Постанова № 62749371, 15.11.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р.Справа № 916/677/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю;

від третьої особи не зявився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на рішення господарського суду Одеської області від 25 серпня 2016 року

по справі № 916/677/16

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фінансової інспекції в Одеській області

про визнання недійсною умови договору та стягнення 450 669,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт, в якому просило суд:

- визнати недійсною умову договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р., укладеного між ДП Адміністрація морських портів України та ДП Іллічівський морський торговельний порт в частині визначення щомісячної плати відшкодування земельного податку разом з ПДВ в сумі 65 393,03грн., що міститься у додатку № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку;

- стягнути з ДП Іллічівський морський торговельний порт на користь ДП Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України 450 669,26грн. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 19.07.2016 р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18.10.2013 року між ДП Адміністрація морських портів України в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту), та ДП Іллічівський морський торговельний порт (Порт) було укладено договір № 137-В-ІЛФ-13/681-0 про відшкодування витрат на сплату земельного податку.

П.1.4 договору встановлено, що сума та розрахунок щомісячної плати відшкодування земельного податку наведено у Додатку № 1 до договору.

Додатком № 1 до договору „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку встановлено щомісячну плату відшкодування земельного податку в розмірі 326 965,13грн. та ПДВ в розмірі 65 393,03грн., - всього - 392 358,16грн.

Позивач зазначав, що включення до договору умови щодо оподаткування ПДВ операцій з компенсації земельного податку здійснювалось на підставі листа СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів № 1029/10/11-017 від 08.10.2013р. .

В подальшому, листом № 10319/6/99-99-19-04-02-15 від 11.06.2014р. Міністерство доходів і зборів України повідомило, що, з аналізу ст. ст. 185, 188 Податкового кодексу України, вбачається, що сплата реорганізованими державними підприємствами морського транспорту земельного податку та отримання компенсації від ДП Адміністрація морських портів України за понесені витрати зі сплати земельного податку не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування податком на додану вартість та кошти, які надійшли у вигляді компенсації з оплати земельного податку, до бази оподаткування не включаються та податком на додану вартість не оподатковуються.

З огляду на лист № 10319/6/99-99-19-04-02-15 від 11.06.2014р. Міністерства доходів і зборів, позивач вважав, що умова, яка міститься у додатку № 1 до договору від 18.10.2013р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0 (десята колонка у таблиці), відповідно до якої встановлено щомісячну плату відшкодування земельного податку разом з ПДВ в сумі 65 393,03грн. суперечить положенням ст. ст. 185, 188 Податкового кодексу України, що, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання зазначеної умови недійсною.

На підставі рахунків та актів про відшкодування витрат позивачем сплачено ДП Іллічівський морський торговельний порт кошти у вигляді відшкодування витрат на сплату земельного податку в загальній сумі 3 179 195,64 грн. ( у т.ч. ПДВ - 450 669,23 грн.)

Актом Державної фінансової інспекції в Одеській області № 05-11/48 від 31.07.2015р. щодо результатів ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 01.05.2012р. по 30.04.2015р. встановлено, що позивачем зайво сплачено кошти Державному підприємству Іллічівський морський торговельний порт у вигляді ПДВ в загальній сумі 423 671,20 грн., в т.ч. 2013 рік - 309 032,48 грн., в 2014р. - 114 638,72 грн.

Враховуючи, що грошові кошти в сумі 423 671,20грн. були сплачені відповідачу на підставі недійсної умови договору, позивач вважав, що вони мають бути стягнуті з відповідача в порядку ст. 1212 ЦК України.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначав про те, що в червні 2014 року внаслідок проведення звірки розрахунків між сторонами та з урахуванням Угоди про врегулювання питань, повязаних з відшкодуванням витрат на оплату земельного податку від 30.05.2014 року № 136-П-ІЛФ-14 Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт були перевиставлені рахунки за червень, липень, серпень та вересень 2013 року та Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту) проведені виправні проводки.

Після коригування розрахунків, Державне підприємство Іллічівський морський торговельний порт на підставі договору № 137-В-ІЛФ-13 від 18.10.2013 та з урахуванням Угоди про врегулювання питань, повязаних з відшкодуванням витрат на оплату земельного податку від 30.05.2014р., виставило позивачу рахунки за 2013-2014р.р. на загальну суму 3 274 231,70 грн., у т.ч. ПДВ - 545 705,32 грн., з якої Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту) було сплачено 3 179 195,64 грн., з якої ПДВ - 450 669,26 грн. Отже, у збільшених позовних вимогах позивач вимагав повернення цих коштів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 серпня 2016 року по справі № 916/677/16 (колегія суддів у складі головуючого судді Мостепаненко Ю.І., суддів Смелянець Г.Є., Малярчук І.А.) у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване тим, що на момент укладення договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. та, відповідно, узгодження умови щодо відшкодування земельного податку разом з ПДВ, сторони керувались чинними розясненнями контролюючих органів, а саме: податковою консультацією СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів № 1029/10/11-017 від 08.10.2013р., що свідчить про відсутність допущення порушення вимог закону при укладенні договору в частині умови про визначення щомісячної плати відшкодування земельного податку разом з ПДВ, яка міститься у додатку № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірної умови договору недійсною, та, відповідно відшкодування на користь позивача безпідставно сплачених коштів.

Не погоджуючись з висновками суду, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на ст.53 Податкового кодексу України. На думку апелянта, таке посилання є некоректним та не стосується предмету спору, оскільки предметом спору є саме визнання недійсною умови договору.

Суд першої інстанції, за переконанням скаржника, фактично порівняв поняття «закон» із поняттям «податкова консультація».

При цьому, апелянт вважає, що податкова консультація СДПІ з ОВА у м. Одесі МГУ Міндоходів №1029/10/11-017 від 08.10.2013р. стосується операцій з компенсації земельного податку орендодавцю, а спірний договір не стосується орендних відносин.

Отже, скаржник зазначає, що висновок суду про те, що сторони керувались чинними розясненнями контролюючих органів, що свідчить про відсутність допущення вимог закону при укладенні договору, зроблений з грубим порушенням норм матеріального права, неповним та необєктивним дослідженням обставин справи.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи від 14.11.2016 року, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Ліпчанської Н.В. справу розподілено на розгляд колегії суддів Ярош А.І., Лисенко В.А., Гладишева Т.Я.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року справу прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги ДП АМПУ в особі Іллічівської філії відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судові засідання не зявлявся представник Державної фінансової інспекції в Одеській області, хоча повідомлявся належним чином про час, дату та місце судового розгляду. Клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило, причин неявки до суду не повідомлено, за таких обставин судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника Державної фінансової інспекції в Одеській області.

В судовому засіданні 15.11.2016 року представником відповідача заявлено клопотання про заміну назви відповідача з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», у звязку зі зміною найменування підприємства, в підтвердження чого надано копію наказу Міністерства інфраструктури України №319 від 16.09.2016 року «Про державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт», копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.09.2016 року.

Відповідно до п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства").

Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні 15.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 11.09.2013р. ДП Іллічівський морський торговельний порт звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів) з листом № 802/196-15, в якому просило надати податкову консультацію в порядку ст. 52 Податкового кодексу України - стосовно того, чи є грошова компенсація земельного податку постачанням послуг та чи підлягає оподаткуванню ПДВ зазначена грошова компенсація.

08.10.2013р. СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів надало ДП Іллічівський морський торговельний порт податкову консультацію № 1029/10/11-017, відповідно до якої зазначила, що:

- згідно п.п.14.1.147. п. 14.1 ст. 147 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

- земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72. п. 14.1 ст. 147 Податкового кодексу України);

- п.п. „б п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу;

- під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на обєкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких обєктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу);

- згідно пункту 188.1 статті 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку;

- таким чином, операції з компенсації земельного податку орендодавцю включаються до бази оподаткування та є обєктом оподаткування ПДВ за виключенням операцій з компенсації таких витрат орендодавцю - бюджетній установі, які з 01.07.2012 р. не включаються до бази оподаткування та податком на додану вартість не оподатковуються.

18.10.2013 року між ДП Адміністрація морських портів України в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту), та ДП Іллічівський морський торговельний порт (Порт) було укладено договір № 137-В-ІЛФ-13/681-0 про відшкодування витрат на сплату земельного податку.

Згідно п. 1.1 договору, Предметом договору є взаємовідносини Сторін щодо відшкодування Адміністрацією витрат на сплату земельного податку Порту під обєктами нерухомості Адміністрації, що знаходяться на земельній ділянці Порту.

Відповідно до п.п.1.1.1 договору, зазначені обєкти нерухомості належать Адміністрації на праві господарського відання внаслідок проведеної реорганізації за розпорядженням Кабінету міністрів України від 04.03.2013 № 133-р Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства Адміністрація морських портів України та за актом від 13.06.2013р.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка передана у постійне користування ДП Іллічівський морський торговельний порт. Загальна площа усіх ділянок, за які передбачено відшкодування, складає: 639,4775 гектарів.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що сума та розрахунок щомісячної плати відшкодування земельного податку наведено у Додатку № 1 до договору. Плата за неповний місяць розраховується пропорційно часу фактичного користування земельними ділянками.

Відповідно до п. 2.4 договору, загальна вартість відшкодування дорівнює сумі земельного податку, що сплачена Портом за земельні ділянки, на яких розташовані обєкти Адміністрації.

Пунктом 2.5 договору сторони узгодили, що до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, вони підписують акт про відшкодування витрат відповідно до затвердженої у Додатку № 3 до цього договору форми, який готується Портом.

Згідно п. 5.1 договору, він набирає чинності з дня його укладання, але регулює взаємовідносини між сторонами, починаючи з 13.06.2013р. та діє до 31.12.2013р.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у разі відсутності письмового повідомлення будь-якої зі сторін про відмову від продовження строку дії договору за 30 календарних днів до спливу строку дії цього договору, даний договір вважається автоматично продовженим на тих самих умовах до 01.06.2014р.

Крім того, 18.10.2013р. сторони підписали Додаток № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. - „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку, згідно якого встановили щомісячну плату відшкодування земельного податку в розмірі 326 965,13грн. та ПДВ в розмірі 65 393,03грн., - всього - 392 358,16грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору погодили та підписали акти про відшкодування витрат, у тому числі, відкориговані акти, згідно яких до складу відшкодування витрат на сплату земельного податку за період з червня 2013р. по травень 2014р. включено суму ПДВ.

На підставі рахунків та актів про відшкодування витрат позивачем сплачено ДП Іллічівський морський торговельний порт кошти у вигляді відшкодування витрат на сплату земельного податку в загальній сумі 3 212 218,59 грн (в тому числі ПДВ - 456 173,05 грн), з яких: у 2013 році - 1 881 713,85 грн (в т.ч. ПДВ - 313 619,00 грн), у 2014 році - 1 330 504,74 грн (в т.ч. ПДВ - 142 554,11грн).

В квітні 2014р. позивач звернувся до ДП Іллічівський морський торговельний порт з листом № 44/15-02-0 від 10.04.2014р. з проханням надати розяснення стосовно необхідності сплати ПДВ за договором № 137-В-ІЛФ-13 від 18.10.2013р.

З цього приводу ДП Іллічівський морський торговельний порт вдруге звернулось до СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів з листом № 311/19.6-15 від 17.04.2014 стосовно того ж питання, чи є обєктом оподаткування ПДВ операції з компенсації земельного податку.

СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів надала відповідь № 2658/10/28-08-48/12 від 13.05.2014р., згідно якої зазначила, що попереднє розяснення №1029/10/11-017 від 08.10.2013 залишається без змін.

В червні 2014 року, внаслідок проведення звірки розрахунків між сторонами та з урахуванням Угоди про врегулювання питань, повязаних з відшкодуванням витрат на оплату земельного податку від 30.05.2014 року № 136-П-ІЛФ-14, ДП Іллічівський морський торговельний порт були перевиставлені рахунки за червень, липень, серпень та вересень 2013 року та позивачем проведені виправні проводки.

Після коригування розрахунків, ДП Іллічівський морський торговельний порт - на підставі договору № 137-В-ІЛФ-13 від 18.10.2013р. та з урахуванням Угоди про врегулювання питань, повязаних з відшкодуванням витрат на оплату земельного податку від 30.05.2014р. - виставило позивачу рахунки за 2013-2014р.р. на загальну суму 3 274 231,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 545 705,32 грн. за червень 2013р. травень 2014р.), з яких позивачем сплачено 3 179 195,64 грн. ( у т.ч. ПДВ - 450 669,23 грн. за червень 2013р. березень 2014р.)

В подальшому, 11.06.2014 року листом № 10319/6/99-99-19-04-02-15 Міністерство доходів і зборів України надало відповідь ДП Іллічівський морський торговельний порт на лист № 426/19.6-15 від 21.05.2014р., в якому зазначило, що:

- п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу;

- під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на обєкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких обєктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

- водночас, згідно з п.п. а пункту 198.1 статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- п. 198.3 статті 198 Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- отже, сплата реорганізованими державними підприємствами морського транспорту земельного податку та отримання компенсації від ДП АМПУ за понесені витрати зі сплати земельного податку не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування податком на додану вартість;

- таким чином, кошти, які надійшли реорганізованому підприємству у вигляді компенсації з оплати земельного податку, - до бази оподаткування не включаються та податком на додану вартість не оподатковуються.

Відповідно до п.2.10 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2015 року та п.3.1.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Одеській області на II квартал 2015 року, на підставі направлень від 14.05.2015 №6, 7, 8, 9 та від 18.05.2015 №10, виданих начальником Іллічівської обєднаної Державної фінансової інспекції, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП Адміністрація морських портів України в частині діяльності Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України за період з 01.05.2012р. по 30.04.2015 року. Ревізію проведено у період з 14.05.2015р. по 24.07.2015р. (з зупиненням з 05.06.2015р. по 30.06.2015р. та з 15.07.2015р. по 17.07.2015р.).

За результатами ревізії було складено акт № 05-11/48 від 31.07.2015р. щодо результатів ревізії фінансово-господарської діяльності ДП Адміністрація морських портів України за період з 01.05.2012р. по 30.04.2015р.

В ході ревізії, проведено також зустрічну звірку у Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт, в ході якої перевірено питання щодо відшкодування позивачем витрат на сплату земельного податку.

В процесі ревізії встановлено, що ДП Адміністрація морських портів України в особі, якою є Іллічівська філія ДП Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту) зайво сплачено кошти ДП Іллічівський морський торговельний порт у вигляді відшкодування витрат на сплату земельного податку в загальній сумі 423 671,20 грн (456 173,05 - 5 503,82 - 26 998,03), в т.ч. 2013 рік - 309 032,48 грн, в 2014р. - 114 638,72 гривень.

З огляду на все вищезазначене, в жовтні 2015р. ДП Адміністрація морських портів України в особі, якою є Іллічівська філія ДП Адміністрація морських портів України, звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ДП Іллічівський морський торговельний порт, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фінансової інспекції України про стягнення 423 671,20грн. збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.2015р. по справі №916/4112/15 (суддя Оборотові О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р., в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування своїх рішень, господарські суди обох інстанцій послались на те, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не є належним доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором та спричинення збитків позивачу: в діях ДП Іллічівський морський торговельний порт відсутній склад протиправної поведінки та порушення договірного зобов'язання, що спричинило шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним факт заподіяння збитків.

Крім того, в рамках справи № 916/4112/15 господарські суди зазначили, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт внесення сторонами змін до Договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. стосовно виключення ПДВ зі складу щомісячної плати відшкодування витрат або доказів щодо визнання Договору недійсним в зазначеній частині, а тому договірні зобовязання повинні виконуватись сторонами належним чином з дотриманням умов договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р.

Все вищенаведене і стало підставою для звернення ДП Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України до господарського суду Одеської області з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить наступних висновків.

У разі порушення своїх цивільних прав та інтересів, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересів (ст. 15 ЦК Україна).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно Додатку № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. - „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку, сторони узгодили щомісячну плату відшкодування земельного податку в розмірі 326 965,13грн. та ПДВ в розмірі 65 393,03грн., - всього - 392 358,16грн.

