Постанова № 62749336, 15.11.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа № 909/560/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я. О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Перегінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату б/н від 23.09.2016 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2016 (суддя Ткаченко І. В.) у справі № 909/560/16 за позовом: Перегінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, смт. Перегінське Івано-Франківської області до відповідача: Приватного підприємства "Рембудсервіс-Газ", м. Івано-Франківськ про стягнення 5 574, 82 грн завищеної вартості робіт

Перегінська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП "Рембудсервіс-Газ" про стягнення збитків в сумі 5 574, 82 грн, що спричинені завищенням вартості робіт.

Позовні вимоги мотивовані тим, що факт завищення вартості робіт встановлено актом ревізії Калуської об’єднаної державної фінансової інспекції від 04.03.2015 № 830-21/3.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2016 у справі № 909/560/16 в позові відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що акт ревізії Калуської об’єднаної державної фінансової інспекції не є належним та допустимим доказом спричинення позивачу відповідачем збитків та їх розміру.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Перегінська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2016 та просить прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що прибуток відповідача не відповідав прибутку, що був наданий в локальному кошторисі, на підставі якого були підписані договори про виконання робіт. Зазначає, що вказаний факт виявлений був лише під час ревізії та відображений в акті.

Вказує, що місцевим господарським судом не враховано положення ст. 8, 10 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» та ч. 3 ст. 853 ЦК України.

Крім того, звертає увагу, що позивачем укладено договори з Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва на проведення технічного нагляду за виконанням робіт з капітального ремонту, отже суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин справи слід було викликати для надання пояснень представника вказаного управління.

В дане судове засідання сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду даної справи були повідомлені належним. чином. Поряд з цим, від скаржника надійшло клопотання про розгляду справи без участі його представника. Також, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2016 у справі № 909/560/16 – залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Перегінською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом (замовник) та ПП "Рембудсервіс-Газ" (підрядник) були укладені договори підряду № 59 від 01 червня 2010 року, № 45 від 10 травня 2011 року та № 47 від 24 травня 2011 року.

17 жовтня 2011 року, сторони уклали додаткову угоду № 77 до договору № 47.

За змістом договору № 59 від 01.06.2010, замовник доручає, підрядник зобов’язується виконати роботи по капітальному ремонту котельні та пусконалагоджувальних робіт. Оплата виконаних робіт проводиться на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт Ф-2.

За листопад 2010 року сторони підписали довідку про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних робіт на загальну суму 172 163, 60 грн.

Відповідно до умов договору № 45 від 10.05.2011, замовник доручає, підрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту фасаду навчального корпусу Перегінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату. Оплата виконаних робіт проводиться на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт Ф-2.

За липень та жовтень 2011 року сторони підписали відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт на загальну суму 121 681 грн.

Згідно з умовами договору № 47 від 24.05.2011, із врахуванням положень додаткової угоди № 77 від 17.10.12011, замовник доручає, підрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту гаражу Перегінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату. Оплата виконаних робіт проводиться на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт Ф-2.

За липень та жовтень 2011 року сторони підписали відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт на загальну суму 66 935 грн.

Вартість виконаних підрядником робіт була оплачена замовником в повному обсязі.

8 квітня 2015 року Калуська об'єднана державна фінансова інспекція направила Перегінській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату лист-вимогу № 830/-14/411 про усунення порушень виявлених позаплановою ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Перегінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату. Так, із змісту цього листа вбачається, що Калуською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Перегінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату за період з 01 січня 2010 по 31 грудня 2014 та встановлено ряд порушень законодавства. Зокрема, виявлено порушення вимог ст. 11 Закону України "Про будівельні норми" та п. 3.3.3.3 Правил визначення вартості будівництва, затверджених Наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 № 174 ДБН Д.1.1-1-2000, що полягають у завищенні вартості робіт з капітального ремонту котельні на загальну суму 5 574, 82 грн і як наслідок, завдання збитків Перегінській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату на зазначену суму.

11 березня 2015 року, позивач направив відповідачу лист-претензію про повернення 5 574, 82 грн завищеної вартості робіт, однак, відповідач з вимогами, викладеними у зазначеній претензії, не погодився, про що 23.03.2015 направив позивачу відповідь.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до положень ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Отже, на виконання умов договорів підряду № 59 від 01.06.2010 та № 47 від 24.05.2011 виконані відповідачем роботи були прийняті позивачем у порядку, встановленому Договором та приписами ст. 882 ЦК України, а саме, шляхом підписання відповідних актів обома сторонами. Вказані акти підписані без жодних застережень.

В свою чергу, відповідач перерахував позивачу грошові кошти за виконані роботи, тобто виконані відповідачем роботи були оплачені у повному обсязі.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на акт ревізії Калуської об'єднаної державної фінансової інспекції.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що акт ревізії не є належним та допустимим доказом спричинення позивачу відповідачем збитків та їх розміру.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до п. 6.2. роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 №02-5/35 акти ревізії не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Отже, акти контролюючих органів повинні оцінюватись згідно з правилами ст. 43 ГПК України.

Аналізуючи вищевказане, слід дійти висновку, що виявлені інспекцією порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів та не можуть їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку. Більше того, представники державної фінансової інспекції не є експертами або фахівцями у галузі будівництва та не попереджалися про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, а зроблені в них розрахунки нічим не обґрунтовані.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача, що таким не долучено до матеріалів справи самого акту ревізії від 04.03.2015 № 830-21/3. Матеріали справи містять лише лист Калуської об'єднаної державної фінансової інспекції № 830-14/411 від 08.04.2015, в якому містяться посилання на вказаний акт.

У вказаному листі в п. 2 зазначено, що відповідачем порушено вимоги ст. 11 ЗУ “Про будівельні норми” та п. 3.3.3.3 Правил визначення вартості будівництва від 27.08.2000 № 174 ДБН Д.1.1-1-2000 у розмірі 5 574, 82 грн, що призвело до незаконного перерахування позивачем відповідачу коштів, чим завдано збитків.

Стаття 11 ЗУ “Про будівельні норми” вказує на обов’язковість застосування будівельних норм для всіх суб'єктів господарювання.

У пункті 3.3.3.3 Правил визначення вартості будівництва зазначено, що приблизний кошторис (динамічна договірна ціна) встановлюється відкритим і може уточнюватися протягом всього строку будівництва, при цьому маса прибутку, врахована в договірній ціні на початок будівництва, не уточнюється, крім випадків, наведених у пункті 3.3.3.2.

Якщо в договірній ціні підрядник при обчисленні маси прибутку врахував трудовитрати на перевезення матеріальних ресурсів власним автомобільним транспортом, виготовлення окремих матеріальних ресурсів власними силами та виконання будівельно-монтажних робіт власною будівельною технікою, а при виконанні робіт це не відбулося або відбулося частково, у цьому випадку маса прибутку також уточнюється виходячи з фактичних умов виконання будівельно-монтажних робіт.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки, на які посилається позивач, є явними, тобто такими, що могли бути встановлені або під час виконання робіт, або на момент їх прийняття.

Матеріали справи не містять доказів наявності об'єктивних причин, які перешкоджали позивачу здійснити належним чином контроль за відповідністю проектно-кошторисної документації вимогам ДБН Д.1.1-1-2000 та дотриматися встановленого чинним законодавством порядку виявлення явних недоліків робіт у проектно-кошторисній документації на момент укладання (виконання) договору.

Отже, з огляду на приписи ст. 853 ЦК України, після прийняття робіт позивач втратив право посилатися на недоліки у виконаній роботі.

Як вказувалось вище, позивач звернувся з позовом про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє особу від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Як вбачається із матеріалів справи, виконані роботи були прийняті і оплачені позивачем. Отже, відсутність зауважень замовника щодо якості, об'єму виконаних робіт, проведений ним розрахунок доводять, що допущених у роботі відступів від умов договорів або інших недоліків позивачем не виявлено.

Таким чином позивач не довів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами підряду, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Посилання скаржника на договори, укладені з Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва на проведення технічного нагляду за виконанням робіт з капітального ремонту є безпідставними, оскільки такі не є підставою позову. Більше того, слід зазначити, що акти приймання виконаних будівельних робіт містять печатки Головного управління регіонального розвитку та будівництва на проведення технічного нагляду за виконанням робіт з капітального ремонту.

Інші доводи скаржника з урахуванням вищевикладеного є також необґрунтованими та жодним чином не спростовують законність рішення місцевого господарського суду, а отже і не можуть слугувати підставою для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2016 у справі № 909/560/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 16.11.2016.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.