Рішення № 62743104, 09.11.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 р. Справа № 909/781/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, вул. Чорновола, 22, с. Велика Кам'янка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78244,

про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Чорновола, 22, с. Велика Кам'янка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78244,

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007,

про зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 додатковий договір оренди нерухомого майна - частину Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 та перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Івано-Франківськ", яким передбачити продовження терміну дії договору оренди державного майна № 41/14 від 01.12.2014 року на термін з 01.12.2015 року до 30.11.2017 року

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 - юрисконсульт підрозділу Служби пасажирських перевезень регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", (довіреність в порядку передоручення зареєстровано в реєстрі за № 4352 від 24.05.2016 року; паспорт серія МЕ № 509512 від 20.09.2004 року)

від позивача: ОСОБА_4 - юрисконсульт підрозділу Вокзал станції Івано-Франківськ регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", (довіреність в порядку передоручення зарестровано в реєстрі за № 10652 від 10.12.2015 року; паспорт серія СС № 584749 від 25.09.1998 року)

від відповідача: представники не з"явилися

встановив: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном - частиною Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 - шляхом проведення демонтажу торгівельного об'єкта площею 35,0 кв.м. та підписання акта приймання-передавання орендованого майна.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору.

В судовому засіданні 25.10.16 представник відповідача подав суду зустрічну позовну заяву за вх. № 10727/16 про зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 додатковий договір оренди нерухомого майна - частину Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 та перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Івано-Франківськ", яким передбачити продовження терміну дії договору оренди державного майна № 41/14 від 01.12.2014 року на термін з 01.12.2015 року до 30.11.2017 року та стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 25.10.2016 року зустрічний позов прийнято до розгляду частково, зокрема в частині зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 додатковий договір оренди нерухомого майна - частину Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 та перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Івано-Франківськ", яким передбачити продовження терміну дії договору оренди державного майна № 41/14 від 01.12.2014 року на термін з 01.12.2015 року до 30.11.2017 року. Зустрічний позов в частині стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 грн., судом повернуто без розгляду.

Позовні вимоги по зустрічному позову (про зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 додатковий договір оренди нерухомого майна - частину Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 та перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Івано-Франківськ", яким передбачити продовження терміну дії договору оренди державного майна № 41/14 від 01.12.2014 року на термін з 01.12.2015 року до 30.11.2017 року) обгрунтовані тим, що відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 після закінчення дії договору оренди продовжувала здійснювати орендну плату в подвійному розмірі за користування орендованим майном, що свідчить, як стверджує вона, про орендні відносини між сторонами по справі. Разом з тим, відповідач по справі посилається також на Інструктивний лист ПАТ "Укрзалізниця" від 01.12.2015 року №2/5-03/365, як на підставу про необхідність укладення спірного договору.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги по первісному позову підтримали, з підстав викладених у позовній заяві, та просять суд позов задовольнити; по зустрічному позову - проти позову заперечили, з підстав викладених у запереченні на зустрічну позовну заяву (вх.№15481/16 від 01.11.16) та просили суд в зустрічному позові відмовити. Свої заперечення по зустрічному позові обгрунтовує тим, що здійснення відповідачем орендної плати в подвійному розмірі після закінчення дії договору свідчить про сплату ним неустойки за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо повернення орендованого майна після закінчення дії договору. Щодо посилання відповідача на ОСОБА_5 №42-2/2165-16 від 06.10.16, як на пряму вимогу ПАТ "Укрзалізниця" щодо укладання додаткового договору оренди з відповідачем, позивач спростовує тим, що даний лист був направлений без прийняття відповідного рішення правлінням оформленого з дотриманням п. 111 Статуту товариства. Разом з тим, позивач стверджує, що відповідно до інструктивного листа ПАТ "Укрзалізниця" від 01.12.2015 року №2/5-03/365 переукладанню підлягають лише договори оренди майна (нерухомого та іншого), що увійшло до Статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", при підтвердженні їх чинності (активний термін дії) на дату 01.12.2015 року. При цьому зазначає, що спірний договір оренди припинив свою дію 30.11.15, у позивача по справі відсутні правові підстави для його переукладання та та укладання додаткових угод про продовження терміну дії до договору оренди №41/14 від 01.12.14.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про відкладення розгляду справи вх.№15894/16 від 09.11.16, мотивовану неможливістю з'явитись в судове засідання через хворобу.

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.09 №2-7/10608-2008.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що інтереси відповідача - ОСОБА_2 в попередніх судових засіданнях представляв адвокат ОСОБА_6 про що свідчать протоколи судових засідань від 21.10.16, 01.11.16, 09.11.16.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Виходячи з викладеного, відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі. В клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не визначає, чому саме його участь є обов'язковою і причини, з яких не може з'явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа.

