА_4 договори поставки товару, здійсненні ним від особи ТОВ "Славяни" з підприємствами-постачальниками, які зазначені в актах надання агентських послуг; витребувати від ФОП ОСОБА_4 первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується сума поставки, зазначена в актах надання агентських послуг; витребувати від ТОВ "Славяни" первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується оплата поставленої продукції підприємствам-постачальникам за укладеними договорами.

Відповідно до письмових пояснень ФОП ОСОБА_4 (вх.№ 9691 від 26.09.2016р.) первинними документами, якими підтверджується проведення господарської операції з ТОВ "Славяни", а також можуть бути надані зазначеною особою, є договори комерційного представництва №№1-3 та додатки до них, а також акти надання агентських послуг. Разом з тим, оригінали вказаних документів вже були надані господарському суду на підтвердження розміру заявлених кредиторських вимог до банкрута.

На виконання ухвали суду від 26.09.2016р. ліквідатором на підтвердження факту існування господарських відносин з поставки товару між банкрутом та третіми особами, зазначених в актах надання агентських послуг, на підставі яких ФОП ОСОБА_4 було визначено заявлені кредиторські вимог, надано наступні документи:

- письмові пояснення (вх.№ 11005 від 31.10.2016р.), відповідно до яких на запити, направлені контрагентам ТОВ "Славяни", було надано відповідь про неможливість надання договорів поставок у зв'язку з їх знищенням після спливу встановленого законодавством строку зберігання.

- оригінали виписок по рахунках ТОВ "Славяни" ПАТ "Райффайзан Банк Аваль", АТ "ОТП Банк", ПАТ "Полтава банк" за період з 01.01.2009р. по 31.01.2015р. (вх.№11103 від 02.11.2016р., для огляду); виписки по рахунку ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 18.10.2011р. по 01.01.2015р. (вх.№ 11356 від 10.11.2016р.).

- акти звіряння розрахунків між ТОВ "Славяни" та ТОВ ВКФ "Кондитероптторг" від 11.10.2016р., між ТОВ "Славяни" та ТОВ "Ріо", між ТОВ "Славяни" та ТОВ "Компанія Крок", між ТОВ "Славяни" та ЧП "ВКіК", лист від 13.10.2016р. за вих. № 35, відповідно до якого ТОВ "Сумипродресурс" підтвердило наявність господарських відносин з ТОВ "Славяни" протягом 2009-2010р.р. та неможливість надання акту звіряння взаємних розрахунків у зв'язку зі спливом строку зберігання таких документів (вх.№11356 від 10.11.2016р.).

На підставі аналізу наданих ліквідатором документів було встановило, що наданими виписками по рахунках боржника в різних фінансових установах та актами взаємних розрахунків підтверджується існування господарських операцій між ТОВ "Славяни" та юридичними особами, зазначеними у вказаних вище актах надання агентських послуг станом на момент їх підписання.

За таких обставин, поряд з встановленими господарським судом апеляційної інстанції фактів в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України щодо неможливості надання договорів, укладених на виконання умов договорів комерційного представництва №№ 1-3, а також відповідність актів надання агентських послуг, які були підписані обома сторонами договорів без зауважень, ознакам первинних документів, визначених Законом, судова колегія дійшла висновку про доведення належними доказами надання ФОП ОСОБА_4 агентських послуг ТОВ "Славяни" на загальну суму 3506752,37 грн.

Пунктом 4.2 договорів комерційного представництва сторони визначили порядок проведення оплати за надані комерційним агентом послуги, відповідно до якого агентська винагорода виплачується комерційному агенту на протязі 180 календарних днів з дня оплати підприємством третім особам-постачальникам вартості продукції за угодою, укладеною за його посередництвом.

Судова колегія зазначає, що положеннями п. 4.2 вказаних договорів визначено строк проведення оплати за надані ФОП ОСОБА_4 послуги, зміст яких включає укладення угод по закупівлі ТОВ "Славяни" продукції юридичних осіб-постачальників, обов'язок щодо здійснення якої не пов'язаний з належним виконанням замовником (банкрутом) своїх зобов'язань перед третіми особами.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Зважаючи на встановлення судом факту надання ФОП ОСОБА_4 агентських послуг за укладеними між сторонами договорами комерційного представництва №№ 1-3, а також прийняттям господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у даній справі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт настання строку оплати вартості наданих послуг в розмірі 3506752,37 грн. є доведеним.

Щодо твердження ПАТ "ОТП Банк" про відсутність правових підстав для задоволення зв'ялених ФОП ОСОБА_4 кредиторських вимог у зв'язку зі спливом позовної давності щодо зобов'язань, які виникли на підставі укладених між сторонами договорами комерційного представництва судова колегія зазначає наступне.

Позовна давність відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.ст. 256, 257, 267 ЦК).

Оскільки в процедурах банкрутства, кредитори звертаються до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, то у провадженні зі справ про банкрутство застосовується позовна давність при розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями.

Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі апеляційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови в позові.

Зважаючи на те, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не визначено особливостей застосування строку позовної давності у справах про банкрутство слід керуватись загальними положеннями Цивільного кодексу України щодо інституту позовної давності.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що стороною у спорі щодо наявності заборгованості за договорами комерційного представництва №№ 1-3 до моменту винесення оскаржуваної ухвали суду не було подано заяву про застосування строку позовною давності (ліквідатором, який є законним представником банкрута на стадії ліквідаційної процедури, визнано існування заборгованості за укладеними з ФОП ОСОБА_4 договорами), у зв'язку з чим у господарського суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні заявлених вимог з зазначених підстав.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи 30.12.2013р. складено акт звірки взаємних розрахунків, між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни", відповідно до якого боржником визнано свій борг перед кредитором на загальну суму 3506752,37 грн., тому з цієї дати відбулося переривання строку позовної давності за договорами комерційного представництва (№ 1 від 01.04.2009 року, № 2 від 04.01.2010 року та № 3 від 01.01.2011 року) та її перебіг згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України починався заново та на момент подання заяви з кредиторськими вимогами не сплив.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2015р. у справі №916/1258/15-г.

За таких обставин, судова колегія погоджується з ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі № 920/1294/15, якою задоволено кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 3506752,37 грн., які включені до четвертої черги; 2436,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог, які включені до першої черги, як такої, що прийнята з додержанням вимог чинного законодавства України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ "ОТП Банк" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.11.2016р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.