Ухвала суду № 62731140, 09.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4357/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.,

при секретарі Томашевській К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», третя особа: Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Санаторій «Лермонтовський», прокуратура Приморського району м. Одеси про визнання права власності,

встановила:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», третя особа: Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Санаторій «Лермонтовський», прокуратура Приморського району м. Одеси про визнання права власності.

28.03.2016р. представник Міністерства юстиції України звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову накладених ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року.

При цьому в своїй заяві представник заявника посилається на те, що відповідач по справі не є власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Лермонтовський, будинок 2, нерухоме майно за вказаною адресою належить державі в особі Міністерства юстиції України.

Таким чином, представник заявника вважає, що майно, на яке накладений арешт, належить третій особі по справі та не є предметом спору, а накладення арешту та заборону на його відчуження порушує права та інтереси власника майно.

У судовому засіданні представник Міністерства юстиції України свою заяву та заяву Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заяву не визнав.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року були скасовані заходи забезпечення позову по справі.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи заяву про скасування забезпечення позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Ухвалою суду Приморського районного суду м.Одеси від 10 грудня 2014 року був накладений арешт та заборона відчуження або обтяження будь-яким способом та будь-яким іншим особам нерухомого майна Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ідентифікаційний код 32432486), що розташоване за адресою: 65014, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, провулок Лермонтовський, будинок 2, а також заборону Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ідентифікаційний код 32432486) та будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які заходи, направлені на відчуження нерухомого майна (проведення інвентаризації тощо), що розташоване за адресою: 65014, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, провулок Лермонтовський, будинок 2.

Згідно з ч.3,4 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім вищезазначеного, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 р. передбачає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки, відповідач по справі не є власником майна, що розташоване за адресою: місто Одеса, провулок Лермонтовський, будинок 2, нерухоме майно за вказаною адресою належить державі в особі Міністерства юстиції України, а тому підстав для збереження заходів забезпечення позову у суду не має.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст. 154 ЦПК України, питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Із журналу судового засідання від 30.03.2016р. (т.2 а.с.42) вбачається, що саме 30.03.2016р. була оголошена заява про скасування заходів, саме в цей день сторони по справі висловили своє ставлення до цієї заяви, представники третіх осіб давали додаткові пояснення щодо заяви, після чого судом була винесена оскаржувана ухвала.

Окрім цього, колегія суддів звертає свою увагу на те, що справа розглядається з грудня 2014р., рішення по справі до цих пір не винесено.

Накладені судом заходи забезпечення позову неодноразово були предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Твердження представника Міністерства юстиції України про те, що саме Міністерство юстиції України є власником спірного майна і воно не може ефективно використовувати це майно за цільовим призначенням вже були викладені в апеляційній скарзі представника Міністерства юстиції України на ухвалу суду від 10.12.2014р. про накладення арешту (Т.1 а.с.19-22), за результатами розгляду якої апеляційним судом була відхилена ця апеляційна скарга (т.1 а.с.82-84).

Вказані обставини спростовують також твердження представника Міністерства юстиції України, з якими також погодився суд першої інстанції, про те, що майно, на яке накладений арешт, не є предметом спору.

Належного мотивування причини скасування заходів забезпечення позову та обґрунтування своїх висновків, суд в порушення ст. 210 ЦПК України не навів, обмежившись загальними термінами.

Єдиним обґрунтуванням своїх висновків суд зазначив те, що відповідач по справі не є власником майна, що розташоване за адресою: місто Одеса, провулок Лермонтовський, будинок 2, нерухоме майно за вказаною адресою належить державі в особі Міністерства юстиції України, а тому підстав для збереження заходів забезпечення позову у суду не має, однак, колегія суддів вважає, що вказаний висновок може бути зазначений лише на стадії вирішення справи по суті у разі відмови в позові, але ніяк не на стадії розгляду питання щодо заходів забезпечення позову, тобто, фактично суд вирішив справу до постановлення рішення по суті спору, що є недопустимим.

З наданих матеріалів справи не вбачається що Міністерство юстиції України, як власник, зверталось до суду з позовом про звільнення належного йому майна з-під арешту.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року винесена передчасно, вона не може вважатися законною та обґрунтованою, і тому ухвала підлягає скасуванню з передачею питаннящодо розгляду заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити щодо скорішого розгляду справи по суті із дотриманням судом першої інстанції процесуальних строків розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 312, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року скасувати, питаннящодо розгляду заяви направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_3