Згідно п.п.14.1.147. п. 14.1 ст. 147 Податкового кодексу України (в редакції кодексу, чинній на момент укладення договору) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72. п. 14.1 ст. 147 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. „б п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на обєкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких обєктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу);

Згідно пункту 188.1 статті 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Судом встановлено, що на момент укладення договору, сторони керувались податковою консультацією СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів № 1029/10/11-017 від 08.10.2013р., відповідно до якої контролюючий орган зазначив, що операції з компенсації земельного податку орендодавцю включаються до бази оподаткування та є обєктом оподаткування ПДВ за виключенням операцій з компенсації таких витрат орендодавцю - бюджетній установі.

Крім того, листом № 2658/10/28-08-48/12 від 13.05.2014р. СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів в-друге було повідомлено сторін, що попереднє розяснення № 1029/10/11-017 від 08.10.2013р. залишається без змін.

Згідно ст. 52 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на момент укладення договору), за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Ст. 53 Податкового кодексу України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсною умови договору про визначення щомісячної плати відшкодування земельного податку разом з ПДВ, яка міститься у додатку № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку.

Судова колегія зауважує, що на момент укладення договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. та, відповідно, узгодження умови щодо відшкодування земельного податку разом з ПДВ, сторони керувались чинними розясненнями контролюючих органів, а саме: податковою консультацією СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів № 1029/10/11-017 від 08.10.2013р., яка в подальшому залишена без змін листом СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів № 2658/10/28-08-48/12 від 13.05.2014р., які мали індивідуальний характер, що повністю відповідає вимогам ст.ст.52, 53 Податкового кодексу України.

Таким чином, на думку судової колегії, неправомірними є твердження позивача щодо невідповідності спірної умови додатку до договору приписам ст.ст.185,188 Податкового кодексу України, оскільки СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів зазначила у своєму розясненні, що з урахуванням вищезазначених норм Податкового кодексу, операції з компенсації земельного податку включаються до бази оподаткування та є обєктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що судом ототожнено поняття «закон» із поняттям «податкова консультація», оскільки положеннями ст. 52 Податкового кодексу України розяснено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Податкова консультація СДПІ з ОВА у м. Одесі МГУ Міндоходів №1029/10/11-017 від 08.10.2013р. видана у відповідь на лист ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» від 11.09.2013 року №802/196-15, в якому відповідач просив надати податкову консультацію з приводу спірного питання, чи підлягає оподаткуванню ПДВ грошова компенсація податку на землю, яка відшкодовується Іллічівською філією ДП «АМПУ».

Отже, судова колегія зазначає, що вищезазначене податкове розяснення мало індивідуальний характер і стосувалось правовідносин ДП «ІМТП» та Іллічівської філії ДП «АМПУ» щодо конкретного Договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. та додатку №1 до нього щодо застосування ст.ст. 185, 188 ПК України .

Вищевикладеним спростовуються доводи скаржника про те, що спірна податкова консультація стосується операцій з компенсації земельного податку орендодавцю, а спірний договір не стосується орендних відносин між сторонами.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги лист № 10319/6/99-99-19-04-02-15 від 11.06.2014 Міністерства доходів і зборів України, оскільки він був отриманий сторонами вже після закінчення терміну дії договору №137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р., а на час дії договору була чинною податкова консультація СДПІ з ОВА у м. Одесі МГУ Міндоходів №1029/10/11-017 від 08.10.2013р.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З врахуванням вимог ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, підсумовуючи викладене, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для визнання недійсною умови договору про визначення щомісячної плати відшкодування земельного податку разом з ПДВ, яка міститься у додатку № 1 до договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013р. „Розрахунок відшкодування витрат на сплату земельного податку.

Відповідно, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для повернення позивачу грошових коштів у розмірі 450 669,26грн., сплачених на виконання вищезазначеної умови договору.

Решта доводів апеляційної скарги вже була предметом розгляду суду першої інстанції та не спростовує висновків суду.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25 серпня 2016 року по справі № 916/677/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

СуддяТ.Я. Гладишева