Виходячи із вимог ст. 33 ГПК України дане клопотання є необґрунтованим та таким, що призведе до безпідставного затягування розгляду справи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, судом враховано наступне.

01 грудня 2014 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (по договору - орендар/по справі -відповідач) та Відокремленим підрозділом "Вокзал станції Івано-Франківськ" Державного тереторіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (по договору - балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №41/14.

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець за участю балансоутримувача передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, пл. Привокзальна, 1 та перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Івано-Франківськ" Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", вартість якого згідно звіту про оцінку, виконаного станом на 31.08.2014 року, становить 200 000 грн.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається з метою:

- 30 кв.м. - розміщення торгівельного об'єкта з продажу продовольчих товарів, без товарів піакцизної групи;

- 5 кв.м. - продажу товарів акцизної групи.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку договору.

Відповідно до п.11.1 Договору №41/14 від 01.12.2014 року термін дії договору з 01.12.14 до 30.11.15.

13 жовтня 2015 року Регіональне відділення Фонду Державного Майна України по Івано-Франківській області ОСОБА_5 №18-05-02103 звернулось до відповідача, яким повідомило про припинення 30.11.2015 року дії договору оренди державного майна №41/14 від 01.12.2014 рок та відмову органу управління у його продовженні на новий термін. ОСОБА_5 позивач також повідомив відповідача про необхідність повернення балансоутримувачу після 30.11.15 орендованого майна по акту приймання-передачі та сплати заборгованості на дату підписання акта.

Листом від 25.07.2016 року Залізниця в особі виробничого структурного підрозділу "Вокзал станції Івано-Франківськ" звернулася до відповідача з вимогою звільнити орендоване майно - частину привокзальної площі загальною площею 35,0 кв.м. та проведення демонтажу торгівельного об'єкта з продажу продовольчих товарів в термін до 08.08.2016 року та підписанні акта приймання-передавання.

Однак відповіді на вказані листи відповідач не надав, орендоване майно не звільнив.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за їх захистом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з частинами 1, 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.

Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дії, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, як-то шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

В спірному випадку, порушення права позивача на розпорядження орендованим майном полягає у невиконанні відповідачем зобов'язань щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору.

Невиконання відповідачем вказаних зобов'язань порушує право позивача на вільне користування та розпорядження орендованим майном, оскільки на ньому знаходиться торговельний об'єкт, що є перешкодую у вільному розпорядженні орендованим нерухомим майном.

Разом з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом .

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.11.1 Договору №41/14 від 01.12.2014 року термін дії договору з 01.12.14 до 30.11.15.

Пунктом 11.8 Договору встановлено, що чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 5.12 Договору оренди державного майна №41/14 від 01.12.2014 року передбачено, що в разі припинення або розірвання договору орендар зобов"язаний повернути балансоутримувачу за участю орендодавця орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

З наведеного слідує, що у зв"язку із закінченням терміну дії Договору оренди державного майна №41/14 від 01.12.2014 року 30.11.2015 року, внаслідок чого він припинив свою дію, у відповідача виник обов'язок щодо повернення орендованого ним майна згідно умов Договору.

Щодо посилання відповідача на те, що ним фактично сплачується орендна плата в подвійному розмірі, як на підставу продовження терміну дії договору, суд спростовує наступним.

Пунктом 11.12 вказаного вище договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна у орендодавця виникає право вимоги від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати плати за користування майном за весь час прострочення.

З наведеного слідує, що сплата відповідачем коштів за весь час користування ним орендованим майном, після закінчення терміну дії договору (30.11.2015 року) свідчить про факт сплати ним неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном, внаслідок невиконання останнім обов'язку щодо його повернення позивачу. Даний факт підтверджується також Актом приймання-передачі виконання робіт від 30.09.2016 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Щодо твердження відповідача про неправомірність дій позивача - Регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо звернення до суду без вказівки ПАТ "Укрзалізниця", суд зазначає наступне.

Згідно п.2.8 Положення філії має право від імені товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності , крім іншого: 1) виступати позивачем, у тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі (без виключень), з правом підпису усіх процесуальних документів у межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Філії, а також вчинити інші дії, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності Філії.

Наказом №047 від 01 грудня 2015 року відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства "Українська залізниця ", затвердженого постановою КМУ №735 від 02.09.2015 року Регіональну філію "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" наділено майном та земельними ділянками згідно з Додатком до наказу, зокрема: Привокзальна площа/попередній інвентаризаційний номер 020124010, розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна,1.

