Ухвала суду № 62730593, 15.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1833/13-ц 15.11.2016 151116 15.11.2016

Провадження №22-ц/784/2459/16 Головуючий у 1-й інстанції Корнешова Т.В.

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1М

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В,

за участю стягувача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника відділу ДВС - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою

Заводського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївській області

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2016 року

за скаргою

ОСОБА_2 на рішення та дії державних виконавців Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції,

в с т а н о в и в :

25 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державних виконавців Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( далі відділ ДВС) та згодом уточнивши свої вимоги, остаточно просив:

- продовжити термін на оскарження дій державних виконавців по скасуванню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 11 лютого 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2015 року про стягнення виконавчого збору;

- визнати неправомірними дії державних виконавців відділу ДВС ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправомірними;

- скасувати постанову державного виконавця від 18 липня 2013 року про арешт майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати постанову головного державного виконавця Чигирик І.Г. від 01 серпня 2013 про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 32144 грн.;

- скасувати постанову державного виконавця Ворошилової А.В. від 11 лютого 2015 року в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору;

- скасувати постанову державного виконавця Ворошилової А.В. від 11 лютого 2015 року про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 32144 грн.;

- зобовязанти відділ ДВС закрити виконавчі провадження про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 32144 грн. та зняти арешт з належного йому майна, який було накладено головним державним виконавцем Чигирик І.Г.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва 27 вересня 2016 року скаргу задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Заводського відділу ДВС м. Миколаєва щодо стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_2 неправомірними. Постанови державного виконавця цього відділу від 01 серпня 2013 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 32144 грн. ( ВП №39004794), від 11 лютого 2015 року в частині виділення в окреме провадження стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору ( ВП №39004794), від 12 лютого 2015 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору ( ВП № 46497002) скасувати. В решті вимог скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі відділ ДВС, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні скарги.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, посилався на необґрунтованість її доводів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довіреності від 20 серпня 2012 року представник стягувача ОСОБА_8 - ОСОБА_9 мав хронічний стійний психічний розлад, який у нього діагностувався МСЕК ще у 1999 році та робив його нездатним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак виключає його можливість бути представником та подавати від імені стягувача заяви. Оскільки відкриття виконавчого провадження є безпідставним, то проведені в його межах виконавчі дії та рішення державних виконавців, зокрема, постанови щодо стягнення виконавчого збору від 01 серпня 2013 року, 11 лютого та 12 лютого 2015 року) підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закону) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Обовязок державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання передбачений ст. 25 цього Закону.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 04 липня 2013 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист по справі №2/487/1263/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 суми боргу.

За заявою від 15 липня 2013 року представника стягувача ОСОБА_8, ОСОБА_2Д про примусове виконання рішення, 24 липня 2013 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС ММУЮ відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом.

Постановою державного виконавця від 01 серпня 2013 року з боржника ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір у розмірі 32144 грн.( т.4 а.с.8)

17 січня 2014 року стягувач ОСОБА_8 померла.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2015 року замінено стягувача ОСОБА_8 на ОСОБА_2 (який був боржником) у даному виконавчому провадженні (т. 4 а.с.13-14,15).

Постановою державного виконавця від 11 лютого 2015 року вищезазначений виконавчий лист на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону за заявою стягувача ОСОБА_2 повернуто, та постановлено виділити в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (п. 2 постанови) (т.4 а.с.6).

12 лютого 2015 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору (т.4 а.с.7).

Як вбачається із матеріалів справи, вищевказані постанови державних виконавців від 01 серпня 2013 року, від 11 та 12 лютого 2015 року вже бути предметом судового розгляду скарг ОСОБА_2 на неправомірність цих рішень та дій державних виконавців відділу ДВС.

