Постанова № 62742033, 28.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2016 р. Справа № 804/6630/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Царікової О.В., Судді Барановського Р.А.,

Судді Ляшко О.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації від 26.05.2016 №/156/5/99-99-12-02-03-15.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржена індивідуальна податкова консультація є протиправною та такою, що надана позивачеві не в повному обсязі, з огляду на те, що податковий орган не надав відповідь на одне із поставлених питань, у зв'язку із чим підлягає визнанню недійсною судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.10.2016 о 13:00.

У судове засідання представник позивача з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги та просив здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» звернулося до Державної фіскальної служби України із листом від 21.04.2016 за вих. №317 про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства стосовно плати за користування земельною ділянкою (плати за землю) після закінчення строку дії договору оренди землі та можливості повернення надмірно сплачених сум орендної плати або зарахування таких сум в рахунок майбутніх платежів із земельного податку або орендної плати.

26.05.2016 Державною фіскальною службою України надано позивачеві податкову консультацію за №/156/6/99-99-12-02-03-15, в якій згідно ст. ст. 286, 287, 288 Податкового кодексу України роз'яснено, що у зв'язку з закінченням строку дії договорів оренди землі, наявності відмови орендодавця щодо поновлення дії договорів оренди, у Товариства відсутні підстави виникнення податкових зобов'язань з плати за землю, що обчислюються за даними Державного земельного кадастру або на підставі договору оренди. Щодо віднесення Товариства до платників земельного податку зауважено, що у разі, якщо позивач набуде право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності згідно з поновленими або новоукладеними договорами оренди, виникне обов'язок сплачувати орендну плату. Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства (ст. 125 Земельного кодексу України), при цьому повноваження із здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Згідно з визначеннями, що містяться у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Приписами пунктів 52.1, 52.2 статті 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до п. 52.3 ст. 52 ПК України, за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Тобто, даною нормою чітко визначені вимоги, яким повинна відповідати податкова консультація, її форма та зміст.

За змістом пункту 53.3 статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Як зазначено у п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Закон України «Про оренду землі» дає визначення суб'єктного складу учасникам земельних правовідносин та підстави відповідно до яких та чи інша особа набуває статусу зазначеного учасника.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між позивачем та Дніпропетровською міською радою 22.11.2007 укладено сім договорів оренди землі за реєстровими номерами № 2714, № 2710, № 2712, № 2977, № 2713, № 2711, № 2716, кожен з яких укладений на три роки, належним чином засвідчені копії означених договорів містяться в матеріалах справи. В подальшому, 31.03.2011 між тими ж сторонами укладені додаткові договори до вищеозначених договорів оренди землі, за якими поновлені терміни дії договорів оренди землі від 22.11.2007 до 12.03 2014 (договори ВКВ №569731, ВКВ №371699, ВКВ № 340324), до 13.03.2014 (договори ВКВ №569711, ВКВ №371690, ВКВ №569720) та до 03.11.2014 (ВКВ №569724).

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист - повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 означеного Закону встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з наданими до матеріалів справи документами, до закінчення договорів оренди землі позивач звернувся до орендодавця з письмовими зверненнями щодо поновлення договорів оренди на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до копій листів - повідомлень Дніпропетровської міської ради № 7/9-1557, №7/9- 1556, №7/9- 1560, №7/9- 1561, №7/9-1559, №7/9-1558, №7/9-767, що містяться в матеріалах справи, у подовженні вищевказаних договорів оренди землі позивачеві відмовлено. На момент розгляду справи позивач продовжує використовувати земельні ділянки, у зв'язку з розміщенням на них побудованих об'єктів нерухомості.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що строк дії договорів оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та Дніпропетровською міською радою закінчився, з моменту закінчення строку дії означених договорів позивач втратив статус орендаря, яким був наділений відповідно до ст.6 Закону України «Про оренду землі». Матеріали справи не містять документального підтвердження поновлення або новоукладення догорів оренди землі між ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» та Дніпропетровською міською радою, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необгрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього правових підстав для виникнення обов'язку сплачувати податок за користування земельною ділянкою.

Питання оподаткування регулюються ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Нормативне значення терміну землекористувачі закріплене в п. 14.1.73 ст. 14 ПК України. Так, землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фактичні обставини у даній справі, суд дійшов висновку, що оскаржена податкова консультація №/156/5/99-99-12-02-03-15 від 26.05.2016 є правомірною, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для її скасування.

Посилання позивача на неповноту наданої податкової консультації №/156/5/99-99-12-02-03-15. від 26.05.2016 критично оцінюються судом, з огляду на те, що статтею 53 ПК України не передбачено визнання судом податкової консультації недійсною, яка на думку платника податків, не містить конкретної відповіді на поставлене питання. Дана норма передбачає визнання судом податкової консультації недійсною лише в тому випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, що позивачем в судовому засіданні доведено не було.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року по справі № К/9991/11060/12 та від 04 грудня 2013 року по справі № К/9991/58704/12.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню судом.

У відповідності до ст. 94 КАС України, у разі відмови в задоволенні адміністративного позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації від 26.05.2016 №/156/5/99-99-12-02-03-15 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Царікова Р.А. Барановський О.Б. Ляшко