Ухвала суду № 62729890, 08.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/6214/13 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/5674/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ЛОР ОКП «БТІ та ЕО» про встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ЛОР ОКП «БТІ та ЕО» про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2016 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ЛОР ОКП «БТІ та ЕО» про встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ЛОР ОКП «БТІ та ЕО» про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності- відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_5

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та прийняти нову, якою заяву представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 про забезпечення позову задоволити повністю. Зазначає, що у даному випадку чітко виражена наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позовними вимогами, що було не досліджено судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали. Також, зазначає, що дії відповідачки щодо перереєстрації на себе права власності на належну йому ? частину будинку, а також щодо подальшої подачі до Львівської міської ради заяви та відповідних документів для отримання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою в подальшому приведуть до приватизації нею земельної ділянки. Тому, вищенаведене свідчить про реальну загрозу утруднення або неможливості в подальшому виконати рішення суду про визначення порядку користування будинком, котрий за своєю суттю є садибою, оскільки позивач не буде мати доступу до спірного будинку та не зможе користуватися належною йому часткою у праві власності на садибу.

У судове засідання окрім відповідача ОСОБА_2 її представника, третьої особи ОСОБА_4 решта особи, які беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, причин неявки не повідомили, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що особи, які беруть участь у справі належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, її представника та третьої особи в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, первісної позовної заяви, ОСОБА_5 подано позов в Сихівський районний суд м. Львова, що заявлений до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ЛОР ОКП «БТІ та ЕО» у якому заявлено дві позовні вимоги про: 1)встановлення порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом виділення йому в користування житлової кімнати, позначеної на плані першого поверху будинку за № 1-2 площею 9,3 кв.м., із залишенням в спільному користуванні приміщень загального користування та господарських споруд приналежних до житлового будинку та 2)встановлення порядку користування земельною ділянкою виділеною в користування для обслуговування житлового будинку на вул. Райдужній в м.Львові відповідно до ідеальної частки кожного із співвласників житлового будинку.

ОСОБА_2 заявлено зустрічний позов до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ЛОР ОКП «БТІ та ЕО» про припинення права ОСОБА_5 на частку у спільній власності - 1/2 будинку АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на належну йому частку.

В клопотанні про забезпечення первісного позову, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 просив: заборонити Львівській міській раді вчиняти будь-які дії (приймати, погоджувати будь-які рішення), що стосуються встановлення меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 та що стосується погодження чи затвердження технічної документації із землеустрою (виготовлення і погодження проекту відведення) земельної ділянки на АДРЕСА_1; заборонити Відділу Держгеокадастру у м.Львові та Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області вчиняти будь-які дії (приймати, погоджувати будь-які рішення), що стосуються погодження чи затвердження технічної документації із землеустрою (виготовлення і погодження проекту відведення) земельної ділянки на АДРЕСА_1; заборонити відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, що стосуються встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_1, погодження чи затвердження технічної документації із землеустрою (виготовлення і погодження проекту відведення) земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні такої заяви про забезпечення позову, виходив з того, що ще заявою від 10.06.2014р. позивач ОСОБА_5 просив залишити без розгляду його позовну вимогу щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1, а тому, в силу положень ст.151 ЦПК України, заявником не надано суду достатніх та достовірних аргументів щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим державним органам вчиняти будь-які дії, що стосуються встановлення меж, погодження та/або затвердження технічної документації із землеустрою відносно згаданої земельної ділянки, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині встановлення порядку користування будинком; не надано фактичних доказів, які дають підстави суду вважати, що внаслідок дій відповідача та/або третіх осіб може бути утруднене або неможливе виконання відповідне рішення суду, не обгрунтовано необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову. Тому, оскільки забезпечення позову заявлене позивачем без належного обгрунтування та за відсутності відповідних доказів, суд прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З'ясовуючи, зокрема, обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з клопотанням вимогам, судом першої інстанції вірно встановлено, що дії, про заборону яких, як спосіб забезпечення позову, звернувся представник позивача, а саме: по встановленні меж земельних ділянок; погодження чи затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки, - жодним чином не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову ОСОБА_5 про: встановлення порядку користування житловим будинком та господарськими спорудами приналежними до житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою та на виконання рішення про задоволення таких вимог не впливають.

Тобто питання встановлення меж ділянки, погодження та затвердження технічної документації на ділянку є лише діями по визначенні меж, площі та конфігурації ділянки та визначення місця її розташування в натурі на місцевості та жодним чином не впливає на визначення порядку користування будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою між співвласниками будинку, про що заявлено позов та не змінює форми власності, часток власників, тощо.

Зважаючи на вказане, вжиття заходів забезпечення позову, про які просив представник позивача, не може забезпечувати поданий позов у межах заявлених вимог, оскільки такі заходи, також, не стосуються заборони приватизації відповідачем земельної ділянки, а дії по встановленні меж ділянки, погодження та затвердження технічної документації на ділянку лише гіпотетично можуть призвести до приватизації ділянки, якої стосується спір, що є лише припущенням.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, а саму скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та постановлена з дотримання вимог закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра