Рішення № 62743137, 10.11.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 р. Справа № 909/810/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпро Пласт", вул. Героїв Сталінграда, буд. 259, м. Дніпро, 49057

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543

про стягнення заборгованості в сумі 512511,92 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1-представник, довіреність від 04.01.16р.

від відповідача: не з"явились,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпро Пласт" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення заборгованості в сумі 512511,92 грн., в тому числі 155000 грн. основного боргу, 189658,25 грн. пені, 57609,03 грн. - 10% річних та 110244,64 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.16 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 18.10.16. Ухвалою суду від 18.10.16 розгляд справи відкладено на 10.11.16.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задоволити. В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №296 ПР/13 щодо повної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 27.09.16 та 18.10.16.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Беручи до уваги той факт, що неявка в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.03.16 між сторонами по справі укладено договір поставки №296 ПР/13, відповідно до умов якого Позивач зобовязався поставляти Відповідачу преформи з поліетилентерефталату (ПЕТФ), кришки поліетиленові для закупорювання ПЕТФ-пляшок, ручки для перенесення ПЕТФ-пляшок (далі по тексту - Товар), а Відповідач зобовязався приймати та вчасно сплачувати цей Товар в порядку та на умовах передбачених Договором.

На виконання умов вказаного договору позивач за період з 22.03.13 по 27.01.15 поставив відповідачу товар на загальну суму 4736768,17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони узгодили порядок розрахунку повної ціни Товару в обсязі кожної партії поставки, з урахуванням вимог до первинних документів та особливостей п.4.3, п. 4.4., п. 4.5. Договору. Відповідно до вказаного пункту Договору при визначенні повної ціни Товару сторони домовились застосовувати коефіцієнт, що дорівнює середньому міжбанківському курсу продажу USD/UAH, що публікується на сайті http://bin.com.ua/quotations/forex date.html на певну дату, яка визначається згідно п. 4.2. Договору.

Порядок та строки здійснення оплати за поставлений Товар, визначений п. 4.4 Договору згідно якого, у залежності від подій, із настання яких визначається повна ціна товару, передбачено поетапний порядок розрахунків, а саме:

Перший етап, згідно якого Покупець зобовязався здійснити оплату Постачальнику за поставлений останнім товар за ціною, розрахованою за правилами узгодженими сторонами в п. п. 4.2. та 4.3 Договору (тобто за ціною товару, яка зазначена в видатковій накладній та сформована з використанням середнього міжбанківського курсу продажу долара США за гривні на дату, що передувала даті відвантаження товару), в обсязі кожної партії поставки протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки. Відповідно до додаткової угоди №1 від 14.06.2013 р. до Договору з 14.06.13 строк оплати становив 24 календарних дні з дати поставки. Відповідно до додаткової угоди №2 від 10.01.14 строк оплати становив 30 календарних днів з дати поставки.

Другий етап, після здійснення оплати по першому етапу - Покупець зобовязаний сплатити суму позитивного значення переоцінки товару (за її наявності, після визначення повної ціни) - в порядку та строки визначені абзацем четвертим п. 4.4 Договору. При настанні обставин, що визначають здійснення Покупцем оплати позитивного значення переоцінки, обовязок по такій сплаті настає протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання від Постачальника відповідного акту переоцінки. Відповідно до абзаців другого-третього п. 4.4. Договору якщо на дати, що передують датам повних оплат партій поставки Товару, середній міжбанківський курс продажу USD / UAH відрізняється від прийнятого при відвантаженні таких партій курсу на 2 (два) і більше відсотки Постачальник кожного тижня, наступного за тижнем отримання оплат за поставлені партії товару (ч.1 п. 4.4 Договору), складає і надає Покупцю акт переоцінки на повністю оплачені згідно товаросупровідних документів в попередньому тижні партії товару по формі Додатку №1 до Договору. Покупець зобовязаний протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання від Постачальника такого акту підписати його або повернути зі своїми письмовими зауваженнями. За відсутності з боку Покупця підписаного акту чи відмови від його підписання (письмових зауважень), даний акт вважається прийнятим Покупцем, за умови наявності у Постачальника підтвердження про отримання Покупцем даного акту.

