Рішення № 62731143, 10.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4741/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту приналежності житлового будинку, прийняття спадщини та визнання права власності за заповітом, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, СВК ім. Кутузова про встановлення факту належності житлового будинку на праві спільної сумісної власності батькам, встановлення факту належності житлового буднику в рівних частках, встановлення факту прийняття спадщини після смерті батьків та визнання права власності, за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року,

встановила:

У серпні 2014 р. ОСОБА_7 (після укладення шлюбу ОСОБА_4) Ю.Ю., ОСОБА_5 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в якому просили: 1) встановити факт, що житловий будинок за № 7 по вул. Леніна в с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області, розташований на земельній ділянці площею 0,15 га., та в цілому складається з: - літера «А» - житловий будинок, загальною площею 56,0 кв. м., житловою 49,9 кв. м.; - літера «Б» - літня кухня; - літера «б» - веранда; - літера «б1» - підвал; - літера «В» - сарай; - № 1 цистерна; - № 2 водопровід; - № 3 каналізація; - № 4 зливна яма; - № 5 ворота; - № 6 хвіртка; - І мостіння (далі Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), належав ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р.; 2) встановити факт прийняття ОСОБА_9 спадщини на ? ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за заповітом, складеним ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р.; 3) встановити факт прийняття ОСОБА_5 спадщини на ? ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за заповітом, складеним ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р.; 4) визнати право власності за ОСОБА_9 на ? ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за заповітом, складеним ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р.; 5) визнати право власності за ОСОБА_5 на ? ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за заповітом, складеним ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р..

Позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_5 обґрунтовували тим, що 05.11.1991 р. померла їх бабуся - ОСОБА_10.

23.05.2005 р. помер їх дідусь ОСОБА_8, який за час свого життя склав заповіт, яким заповів їм в рівних частках належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Вони звернулися до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак їм в цьому було відмовлено у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинку з господарськими будівлями та спорудами та рекомендовано звернутися до суду.

ОСОБА_6, не визнавши первісний позов ОСОБА_9 та ОСОБА_5, у вересні 2014 р. звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у лютому та грудні 2015 р. зустрічним позовом, в якому остаточно просив: 1) встановити факт належності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на праві спільної сумісної власності за померлими батьками - ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р., та ОСОБА_10.О., яка померла 05.11.1991 р.; 2) встановити факт належності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в рівний частках, кожному по ? ч., ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р., та ОСОБА_10, яка померла 05.11.1991 р.; 3) визнати факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті його матері - ОСОБА_10, яка померла 05.11.1991 р.; 4) визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/4 ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_10, яка померла 05.11.1991 р.; 5) визнати факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті його батька ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р.; 6) визнати за ОСОБА_6 право власності на 3/8 ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_8, який помер 23.05.2005 р..

ОСОБА_6 свої зустрічні вимоги обґрунтовував тим, що його батько та мати, знаходячись у шлюбі та перебуваючи членами колгоспу, у 1986 р. побудували спірний житловий будинок. Він з часу вселення у житловий будинок у 1986 р. іншого місця реєстрації не має. З 1990 р. по 1993 р. також був членом колгоспу. У спірному житловому будинку не мешкає, оскільки з позивачами склалися неприязні стосунки. За правилами «колгоспного двору», а також виходячи з того, що він був зареєстрований у спірному житловому будинку на час смерті матері, вважає, що він прийняв спадщину після смерті останньої. Тому визнання права власності по ? ч. тільки за ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є неправильним.

