Рішення № 62734654, 10.11.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

.

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/3120/16-ц

Провадження № 2/206/828/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2016 р.

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого-судді Зайченко С.В., при секретареві Колтаковій М.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди завданої діями досудового слідцтва, прокуратури і суду ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 уточнивши позовні вимоги просив стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду, завданими незаконними діями органів досудового слідства та суду в сумі 1000000 грн., мотивуючи тим, що 19 травня 2009 року відносно нього було порушено кримінальну справу за фактом скоєного фіктивного підприємства за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. У цей же день його було затримано. 29 травня 2009 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська до нього був застосований запобіжний захід - «взяття під варту». 17 липня 2009 року строк тримання під вартою був продовжений до 3-х місяців до 19 серпня 2009 року. У подальшому міра запобіжного заходу «взяття під варту» застосовувалась до нього до її заміни на запобіжний захід «заставу» до 22 січня 2010 року. Тобто він перебував під вартою більше 8 місяців. 24 січня 2012 року справа за його участю була направлена на додаткове розслідування. 18 жовтня 2012 року кримінальна справа за обвинуваченням його у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, була припинена за відсутністю у його діях складу злочину. На все його рухоме та нерухоме майно було накладено арешти, він мав роботу, розвивав власний бізнес, став засновником товариства з обмеженою відповідальністю, однак все над чим він працював, що кормило його та родину зруйнувалося після його незаконного позбавлення волі. 3 роки та 5 місяців він перебував під слідством, чим був обмежений у своїх правах, пройшов дуже багато судів, допитів та інших процесуальних процедур, доказуючи, що він не винен у скоєнні злочинів, у яких його незаконно обвинуватили. Незаконні дії органів слідства, прокуратури та суду завдали йому моральної втрати, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи викладене вважає адекватною сумою компенсації його моральних страждань є 1000000 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені уточнені вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник Прокуратури Дніпропетровської області в судовому засіданні позов не визнав та зокрема зазначив, що сума можливого відшкодування позивачу моральної шкоди повинна визначатися, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Представник Державної казначейської служби України в судовому засіданні позов не визнала т а зокрема пояснила, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди.

Заслухав доводи сторін, дослідив письмові докази по справі, дав їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 19 травня 2009 року відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

29 травня 2009 року постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська позивачу було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 7-8).

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2009 року позивачу було продовжено строк тримання під вартою до 3 місяців, тобто до 19 серпня 2009 року (а.с. 9-10).

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2010 року ОСОБА_2 змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на залог у сумі 20000 гривень, звільнивши його з-під варти (а.с. 11).

Постановою старшого слідчого СВ НМ Дніпродзержинської ОДПІ від 18 жовтня 2012 року кримінальна справа № 68099031 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК була закрита за відсутністю у його діях складу злочину (а.с. 15-17).

За час провадження кримінальної справи та знаходження позивача під вартою не було погашено кредит, за яким він на забезпечення виконання кредитного зобов'язання як Іпотекодавець передав Іпотекодержателю належну йому на праві власності 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 860149,91 грн. (а.с. 25-26).

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником квартири стало ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Відповідно ст. 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною 2 статті 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з вимогами ст.ст. 1, 4, ч.2, ч.3 ст.13 вказаного Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода, розмір якої визначається з урахуванням обставин справи в межах, передбачених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, Законом визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка відшкодовується та не встановлено граничний розмір такої шкоди.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5), передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно із ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

При визначенні розміру відшкодування, суд виходить з того, що проти позивача було незаконно порушено кримінальну справу і він перебував під слідством 3 роки 5 місяців з 19 травня 2009 року до 18 жовтня 2012 року, при цьому з 19 травня 2009 року по 22 січня 2010 року, тобто більше восьми місяців відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Умови його перебування під арештом були далекі від задовільних. На все його майно було накладено арешти, його життя було повністю паралізоване,внаслідок втрати роботи та неможливості сплачувати свої кредитні зобов'язання він втратив житло. Все це призвело до вимушених змін у життєвих стосунках та погіршенню відносин в його родині. Внаслідок цього переслідування він втратив повагу друзів, заплямував свою ділову репутацію. Для відновлення всіх цих обставин до попереднього стану йому необхідно багато часу та зусиль.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про визначення розміру моральної шкоди в розмірі більшому ніж мінімальний та за для сатисфакції моральних страждань необхідним стягнути на його користь 200 000 грн.

Керуючись ст.ст. 209,212-215 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду розмірі 200 000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. В. Зайченко