Окрім того, відповідно до умов п.4.5. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати (ч. 1 п. 44 Договору) Постачальник має право змінити повну ціну товару, а Покупець зобов'язаний оплатити таку повну ціну товару, розраховану за правилами п. 4.2 Договору, де при розрахунку повної ціни використовується показник курсу долара США до гривні, що дорівнює найбільшому з показників середнього міжбанківського курсу продажу USD/UAН між датою, що передувала даті відвантаження неоплаченої партії Товару та датою (банківський день), що передує реалізації Постачальником права за цим пунктом Договору. В разі реалізації Постачальником права за цим пунктом Договору Постачальник направляє Покупцю акт переоцінки на кожну повністю неоплачену партію Товару. Покупець зобовязаний протягом 5 (пяти) календарних днів розглянути такий акт та підписати його або повернути зі своїми письмовими зауваженнями. За відсутності з боку Покупця на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати його отримання від Постачальника підписаного акту чи відмови від його підписання (письмових зауважень без посилання на Договір), даний акт вважається прийнятим Покупцем, за умови наявності у Постачальника підтвердження про отримання Покупцем даного акту. Датою реалізації Постачальником права за цим пунктом Договору вважається дата відправлення Покупцю (поштовим та/або факсимільним звязком) акту переоцінки.

В постанові від 02.11.16 по справі №905/1693/16 ВГСУ зазначає, що сторони правочину можуть на власний розсуд виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, при цьому незалежно від такої фіксації, виконання такого зобов'язання є можливим виключно в гривнях за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений сторонами в договорі або не закріплений нормативно-правовими актами. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст.1 Закону України "Про Національний банк України"). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні (наприклад за визначеною договором формулою або за курсом не Національного банку України, а якогось комерційного банку тощо).

Згідно вказаних умов договору позивач здійснив переоцінку товару на суму 353605,16 грн., про що склав відповідні акти та супровідним листом №4-ПР/15 від 15.04.15 з описом вкладення до цінного листа направив їх відповідачу 16.04.15 (а.с.201-203). Вказаний лист вручено відповідачу 21.04.15 (а.с.204). Будь-яких зауважень відповідачем до вказаних актів суду не надано.

Отже, з врахуванням переоцінки товару, вартість поставленого товару за період з 22.03.13 по 27.01.15 становить 5090373,33 грн. Враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості в сумі 4935373,43 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 155000 грн.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 155000 грн. заборгованості обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення 189658,25 грн. пені, 57609,03 грн. - 10% річних та 110244,64 грн. інфляційних, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приписами ст.ст.546,549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення в оплаті товару відповідач зобов"язується сплатити позивачу за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення та відповідно до ст.625 ЦК України 10 % річних від суми простроченого платежу за весь період порушення. Пунктом 6.5. договору сторони перебачили, що позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю три роки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Таким чином, до стягнення підлягають 155000 грн. основного боргу, 189658,25 грн. пені, 57609,03 грн. - 10% річних та 110244,64 грн. інфляційних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 7687,68 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпро Пласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення заборгованості в сумі 512511,92 грн. - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" (вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543, код 32149452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпро Пласт" (вул. Героїв Сталінграда, буд. 259, м. Дніпро, 49057, код 36053559) - 155000 (сто п"ятдесят п"ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 189658 (сто вісімдесят дев"ять тисяч шістсот п"ятдесят вісім) грн. 25 коп. пені, 110244 (сто десять тисяч двісті сорок чотири) грн. 64 коп. інфляційних, 57609 (п"ятдесят сім тисяч шістсот дев"ять) грн. 03 коп. - 10 % річних та 7687 (сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 15.11.16

Суддя Цюх Г. З.