Рішення № 62734187, 14.11.2016, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/1759/16-ц

Номер провадження 2/184/636/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016м. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаш В.І.,

при секретарі Михайловій Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК», третя особа ОСОБА_6 «про визнання права власності на банківські вклади в порядку спадкування за законом», -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в судовому засіданні вимоги, висловлені в своєму позові, підтримала та просить суд визнати за нею право власності на ? частку банківських валютних вкладів в ПАТ КБ «Приватбанк», що укладені на ім'я її померлого чоловіка ОСОБА_7: на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» строковий на 3 місяці на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070894205401 від 09.11.2015 року, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987263801 від 12 січня 2016 року, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987287400 від 12 січня 2016 року разом з нарахованими процентами відповідно до вимог ст. ст.. 60, 63 Сімейного кодексу України; визнати за нею, а також за її з ОСОБА_7 неповнолітніми дітьми - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за кожним окремо, право власності на 1/6 частку банківських валютних вкладів в ПАТ КБ «Приватбанк», що укладені на ім'я її померлого чоловіка ОСОБА_7: на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» строковий на 3 місяці на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070894205401 від 09.11.2015 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987263801 від 12 січня 2016 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987287400 від 12 січня 2016 року разом з нарахованими процентами в порядку спадкування за законом.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача та надав суду письмове заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Пояснив, що позивачка в позовній заяві зазначає, що їй на підставі ст. ст.ст. 60, 63 СК України належить 1/2 частина банківського вкладу за договором № SAMDNWFD0070894205401 від 09.11.2015 року. Норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них. Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, позивач повинен повідомити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але надати докази того, що джерелом його набуття була спільна праця подружжя. У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті участі одного з подружжя (померлого чоловіка) це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особистої праці якого набуті кошти та передані до Банку для зберігання. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя й розподілу права власності на майно померлого ОСОБА_8 в частині 1/2 за кожним з подружжя. Також, відповідно ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не є належним відповідачем по справі про визнання за ОСОБА_9 права власності на 1/2 частину вкладу відповідно ст.ст. 60, 63 СК України, оскільки Банком не оспорюється даний факт. Враховуючи викладене за відсутності доказів того, що джерелом набуття грошових коштів, що зберігаються в Банку за Договором була спільна праця подружжя, в тому числі й Позивача, а також за наявності факту не оспорення Банком права власності на вклад за позивачем відсутні підстави для визнання за нею 1/2 частини вкладу за Договором в порядку ст. ст. 60, 63 СК України в позовному провадженню з вимогами до Банку. За загальним правилом після відкриття спадщини спадкоємці за законом чи за заповітом протягом шестимісячного строку, повинні звернутися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, із заявою про її прийняття. Після закінчення строків для прийняття спадщини, нотаріус видає спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину на підставі документів, які підтверджують право власності спадкодавця на майно, набутого в установленому законом порядку, за час його життя.

Порядок видачі Свідоцтва про право на спадщину передбачено Цивільним кодексом України, який встановлює досить загальні підстави для його оформлення та отримання спадкоємцями, а Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № 296/5, детально регламентує питання видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, у звязку з відсутністю відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, за кожним окремо, право власності на 1/6 банківський валютний вклад в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що укладені на ім'я померлого ОСОБА_7 за договором № SAMDNWFD0070894205401 від 09.11.2015 року. В останнє судове засідання представник відповідача не зявився, але надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, проти позову позивача заперечує та просить відмовити в їх задоволенні на підставі письмових заперечень.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась, але надала суду письмову заяву, в якій не заперечує проти позову позивача та просить розглянути справу за її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19 квітня 2016 року помер чоловік позивача ОСОБА_1 та рідний батько її неповнолітніх дітей - ОСОБА_7, з яким ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 01.04.2000 року і по день його смерті. Після його смерті відкрилася спадщина на три банківських валютних вкладу в ПАТ КБ «Приватбанк», а саме: на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» строковий на 3 місяці на суму 1000 доларів США, який укладений на ім'я ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070894205401 від 09.11.2015 року, а також ще на два аналогічних банківських валютних вкладів у доларах США, а саме на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який укладений на імя ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987263801 від 12 січня 2016 року, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який укладений на імя ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987287400 від 12 січня 2016 року.

Відповідно до умов зазначених договорів на суму вкладів нараховуються проценти у розмірі 10% річних. Вказані договори були укладені сторонами на строк 3 місяця, але, якщо після закінчення вказаного строку банківський вклад буде не витребуваний, продовження строку вкладу здійснюється без оформлення додаткових угод по договору (п.14 вказаного договору). Вказані Договори набували чинності з дня надходження коштів на рахунок. А кошти на рахунок були внесені ними у день укладення вказаних договорів. Зокрема, у договорі № SAMDNWFD0070894205401від 09.11.2015 року зазначено, що залишок на вкладі на день його укладення 09.11.2015 року складав 1000 доларів США.

Судом встановлено, що вказані банківські вклади є спільним майном подружжя і були внесені на ім'я чоловіка позивачки під час перебування у зареєстрованому шлюбі з їхніх спільних коштів. Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 60, 63 Сімейного кодексу України позивач ОСОБА_1 має право на ? частину вказаних банківських вкладів та на ? частину нарахованих по ним процентів. На іншу ? частину банківських вкладів після смерті чоловіка відкрилася спадщина. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_7 не залишив, що також підтверджено інформацією нотаріуса. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є позивач - його дружина ОСОБА_1, двоє їхніх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, 07.08.2011 року, а також його рідна матір ОСОБА_6, громадянка РФ третя особа по справі.

15 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Орджонікідзевського нотаріального округу ОСОБА_11 з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_7. На підставі заяви ОСОБА_1 вказаним нотаріусом була відкрита спадкова справа № 152/2016 та здійснена її реєстрація в Спадковому реєстрі за № 59502425, що підтверджується копією ОСОБА_12 зі Спадкового реєстру. Померлий чоловік ОСОБА_7 був громадянином ОСОБА_13 Федерації. В України він проживав на підставі посвідчення на постійне проживання, яке було видане йому 02.09.2004 року безстроково. На підставі вказаного посвідчення була здійснена реєстрація його місця проживання в Україні в м. Орджонікідзе, вул. Нова, буд. 20, тобто за місцем реєстрації позивачки.

Третя особа по справі - матір померлого чоловіка позивачки - ОСОБА_6 має постійно місце проживання в РФ і на грошові кошти, що залишилися після смерті її сина, вона не претендує і не заперечує проти того, щоб тільки за позивачкою та за дітьми її померлого сина було визнано право власності на банківські вклади, про що свідчить надана нею до суду письмова заява. Але з заявою про відмову від спадщини до нотаріуса вона не зверталася.

Внаслідок того, що вказані банківські вклади є спільним майном подружжя, позивачка має право на 2/3 частки вказаних вкладів з нарахованими процентами, а їхні діти, кожен окремо, на 1/6 частку вказаних банківських вкладів, виходячи з наступного розрахунку: ? частина вказаних вкладів належить позивачці відповідно до вимог ст. ст. 60, 63 Сімейного кодексу України. Частка кожного спадкоємця в іншій ? частині буде складати 1/6 частину (1/2 : 3= 1/6).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час спільного проживання, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності цих осіб.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В зв'язку з тим, що позивачка та її діти прийняли спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, вони придбали законне право власності на ? банківських вкладів, що залишилися після його смерті в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1228 ЦК України, право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України - Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 7 ст. 110 ЦПК України, позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням. Померлий чоловік позивачки ОСОБА_7 укладав вказані договори за місцем знаходження відділення філії ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Орджонікідзе. В зв'язку з чим позивачка вважає, що у неї є усі підстави для звернення з цим позовом до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області. Крім того, м. Покров є місцем постійного проживання та реєстрації померлого чоловіка позивачки ОСОБА_7 і, таким чином, і місцем відкриття спадщини.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з цим позовом в зв'язку з тим, що нотаріус, виходячи з вказаних вище обставин, не може видати їй свідоцтво про право на спадщину на вказані банківські вклади на ім'я позивачки та на ім'я її з ОСОБА_7 дітей, про що свідчить письмова відповідь від нотаріуса, надана за запитом до суду.

В ході судового розгляду справи судом з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи були витребувані від нотаріуса також завірені матеріали спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_7. З вказаних матеріалів встановлено, що після смерті ОСОБА_7 звернулася з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 та заведена спадкова справа. Інших заяв не надходило. З цих же матеріалів суду стало достовірно відомо про наявність всіх трьох вкладів, укладених з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на імя ОСОБА_7, які є предметом даного спору.

Так, згідно повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» за №20.1.0.0.0/7-20161024/425 від 25.10.2016 року на імя померлого ОСОБА_7 у ПАТ КБ «Приватбанк» відкриті депозитні рахунки: - № SAMDNWFD0070894205401 (номер рахунку 26303615139840) від 09.11.2015 року залишок 1059,54 доларів США, заповідальне розпорядження відсутнє; - SAMDNWFD0070987263801 (номер рахунку 26304615360470) від 12.01.2016 року залишок 1068,64 доларів США, заповідальне розпорядження відсутнє); - № SAMDNWFD0070987287400 (номер рахунку 26305615322105) від 12.01.2016 року залишок 1029,14 доларів США, заповідальне розпорядження відсутнє).

Щодо вказаних документів, а саме укладених договорів, судом було направлено письмовий запит до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для їх надання до суду, однак вказані документи навмисно банком до суду надані не були, так само і не було їх у представника відповідача в судовому засіданні.

Суд дає критичну оцінку доводам представника відповідача, викладених ним в письмових запереченнях та в судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог позивача в тій частині неможливості застосування до вказаних правовідносин вимог ст.. ст. 60, 63 Сімейного кодексу України та передчасного звернення позивача до суду з дійсним позовом без отримання відповіді нотаріуса, оскільки вони є безпідставними та недоведеними і спростовуються стабільними поясненнями позивача, наданим позивачем письмовими доказами, матеріалами цивільної та спадкової справи в їх сукупності. Позивач з померлим ОСОБА_7 дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі до дня його смерті, весь час проживали спільно та вели спільне господарство, вказані грошові кошти було зароблені ними разом та є спільним майном подружжя, а тому до вказаних правовідносин потрібно застосовувати вимоги ст.. ст.. 60, 63 Сімейного кодексу України, так само як і право позивача звернутися до суду з дійсним позовом, оскільки обєктивні обставини не дають можливості оформити спадщину на вказані грошові вкладі в нотаріальному порядку, що підтверджується документами, наданими нотаріусом. Безпідставними є твердження відповідача стосовно того, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки саме відповідач утримує належні позивачу грошові кошти по депозитам, чи порушує законні права та інтереси як позивача по справі, так і її малолітніх дітей.

Суд вважає, що така позиція та поведінка відповідача суперечить вимогами Конституції України та інших нормативних актів, зокрема Сімейного законодавства України та спрямована на порушення прав та законних інтересів позивача по справі. Відповідач всіляко намагається утримати у своєму користуванні та розпорядженні вищевказані грошові кошти, належні чоловіку позивача ОСОБА_7 та їй особисто, які йому ніяким чином не належать.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_5 користується і зараз грошовими коштами на підставі договорів, укладених з ОСОБА_7, а тому повинен повернути спадкоємцям як грошові кошти у розмірі 1000 доларів США по кожному вказаному договору, так і всі нараховані відсотки в звязку з їх користуванням.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку банківських валютних вкладів в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що укладені на ім'я її чоловіка ОСОБА_7, померлого 19.04.2016 року: на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» строковий на три місяці на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070894205401 (номер рахунку 26303615139840) від 09.11.2015 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987263801 (номер рахунку 26304615360470) від 12.01.2016 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987287400 (номер рахунку 26305615322105) від 12.01.2016 року разом з нарахованими процентами; визнати за ОСОБА_1, а також за її з ОСОБА_7 неповнолітніми дітьми - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за кожним окремо, право власності на 1/6 частку банківських валютних вкладів в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що укладені на ім'я її померлого чоловіка ОСОБА_7: на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» строковий на три місяці на суму 1000 доларів США, який належав померлому йому на підставі договору № SAMDNWFD0070894205401 (номер рахунку 26303615139840) від 09.11.2015 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987263801 (номер рахунку 26304615360470) від 12.01.2016 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987287400 (номер рахунку 26305615322105) від 12.01.2016 року разом з нарахованими процентами в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1216, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК», третя особа ОСОБА_6 «про визнання права власності на банківські вклади в порядку спадкування за законом» - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/2 частку банківських валютних вкладів в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК», що укладені на ім'я її чоловіка ОСОБА_7, померлого 19 квітня 2016 року: на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» строковий на три місяці на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070894205401 (номер рахунку 26303615139840) від 09 листопада 2015 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987263801 (номер рахунку 26304615360470) від 12 січня 2016 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987287400 (номер рахунку 26305615322105) від 12 січня 2016 року разом з нарахованими процентами.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також за її з ОСОБА_7 неповнолітніми дітьми - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, за кожним окремо, право власності на 1/6 частку банківських валютних вкладів в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК», що укладені на ім'я її померлого чоловіка ОСОБА_7: на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» строковий на три місяці на суму 1000 доларів США, який належав померлому йому на підставі договору № SAMDNWFD0070894205401 (номер рахунку 26303615139840) від 09 листопада 2015 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987263801 (номер рахунку 26304615360470) від 12 січня 2016 року разом з нарахованими процентами, на банківський валютний вклад «Депозит Плюс» на суму 1000 доларів США, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі договору № SAMDNWFD0070987287400 (номер рахунку 26305615322105) від 12 січня 2016 року разом з нарахованими процентами в порядку спадкування за законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.

Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_12