Ухвала суду № 62732526, 15.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 листопада 2016 року 810/3694/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Приватного підприємства «Фірма Мізан» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування акта перевірки

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма Мізан» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування акта перевірки.

У силу положень пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд не знаходить підстав для її розгляду і вирішення у Київському окружному адміністративному суді, оскільки дана справа йому не підвідомча згідно із визначеною статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенцією адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства Приватного підприємства «Фірма Мізан» при здійсненні операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності від 06.04.2016 №94/220/31100856.

Відповідно до завдання адміністративного судочинства, що закріплено у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб'єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Залежно від компетенції органу, який прийняв документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти суб'єктів владних повноважень поділяються на нормативні і такі, що не мають загальнообов'язкового характеру, тобто акти індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів, нормативно-правовий акт - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Таким чином, акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Суд зазначає, що акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи.

Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, що зобов'язує до вчинення будь-яких дій, оскільки акт перевірки не носить обов'язкового характеру для особи, яка перевіряється, не встановлює, припиняє або змінює правовідносини, права та обов'язки осіб, не породжує правових наслідків. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акта. Таким чином, зазначений в позовній заяві акт перевірки фіксує лише обставини при проведенні перевірки.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Так, статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, якщо порушення відсутні, складається довідка

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки)

Згідно з пунктом 86.7 статті 87 Податкового кодексу України з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

В силу підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України рішення податкового органу приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення є адміністративним актом (рішенням суб'єкта владних повноважень), з яким пов'язується виникнення правових наслідків щодо платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013, яка в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на те, що, у даному випадку, акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства є лише носієм інформації, не є обов'язковим до виконання, не містить владних (розпорядчих) приписів, а отже, не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з цим суд зазначає, що предметом позову за даних обставин може бути рішення (податкове повідомлення-рішення), яке прийняте за результатами проведення перевірки або дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

В силу положень пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного України, звернення до адміністративного суду з позовом, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 17, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом Приватного підприємства «Фірма Мізан» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування акта перевірки.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї документами та матеріалами - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.