Представник позивачки ОСОБА_4 у судовому засіданні первісний позов підтримала, просила задовольнити його в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні вимоги первісного позову не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. ОСОБА_5, ОСОБА_7, Бритівська сільська рада, СВК ім. Кутузова надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.04.2016. р. у задоволенні первісного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 повністю відмовлено.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову. Просить рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову. Посилається на те, що рішення ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_11, представник ОСОБА_4, у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Інші особи, які беруть участь у розгляді справи, у судове засідання з розгляду апеляційної скарги по суті, не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. ОСОБА_5, ОСОБА_7, Бритівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Інші особи, які беруть участь у розгляді справи, причини неявки не повідомили. Письмових заперечень/пояснень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив з того, що померлі ОСОБА_10 та ОСОБА_8 були подружжям, є батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Після смерті 05.11.1991 р. матері ОСОБА_10 спадщину прийняла ОСОБА_7, оскільки проживала у спірному житловому будинку, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Від спадщини не відмовлялася. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 є безпідставними (Т, 2, а. с. 85 91).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції повністю не можна, цих висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального (ст. 560 ЦК УРСР, ст. ст. 1296, 1297 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 179, 212, 213 ЦПК України) права. Доводи апелянтів є частково обґрунтованими.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з 21.10.1967 р. знаходилися у шлюбі (Т. 1, а. с. 102). За час шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_8 побудували житловий будинок за № 7 по вул. Леніна в с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області (Т. 1, а. с. 83 91).

05.11.1991 р. померла ОСОБА_10 (Т. 1, а. с. 144).

23.05.2005 р. помер ОСОБА_8 (Т. 1, а. с. 127). За час свого життя останній 11.06.2003 р. склав заповіт, яким заповів належний йому житловий будинок за № 7 по вул. Леніна в с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_9 та ОСОБА_5 в рівних частках (Т. 1, а. с. 135).

04.11.2005 р. до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 (Т. 1, а. с. 126). У заяві прізвище батька вони вказують як «Заболотній».

28.03.2012 р. та 21.04.2012 р. до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулися ОСОБА_9 та ОСОБА_5 відповідно (Т. 1, а. с. 133, 134).

22.11.2012 р. до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_6 про те, що він прийняв спадщину, так як постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини (Т. 1, а. с. 143).

Листами Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області від 28.03.2012 р., від 21.04.2012 р. (Т. 1, а. с. 139, 141) ОСОБА_5, ОСОБА_9 було відмовлено видачі Свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Рекомендовано звернутися до суду за захистом їх прав.

Між сторонами по справі склалися спадкові правовідносини.

На правовідносини спадкування після смерті 05.11.1991 р. ОСОБА_10 розповсюджується ЦК УРСР (1963 р.).

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР (1963 р.), спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтва про право на спадщину.

На правовідносини спадкування після смерті 23.05.2012 р. ОСОБА_8 розповсюджується ЦК України.

Згідно із ст. ст. 1296, 1297 ЦК України, чинними на час відкриття спадщини, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За правилами, передбаченими ст. ст. 5, 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобовязаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі, зокрема її невідповідності законодавству України, не подання документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобовязані викласти причини відмови в письмовій формі.

Аналогічне правило щодо постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії міститься у ОСОБА_11 13 «Відмова у вчиненні нотаріальної дії» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також колегія суддів звертає увагу, що у Свідоцтві про смерть (Т. 1, а. с. 127) прізвище померлого батька та дідуся вказано «Заболотній», а не «Заболотний» на що посилаються сторони. У Свідоцтві про народження ОСОБА_6 прізвище батька вказано як «Заболотний» (Т. 1, а. с. 131).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував вищенаведені вимоги законодавства. Під час проведення попереднього судового засідання та судового розгляду справи не визначився з фактами, які необхідно встановити для вирішення спору, не розяснив сторонам їх права та обовязки щодо надання допустимих доказів на підтвердження своїх вимог (ст. ст. 10, 11, 130, 167, 173, 177 ЦПК України).

Апеляційний суд позбавлений можливості усунути ці недоліки (ст. 303 ЦПК України).

Оскільки достовірно встановлено відсутність у матеріалах справи постанов нотаріуса про відмову у видачі сторонам свідоцтв про право на спадщину, відмінність прізвища спадкодавця у Свідоцтві про смерть від прізвища у Свідоцтві про народження, у задоволенні первісного та зустрічного позовів необхідно відмовити саме з цих підстав.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є частково обґрунтованими. Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для змінити рішення суду є порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Необхідно відмовити в задоволенні первісного та зустрічного позовів у звязку з відсутністю у матеріалах справи постанов нотаріуса про відмову у видачі сторонам свідоцтв про право на спадщину, змінивши таким чином мотивувальну частину рішення щодо обґрунтування підстав відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів. В решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3