Ухвала суду № 62731174, 10.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7534/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Виробничо-комерційна фірма «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору позики припиненим, визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, визнання іпотеки такою, що припинена, визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2016 року про забезпечення позову,

встановила:

У серпні 2016 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

У вересні 2016 р. до суду надійшла заява ОСОБА_7, представника ОСОБА_4, про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, яке належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1460. Заборонити ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) вчиняти дії по відчуженню нежилого приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, по переданню названого приміщення в іпотеку чи оренду будь-яким особам, по переданню приміщення в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб або розпорядження цим приміщенням будь-яким іншим чином, а також по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності виробничо-комерційній фірмі «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, що здійснюється в цьому приміщенні.

12.09.2016 р. Київський районний суд м. Одеси постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання ОСОБА_7, представника ОСОБА_4, про забезпечення позову. Вжив по справі заходи забезпечення позову.

Наклав арешт на нежитлове приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташоване в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, яке належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1460.

Заборонив ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) вчиняти дії по відчуженню нежилого приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, по переданню названого приміщення в іпотеку чи оренду будь-яким особам, по переданню приміщення в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб або розпорядження цим приміщенням будь-яким іншим чином, а також по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності виробничо-комерційній фірмі «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, що здійснюється в цьому приміщенні.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову. Посилається на те, що ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі. Посилався на відсутність у справі доказів в обґрунтування позовних вимог, не співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам.

Представник ОСОБА_4 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважав необхідним скаргу відхилити. Ухвалу суду залишити без змін. Посилався на те, що позов носить майновий характер, оскільки однією з позовних вимог є визнання права власності на нежиле приміщення. Тому правомірним є накладення арешту на спірне нежитлове приміщення. Закон не забороняє вжити декілька видів забезпечення позову. Тому правомірним є забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії по відчуженню нежилого приміщення, по переданню названого приміщення в іпотеку чи оренду будь-яким особам, по переданню приміщення в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб або розпорядження цим приміщенням будь-яким іншим чином, а також по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності виробничо-комерційній фірмі «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, що здійснюється в цьому приміщенні, оскільки відповідач після початку судового процесу може розпорядитись спірним майном на власний розсуд. При вжитті заходів забезпечення позову суд тільки перевіряє, чи підтверджують надані позивачем докази наявність спору між сторонами. Господарської діяльності відповідач у спірному нежилому приміщенні не веде.

Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір стосовного нежитлового приміщення та з характеру заявлених позовних вимог. Задовольняючи клопотання в повному обсязі, суд керувався тим, що відповідач може розпорядитися спірним нежитловим приміщенням, передати в оренду чи іпотеку, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому (а. с. 11 - 11 зворотня сторона).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції повністю не можна, цих висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищевказане стосується й вимог про забезпечення позову.

Статтями 151, 152 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, прав яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не врахував вищевказаних вимог діючого процесуального законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд першої інстанції повинен був здійснити оцінку обґрунтованості доводів заяви щодо необхідності вжиття конкретних видів забезпечення позову з урахуванням: належності та допустимості доказів, які обґрунтовують кожний довід, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; розумності та обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін по справі; наявності звязку між конкретним видом забезпечення позову та конкретною позовною вимогою, зокрема чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити виконання рішення суду; наявності обставин щодо імовірного утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до матеріалів витребуваної та оглянутої апеляційним судом у судовому засіданні цивільної справи, виділених з цивільної справи матеріалів, в позовній заяви ОСОБА_4 (а. с. 1 2 зворотня сторона) просить: 1) визнати укладений між сторонами договір позики припиненим у звязку з виконанням зобовязань за цим договором; 2) визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 14.09.2009 р. нежитлового приміщення удаваним та встановити, що зазначений договір є договором іпотеки, який також є припиненим у звязку з припиненням основного зобовязання; 3) визнати за ОСОБА_4 право власності на спірне нежитлове приміщення.

На час розгляду заяви про забезпечення позову, в якості доказів, що обґрунтовують позовні вимоги, ОСОБА_4 надав суду підписане двома свідками письмове підтвердження від 08.12.2015 р. (а. с. 3 3 зворотня сторона), відповідно до якого свідки стверджують про існування між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правовідносин за договором позики, в забезпечення виконання якого між сторонами договору позики укладено низку удаваних договорів купівлі-продажу обєктів нерухомого майна, зокрема і нежитлового приміщення № 501 у будинку № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі за договором купівлі-продажу від 14.09.2009 р..

Відповідно до складеної ОСОБА_4 розписки від 14.09.2009 р. (а. с. 46) останній отримав від ОСОБА_5 кошти у сумі 658000 доларів США зі строком повернення на розсуд позикодавця. У якості забезпечення зобовязань за позикою ОСОБА_4 передає ОСОБА_5 приміщення № 501 у будинку № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі.

Колегія суддів вважає, що вищезазначені перша та друга позовні вимоги носять немайновий характер, а тому не можуть бути забезпечені шляхом накладення арешту чи забороною вчиняти конкретно зазначені у заяві про забезпечення позову дії.

Щодо забезпечення позовних вимог про визнання права власності шляхом накладення арешту та одночасно забороною відповідачеві вчиняти певні дії колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 7 ст. 319 ЦК України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадку і в порядку, встановлених законом.

Колегія суддів вважає, що з наданих позивачем доказів дійсно вбачається наявність спору між сторонами відносно нежитлового приміщення № 501 у будинку № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі.

Однак, колегія суддів вважає, що наклавши арешт на належне відповідачу з 2009 р. нерухоме майно, забезпечивши тим самим позовні вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно, зайвим є забезпечення цих же позовних вимог шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії по відчуженню нежилого приміщення, по переданню названого приміщення в іпотеку чи оренду будь-яким особам, по переданню приміщення в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб, оскільки це обмежує власника спірного майна у здійсненні прав, передбачених ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України. Крім того, накладення арешту на конкретне нерухоме майно є підставою для проведення державної реєстрації обмежень права на це нерухоме майно шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Такий вид забезпечення позову як розпорядження приміщенням будь-яким іншим чином не може залишатися в силі, оскільки є неконкретизованим.

Щодо застосування судом першої інстанції такого виду забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти дії по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності виробничо-комерційній фірмі «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, що здійснюється в цьому приміщенні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи за договором купівлі-продажу від 24.11.2005 р. (а. с. 139 139 зворотня сторона) ОСОБА_4 придбав спірне нежитлове приміщення у ОСОБА_8. В послідуючому за договором оренди від 01.09.2009 р. (а. с. 55 58) спірне нежитлове приміщення було передано ОСОБА_4 в оренду МПП «Віртус». За договором купівлі-продажу від 14.09.2009 р. (а. с. 4 5) спірне нежитлове приміщення ОСОБА_4 було продано ОСОБА_5. Разом з тим, після продажу спірного нежитлового приміщення за договором від 01.09.2016 р. (а. с. 60 63) МПП «Віртус» передало спірне нежитлове приміщення в суборенду ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, яке використовує приміщення у здійсненні підприємницької діяльності. Використання спірного нежитлового приміщення у своїй діяльності ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ підтвердили у судовому засіданні представники сторін.

ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ у позові, який було забезпечено, визначене як третя особа. ОСОБА_4 не заявлені позовні вимоги, повязані з діяльністю ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ.

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2016 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з окремим позовом до ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ про усунення перешкод у користуванні спірним нежитловим приміщенням шляхом його звільнення (а. с. 99 100).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 р. (а. с. 92 93) цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору позики припиненим, визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, визнання іпотеки такою, що припинена, визнання права власності була обєднана в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_5 до ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ про усунення перешкод у користуванні власністю.

Таким чином, заборонивши відповідачу вчиняти дії по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, що здійснюється в цьому приміщенні, суд не врахував, що ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ не є стороною по справі. Вирішив питання, які не повязані з позовними вимогами ОСОБА_4. Безпідставно обмежив власника у здійсненні ним права захисту власності. Крім того, приймаючи до уваги позовні вимоги ОСОБА_5, які були заявлені раніше, суд фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті.

Колегія суддів також приймає до уваги, що ухвала суду про забезпечення позову не містить обґрунтування того, яким чином невжиття застосованих видів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Виходячи з вищевказаного, доводи апелянта є частково обґрунтованими. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За правилами п. 3 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право змінити ухвалу, якщо судом першої інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що забезпечення позову застосовується з метою реального виконання можливого рішення про задоволення позову, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, колегія судів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає зміні.

Необхідно скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_5 вчиняти дії по відчуженню нежилого приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, по переданню названого приміщення в іпотеку чи оренду будь-яким особам, по переданню приміщення в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб або розпорядження цим приміщенням будь-яким іншим чином, а також по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, що здійснюється в цьому приміщенні. Постановити в цій частині нову ухвалу. У задоволенні клопотання ОСОБА_7, представника ОСОБА_4, про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) вчиняти дії по відчуженню нежилого приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, по переданню названого приміщення в іпотеку чи оренду будь-яким особам, по переданню приміщення в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб або розпорядження цим приміщенням будь-яким іншим чином, а також по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, що здійснюється в цьому приміщенні необхідно відмовити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2016 р. в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2016 року про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) вчиняти дії по відчуженню нежилого приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, по переданню названого приміщення в іпотеку чи оренду будь-яким особам, по переданню приміщення в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб або розпорядження цим приміщенням будь-яким іншим чином, а також по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності виробничо-комерційній фірмі «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, що здійснюється в цьому приміщенні скасувати. Постановити в цій частині нову ухвалу.

У задоволенні клопотання ОСОБА_7, представника ОСОБА_4, про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) вчиняти дії по відчуженню нежилого приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі, по переданню названого приміщення в іпотеку чи оренду будь-яким особам, по переданню приміщення в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб або розпорядження цим приміщенням будь-яким іншим чином, а також по перешкоджанню будь-яким чином господарській діяльності виробничо-комерційній фірмі «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, що здійснюється в цьому приміщенні - відмовити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2016 року в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення № 501, загальною площею - 658,2 кв. м., розташованому в буд. № 55 по вул. Івана Франка в м. Одесі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3