Отже, у відповідності до норм ст. 770 Цивільного кодексу України та ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна " на момент подання позову балансоутримувачем майна є виробничий структурний підрозділ "Вокзал станції Івано-Франківськ" регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а власником майна - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Разом з тим, слід зазначити, що ОСОБА_5 №ЦЦР-6/806 ПАТ "Укрзалізниця" повідомило Міністерство інфраструктури України, ДТГО "Львівська залізниця"та Регіональне відділення фонду Державного майна України по Івано-Франківській області, що заперечує щодо продовження терміну дії договору №41/14 від 01.12.2014 року.

Листами № 18-05 -02103 від 13.10.15 та №18-05-02541 від 08.12.2015 регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області повідомляло відповідача про припинення договору оренди №41/14 від 01.12.2014 року, врахлвуючи відмову органу управління майном.

Листом №280 від 23.09.2015 року балансоутримувачем - відокремленим підрозділом "Вокзал станції Івано-Франківськ" Державного тереторіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" також було повідомлено відповідача про відмову в продовженні терміну дії договору оренди.

Щодо твердження відповідача про пряму вимогу ПАТ "Укрзалізниця" в листі №42/2/2165-16 від 06.10.16 щодо укладання Додаткового договору оренди з ФОП ОСОБА_2 суд зветає увагу на наступне.

Відповідно до п.п.13 п.99 Статуту ПАТ "Укрзалізниця", до компетенції правління належить зокрема прийняття рішення про передачу в оренду майна товариства в межах компетенції правління у порядку, встановлено законодавством, цим Статутом та відповідними положеннями товариства.

Згідно п.111 Статуту товариства рішення правління приймаються колегіально на засіданнях правління та оформляються протоколом, який підписується усіма присутніми членами правління.

З врахуванням наведеного вище ОСОБА_5 №42/2/2165-16 від 06.10.16, на який посилається відповідач, не є рішенням правління оформленим з дотриманням п.111 Статуту.

З аналізу наведеного вище вбачається, що Договір оренди державного майна №41/14 від 01.12.2014 року припинив свою дію 30.11.2015 року, у зв'язку із чим виник обов'язок у відповідача щодо повернення орендованого ним майна згідно даного Договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу ст. 32 вищезазначеного кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В супереч норми статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач доводи позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також беручи до уваги вчинення відповідачем дій у створенні перешкод позивачеві у здійсненні його законного права належного користування та розпорядження майном, що полягає у невиконанні обов"язку щодо повернення (звільнення) орендованого майна, позовна вимога про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном - частиною Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 - шляхом проведення демонтажу торгівельного об'єкта площею 35,0 кв.м. та підписання акта приймання-передавання орендованого майна є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову про зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" укласти договір оренди нерухомого майна, яким передбачити продовження терміну дії договору оренди державного майна № 41/14 від 01.12.2014 року на термін з 01.12.2015 року до 30.11.2017 року, слід зазначити наступне.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог відповідач не навів норм матеріального права.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов"язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин.

З огляду на вказане суд вважає, що відповідачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, шляхом примусового виконання обов'язку в натурі, оскільки такий обов'язок у позивача щодо виконання в натурі будь-яких дій по відношенню до відповідача відсутній.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність зустрічних позовних вимог. Отже, в зустрічному позову слід відмовити.

У відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір по первісному позову слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача, по зустрічному позову - залишити за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна ", ст. ст. 15, 16, 316, 386, 391, 598, 599, 770 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 133, 147, 179, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 77, 33, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном - частиною Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 - шляхом проведення демонтажу торгівельного об'єкта площею 35,0 кв.м. та підписання акта приймання-передавання орендованого майна.

Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (вул. Чорновола, 22, с. Велика Кам'янка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78244, код НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні майном - частиною Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 - шляхом проведення демонтажу торгівельного об'єкта площею 35,0 кв.м. та підписання акта приймання-передавання орендованого майна.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (вул. Чорновола, 22, с. Велика Кам'янка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78244, код НОМЕР_1) на користь Регіональної філії "Львівська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007, код 40081195) - 1 378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім ) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в зустрічному позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 додатковий договір оренди нерухомого майна - частину Привокзальної площі загальною площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, площа Привокзальна, 1 та перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Івано-Франківськ", яким передбачити продовження терміну дії договору оренди державного майна № 41/14 від 01.12.2014 року на термін з 01.12.2015 року до 30.11.2017 року.

Судові витрати по зустрічному позові залишити за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.16

Суддя Фанда О. М.