Ухвала суду № 62729947, 07.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3681/15 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/4460/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цап П.М.,

за участю: представника відповідача (апелянта) - Борщевського О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 травня 2016 року позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та коштів за несвоєчасне повернення коштів задоволено частково.

Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус» (ідентифікаційний код 20835787) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 10151 грн. 60 коп. компенсації за невикористані відпустки (вже за мінусом податків і зборів), 22 319 грн. 92 коп. середнього заробітку для виплати за час затримки виплати компенсації (вже за мінусом податків і зборів), а всього 32 471 грн. 52 коп.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліус».

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції, є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Вважає, що районний суд необґрунтовано та безпідставно, всупереч вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки з дня звільнення, тобто з 20.04.2016 року, оскільки, в цей день позивачка не працювала, а її вимоги про розрахунок ТзОВ «Геліус» не отримувало. Вказує на те, що суд першої інстанції вирішив стягнути на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористані відпустки за 2011 рік, у якому позивачу надавались відпустка та були виплачені відпускні. Крім того апелянт зазначає, що суд прийняв до уваги лише розрахунок позивачки, який містить припущення, та не дав оцінки усім доказам по справі.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с. 233), а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегіясуддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_4 з 01.09.1997 року працювала на посаді секретаря у ТзОВ «Геліус» та 20.04.2015 року звільнена з роботи (а.с. 5).

Сторонами в суді першої інстанції визнано, що при звільненні позивача з ТзОВ «Геліус» компенсацію за невикористані дні відпустки їй виплачено не було, що підтверджується також заявою позивача про виплату такої (а.с 6).

Згідно ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з роз'яснень пленуму Верховного Суду України, наданих у п.23 Постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Із матеріалів справи вбачається, що із представленого позивачем розрахунку кількості днів невикористаної відпустки, така за період роботи з 2007 року по 2014 рік становить 169 днів (а.с.176).

Таким чином, загальна сума компенсації за невикористану відпустку в ТзОВ «Геліус» становить 12568 грн. 53 коп. (2200 грн.*12 місяців/355днів*169днів). Разом з тим, оскільки з вказаної суми підлягає сплаті 1,5% військового збору та 18% податку на доходи, то сума виплати компенсації за невикористану відпустку (вже за мінусом податків і зборів) становить 10151 грн. 60 коп. (а.с.177-178).

Крім того, судом встановлено, що загальна сума середнього заробітку за час затримки виплати позивачу ТзОВ «Геліус» компенсації за невикористану відпустку за період з 20.04.2015р. по 20.04.2016р. становить 27219 грн. 42 коп. (366 днів*74,37грн.). Разом з тим, оскільки з вказаної суми підлягає сплаті 18% податку на доходи, то сума середнього заробітку за затримку виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку, що підлягає виплаті позивачу (вже за мінусом податків і зборів) становить 22319 грн. 92 коп.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснення п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», яким роз'яснено, що у разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. Оскільки. судом позовні вимоги ОСОБА_4 про виплату компенсації за невикористані дні відпустки задоволені в повному обсязі, а тому (на підставі ч.2.ст. 117 КЗпП України) судом першої інстанції правомірно вирішено спір про розмір відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги позивача про виплату компенсації за невикористані дні відпустки задоволені в повному обсязі, тому спір про розмір належних до виплати позивачу сум, не є підставою для звільнення відповідача від виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а відтак колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають обставинам справи, а норми матеріального права застосовані судом відповідають змісту правовідносин, що виникли між сторонами.

При цьому доводи апеляційної скарги спростовують таких висновків суду першої інстанції , а апелянт відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень та спростувань незаконним на його думку рішення, що оскаржується.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, безпідставність апеляційної скарги, а тому таку слід відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус» - відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета