Постанова № 62729788, 09.11.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5571/16-а

пр.№ 2-а/464/262/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Мички Б.Р.

при секретарі судових засідань Янишин М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо невиплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності; зобов'язати відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності; стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областіодноразову грошову допомогу в зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності в розмірі 31543,20грн.; стягнути з Державного бюджету суму сплаченого ним судового збору в розмірі 551,20грн.

В обґрунтування покликається на те, що проходив службу в ОУ ДФС у Львівській області. Згідно свідоцтва про хворобу №49 від 19.05.2015р., виданого ВЛК ГУМВС України у Львівській області, був визнаний непридатним до військової служби в мирний час. Згідно наказу ГУ Міндоходів у Львівській області №71-о від 02.06.2015р. був звільнений з податкової міліції у запас Збройних сил України із постановкою на військовий облік зпа пунктом 64 підпунктом «Б» (через хворобу) з 02 червня 2015 року. Згідно акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №869711 йому було призначено III групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби в ОВС. 04 серпня 2015 року він скерував до ГУ ДФС у Львівській області заяву про виплату одноразової грошової допомоги разом з необхідними документами. Однак, виплати одноразової грошової допомоги відповідачем йому так і не проведено, з покликанням на відсутність фінансування. Зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції , податкової міліції» одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією. Згідно довідки про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги №5002/13-13-05-00-30 від 31 липня 2015 року його грошове забезпечення складає: посадовий оклад - 1218грн., оклад за спеціальним званням - 130грн., відсоткова надбавка за вислугу років 30% - 404,40грн. Трирічне грошове забезпечення інваліду III групи у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності згідно довідки МСЕК 50% становить 31543,20грн. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в фабулі адміністративного позову, просить такий задоволити.

Представник відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях. Зазначила, що на момент звернення позивача з позовом Закон України «Про міліцію», яким передбачено соціальний захист працівників міліції та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті або каліцтва працівника міліції та компенсації заподіяння шкоди майну, з 07 листопада 2015 року втратив чинність, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Окрім цього, посилається на відсутність в Державному бюджеті України коштів на виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності. У зв'язку з наведеним, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом XVIII Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.356 цього Кодексу, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 проходив службу в органах податкової міліції на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування податку на додану вартість оперативного управління ДПІ у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Згідно наказу Головного правління Міндоходів у Львівській області №71-о від 02 червня 2015 року, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р. та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги» ОСОБА_2 з 02 червня 2015 року звільнено з податкової міліції у запас Збройних Сил України, із постановкою на військовий облік за пунктом 64 підпунктом «Б» (через хворобу). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 02 місяці 22 дні, у пільговому обчисленні - 23 роки 05 місяців 17 днів (а.с.7).

Підставою для звільнення стало свідоцтво про хворобу №49 від 19 травня 2015 року, яким ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний (а.с.5).

За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_2 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 50 %, що підтверджується довідкою серії 12 ААА №001206, виданої на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії №91 від 29.07.2015р (а.с.6).

Згідно довідки до вищезазначеного акта огляду серії 10 ААВ №869711 від 29.07.2015р. ОСОБА_2 було встановлено ІІІ групу інвалідності, з причин захворювання пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.6).

Як вбачається з тверджень позивача, 04 серпня 2015 року він подав до Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області заяву, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням під час проходження служби в органах податкової міліції третьої групи інвалідності.

Згідно листа ГУ ДФС у Львівській області від 09.06.2016р., адресованого ОСОБА_2, поданий ним пакет документів на виплату грошової допомоги був розглянутий, затверджений та повернутий Департаменту персоналу ДФС України в ГУ ДФС у Львівській області листом від 06.10.2015р. №36784/7/99-99-04-04-02-17, для проведення відповідної виплати. Однак, фінансування КЕКВ 2730 «інші виплати населенню», станом на сьогодні, не надходило, та кошти, що необхідні для виплати одноразової грошової допомоги у 2016 році відсутні.

Згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015р., який набрав чинності 12.03.2015р.), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На час подання позивачем ОСОБА_2 заяви про здійснення одноразової грошової допомоги діяла Постанова КМУ від 12.05.2007р. №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».

У пункті 5 Порядку №707 визначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком, довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності, довідку про грошове забезпечення, копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника, копію ідентифікаційного номера.

Згідно п.7 Порядку №707, орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копію висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Так, 21 жовтня 2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Відповідно до п.2 вказаної Постанови днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Частиною 2 вказаної постанови визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України № 208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції», мають право на отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається і виплачується відповідно до Порядку №707.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади зобов'язувалися у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

За правилами ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, що він мав право на отримання такої допомоги до 12 березня 2015 року. Однак, оскільки він набув таке право після 12 березня 2015 року та у період чинності ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015р., який набрав чинності 12.03.2015р.), розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним законом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №869711, ОСОБА_2 було встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є захворюванняпов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, 29 липня 2015 року, а отже право на отримання спірної грошової допомоги у нього виникло саме з цієї дати.

А відтак, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України «Про міліцію», в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до ст.23 Закону України «Про міліцію» та Порядок №850, яким встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції ІІІ групи інвалідності, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Таким чином, суд не приймає покликання позивача про застосування до спірних правовідносин Порядку №707.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача про неможливість виплатити позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому статтею 23 Закону України «Про міліцію» в зв'язку з тим, що на момент звернення ним за виплатою одноразової грошової допомоги, цей закон втратив чинність, з огляду на наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 надано офіційне тлумачення принципу дії закону в часі.

Так, в даному рішенні, зокрема зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 року втратив чинність 07.11.2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року.

В той же час, відповідно до абз.3 п.15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, зважаючи на те, що датою виникнення у позивача ОСОБА_2 права на отримання грошової допомоги є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, а не дата розгляду ДФС України заяви про призначення цієї виплати, то у останнього не було правових підстав для відмови в проведенні виплати такої у зв'язку з втратою чинності Законом України «Про міліцію» з 07 листопада 2015 року.

Пунктами 9-11 Порядку №850 передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у п.8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на обґрунтування правомірності своєї бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності у встановлені строки.

Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченої Законом України «Про міліцію» допомоги, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України"), та є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.

А відтак, з врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, їхніх суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки, згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України і не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування допомоги, покладену законодавством на відповідний орган, тому вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності у визначеному розмірі 31543,20грн. є безпідставною.

Діючим законодавством встановлені умови та порядок проведення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, а тому суд не може підміняти цю процедуру та адміністративного суб'єкта, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень та вчинення відповідних дій.

Враховуючи викладене, у позовній вимозі щодо стягнення з відповідача 31543,20грн. одноразової грошової допомоги слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

А відтак, ОСОБА_2 слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 551,20грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

На підставі ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015р., який набрав чинності 12.03.2015р.), та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»,ст.ст. 2, 6, 11, 17, 18, 70, 71, 72, 86, 94, 99, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в зв'язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити ОСОБА_2 понесені ним судові витрати в розмірі 551/п'ятсот п'ятдесят одна/ гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий:

Постанова є оригіналом, виготовлена в одному примірнику і зберігається у справі №464/5571/16-а