Рішення № 62749120, 15.11.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа № 925/1119/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз збут,

м. Черкаси

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській

області, м. Черкаси

про стягнення 58 680 грн. 78 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю Черкасигаз збут до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про стягнення заборгованості, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу №01/17398/БО-16/72/16 від 29 лютого 2016 року в розмірі 58 680 грн. 78 коп., а саме: 41 548 грн. 94 коп. основний борг, 12 183 грн. 62 коп. пеня, 3 972 грн. 12 коп. інфляційні втрати та 976 грн. 10 коп. 3% річних.

В судовому засіданні, яке відбулося 27 вересня 2016 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 11 жовтня 2016 року.

Проте, судове засідання 11 жовтня 2016 року не відбулося.

З 18 жовтня 2016 року по 28 жовтня 2016 року головуючий суддя по даній справі перебував у відпустці.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2016 року розгляд справи призначено на 15 листопада 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 10 жовтня 2016 року за №21/20-2469 та зазначав, що зобовязання по договору від 29 лютого 2016 року виконано, оскільки згідно платіжного доручення №52 від 21 березня 2016 року було сплачено вартість природного газу згідно рахунку №3255 від 21 березня 2016 року в сумі 74 154 грн. 76 коп.

В подальшому до відповідача від позивача не надходили рахунки на оплату, не укладались додаткові угоди на збільшення обєму газу, не виставлялись претензії щодо несвоєчасної оплати наданих послуг, не обмежувалось та не припинялось постачання газу постачальником, як передбачено умовами договору. На звернення відповідача до позивача, щодо укладення додаткової угоди на збільшення обєму газу йому було відмовлено.

Відповідач є бюджетною установою, фінансується з державного бюджету України і всі розрахунки здійснює через ГУ ДКСУ в Черкаській області.

Проти нарахування інфляційних, річних та пені відповідач заперечує, оскільки заявлені до стягнення суми є необґрунтованими, позивачем свідомо вчасно не були надані платіжні документи для оплати.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 листопада 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1119/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 29 лютого 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Черкасигаз збут (постачальник) та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (споживач) було укладено договір на постачання природного газу за №01/17398/БО-16/72/16.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобовязався поставити споживачу у 2016 році природний газ, в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а останній зобовязався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених договором.

Обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися (п. 1.2. договору).

Ціна 1000 м3 природного газу становить 8 203 грн. 20 коп. (п. 2.2. договору).

Умовами додаткового договору №1 від 16 березня 2016 року визначено, що з 01 лютого 2016 року ціна 1 000 м. куб. складає 8 012 грн. 40 коп.

Даний додатковий договір набуває чинності з дати підписання та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 лютого 2016 року і діє протягом дії договору (п. 2 додаткового договору).

В подальшому сторонами було укладено додатковий договір за №4 від 29 квітня 2016 року, згідно умов якого з 01 квітня 2016 року ціна 1 000 м. куб. складає 7 975 грн. 96 коп.

Даний додатковий договір набуває чинності з дати підписання та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 квітня 2016 року і діє протягом дії договору (п. 3 додаткового договору №4 від 29 квітня 2016 року).

Позивач свої зобовязання за договорами постачання природного газу виконав повністю та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 170 141 грн. 72 коп. (сума вказана позивачем), що підтверджується підписаними сторонами копіями актів приймання передачі природного газу за січень-квітень 2016 року (а.с. 20-23).

Відповідач в свою чергу зобовязання по оплаті поставленого газу виконав частково, сплативши 128 592 грн. 78 коп.

Як зазначав позивач, станом на 15 вересня 2016 року заборгованість за спожитий природний газ поставлений на підставі договору на постачання природного газу №01/17398/БО-16/72/16 від 29 лютого 2016 року складає 41 548 грн. 94 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті за ціною визначеною в п. 2.2. цього договору не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, з урахуванням п. 3.1. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений природний газ у січні 2016 року 05 лютого 2016 року, за поставлений природний газ у лютому 2016 року 05 березня 2016 року, за поставлений газ у березні 2016 року 05 квітня 2016 року, а за поставлений газ у квітні 2016 року 05 травня 2016 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений природний газ в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлення позивачем в односторонньому порядку ціни за поставлений природний газ у березні 2016 року в сумі 8 031 грн. 60 коп. за 1000 куб. м. є безпідставним, оскільки, як вже зазначалося вище, з 01 лютого 2016 року згідно умов додаткового договору №1 від 16 березня 2016 року ціна 1 000 м. куб. газу становила 8 012 грн. 40 коп.

При цьому посилання позивача на ту обставину, що в даний період ціна на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів становила саме 8 031 грн. 60 коп. за 1000 куб. м. судом до уваги не приймаються, оскільки відповідних змін до договору сторонами внесено не було.

Таким чином вартість поставленого газу у березні 2016 року складає 38 892 грн. 19 коп. (8012,40 грн. (вартість газу встановлена додатковим договором від 16 березня 2016 року) х 4 854 куб. м /1000).

Доводи відповідача стосовно того, що згідно п.1.2 договору обсяг газу становив лише 9,255 тис. куб.м., а тому відсутні правові підстави для оплати решти отриманого та спожитого природного газу є також помилковими, оскільки як вже зазначалося вище дані обсяги були плановими та могли зменшуватися або збільшуватися, а розмір фактично отриманого товару вказувався в щомісячних актах приймання-передачі.

Природний газ відповідач отримував в межах чинного договору поставки і будь-яких інших договорів між сторонами в цей період укладено не було.

Також, є безпідставними доводи відповідача стосовно ненадходження від позивача рахунків на оплату, а також інші доводи, що наведені у відзиві, оскільки обовязок з оплати отриманого товару виникає безпосередньо з договору та Закону, зокрема ст. 692 ЦК України, а реквізити для перерахування коштів були відомі відповідачу.

Крім того, ч.1 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно ч. 4 ст.3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29 червня 2004 року у справі ОСОБА_1 проти України та від 18 жовтня 2005 року у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 41 455 грн. 75 коп. боргу за спожитий природний газ, в решті стягнення 93 грн. 19 коп. основного боргу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2.1. договору поставки споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 12 183 грн. 62 коп. пені нарахованої за період з 06 лютого 2016 року по 15 вересня 2016 року на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем проплат (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 976 грн. 10 коп. 3% річних та 3 972 грн. 12 коп. інфляційних втрат (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Оскільки позивачем невірно визначено вартість поставленого газу у березні 2016 року, судом здійснено перерахунок пені, інфляційних та річних. В звязку з чим з відповідача підлягає стягненню 3 969 грн. 53 коп. інфляційних втрат, в решті стягнення інфляційних в сумі 2 грн. 59 коп. слід відмовити.

Нарахування пені та 3% річних здійснено позивачем в меншому розмірі, а тому з відповідача підлягає стягненню 12 183 грн. 62 коп. пені та 976 грн. 10 коп. 3% річних.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву суд до уваги не приймає, оскільки умовами договору визначено строк оплати спожитого природного газу, надсилання позивачем рахунку на оплату газу чи претензії не ставиться в залежність від обовязку оплати відповідача спожитого газу. Обєми газу визначені умовами п. 1.2. договору і вказані обсяги можуть зменшуватися або збільшуватися.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, ідентифікаційний код 08592537 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз збут, вул. Громова, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39672471 41 455 грн. 75 коп. основного боргу, 976 грн. 10 коп. 3% річних, 12 183 грн. 62 коп. пені, 3 969 грн. 53 коп. інфляційних втрат та 1 375 грн. 80 коп. витрат на сплату судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 15 листопада 2016 року.

Суддя А.В.Васянович