Так, 17 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ, в якій просив визнати дії неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2013 року, у звязку з відсутністю у представника стягувача належним чином оформленої довіреності, скасувати постанову від 18 липня 2013 року про арешт майна боржника, скасувати постанову від 01 серпня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32144 грн., скасувати постанови від 11 квітня 2014 року, 11 червня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору, скасувати постанову від 11 лютого 2015 року про повернення виконавчого документу в частині виділення в окреме провадження постанови щодо стягнення з боржника виконавчого збору і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2015 року про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2015 року скаргу ОСОБА_2 на дії державних виконавців в частині скасування постанови головного державного виконавця від 18 липня 2013 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 01 серпня 2013 року, 11 червня 2013 року, 11 квітня 2014 року залишено без розгляду, у звязку з пропуском строку на оскарження дій державного виконавця.

13 березня 2015 року ОСОБА_2 подав додаткову скаргу, в якій з урахуванням клопотання про поновлення строку, просив задовольнити скаргу, а також закрити виконавче провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постановлено визнати неправомірними дії Заводського ВДВС ММУЮ в частині винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП 39004794, про повернення виконавчого документу в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору від 11 лютого 2015 року ВП 39004794, про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 лютого 2015 року ВП 46497002 та вказані постанови скасовано. У задоволенні вимог скарги ОСОБА_2 про закриття виконавчого провадження відмовлено. Стягнуто із Заводського ВДВС ММУЮ судовий збір 974 грн. 40 коп.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 червня 2015 року, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2015 року в частині задоволення скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документу в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору, а також стягнення судового збору було скасовано та постановлену нову ухвалу.

Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні скарги про визнання неправомірними та скасування постанов:

- про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2013 року за виконавчим листом, виданим 04 липня 2013 року Заводським районним судом м. Миколаєва по справі №2/487/1263/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 суми боргу;

- про повернення виконавчого документу стягувачеві від 11 лютого 2015 року в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №39004794);

- про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору (ВП 46497002).

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 05 грудня 2015 року ухвали суду першої від 09 квітня 2015 року та апеляційної інстанцій від 15 червня 2016 року у частині оскарження та скасування постанови від 01 серпня 2013 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 32144 грн., постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11 лютого 2015 року в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору( ВП №39004794) та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2015 року про стягнення виконавчого збору скасовано та провадження у цій частині закрито, в звязку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного провадження.

У березні 2016 року ОСОБА_2 знову звернувся до суду з приводу спору між тими ж сторонами, про той же самий предмет і з тих же самих підстав у порядку цивільного провадження.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави закривати провадження у справі.

Із змісту поданих заявником скарг у березні 2015 року та у березні 2016 року вбачається, що ним оскаржуються рішення та дії державних виконавців з приводу винесеннями постанов стосовно стягнення з нього виконавчого збору від 01 серпня 2013 року, від 11 лютого 2015 року та від 12 лютого 2015 року з посиланням на ті ж самі підстави.

З огляду на це, закриття провадження у справі ухвалою суду касаційної інстанції на підставі п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого у сторін спору.

Суд першої інстанції вищевикладене до уваги не взяв та безпідставно задовольнив скаргу в частині оскарження та скасування постанови державного виконавця від 01 серпня 2013 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 32144 грн., постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11 лютого 2015 року в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору ( ВП №39004794) та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2015 року про стягнення виконавчого збору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені заявником вимоги вже були предметом розгляду в суді в результаті чого прийнято судове рішення, яке набрало законної сили, а тому є підстави для закриття провадження у справі в силу п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст.205 ЦПК України.

Враховуючи те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, ухвала в частині задоволених вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310 та п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

З огляду на доводи апеляційної скарги, ухвала суду першої інстанції в іншій частині не оскаржувалася, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України не була предметом апеляційного перегляду.

Згідно ст. 88 ЦПК України з заявника на користь відділу ДВС належить стягнути сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 205 ч.1 п.1, 303, 312 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївській області задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2016 року за скаргою ОСОБА_2 на рішення та дії державних виконавців Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення та дії державних виконавців Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Заводського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївській області судовий збір у розмірі 1378 ( одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: