Постанова № 62729622, 14.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 310/5495/16-п Суддя в 1-й інстанції Маринін О.В.

Провадж. № 33/778/279/16 Суддя в 2-й інстанції Тютюник М.С.

Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року місто Запоріжжя

Суддя апеляційного суду Запорізької області Тютюник М.С., розглянувши в залі апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні за участі адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в режимі відеконференції з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2016 р., якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого за ст. 130 ч.1 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1№499298 від 02 серпня 2016 року ОСОБА_3 02 серпня 2016 року о 22 год. 50 хв. в м. Бердянську по вул. Горького біля будинку №9 керував мопедом Сузукі рама 272128 з явними ознаками алкогольного спяніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від продуття алкотестеру «Драгер» та проходження медичного огляду у лікувальному закладі у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5. ПДР України.

Судом ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності, на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій не погоджується з оскаржуваною постановою, посилається на порушення судом його права на захист, ст.ст. 59,63 Конституції України та ст. 268 КУАП, призначення йому покарання без дослідження обставин справи, відступ судом від принципів повноти та обєктивності судового розгляду. Зазначає, що не керував транспортним засобом, а штовхав його з товаришем до знайомих для ремонту і в той момент, коли до них підійшли працівники міліції вони перепочивали. Просить постанову скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУАП.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального права, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції стверджував, що не керував мопедом, оскільки в того було пробите колесо і він не заводився. З огляду на викладене вважав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУАП.

Однак, як вбачається з матеріалів справи вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення АП1№499298 від 02 серпня 2016 року відповідно до якого ОСОБА_3 02 серпня 2016 року о 22 год. 50 хв. в м. Бердянську по вул. Горького біля будинку №9 керував мопедом Сузукі рама 272128 з явними ознаками алкогольного спяніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від продуття алкотестеру «Драгер» та проходження медичного огляду у лікувальному закладі у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5. ПДР України (а.с.1); поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 02 серпня 2016 року, відповідно до яких ОСОБА_2 в їх присутності відмовився від продуття алкотестеру «Драгер» та проходження медичного огляду у лікувальному закладі у встановленому законом порядку (а.с.2-3).

Крім того, апеляційним судом було витребувано копію відеозапису подій, що розглядаються у даній справі. Відповідно до зафіксованого відеозапису, дослідженого апеляційним судом в присутності ОСОБА_2 та його захисника, на відтвореному відеозаписі інспектором Бердянського взводу роти ДПС ГУНП в Запорізькій області 02 серпня 2016 року ОСОБА_2 було затримано, останній не заперечував факту керування транспортним засобом, розповідав маршрут свого переміщення, а також зазначив про своє небажання пройти тест на алкотестері «Драгер» та проходження медичного огляду на стан спяніння у медичному закладі.

Зафіксовані на зазначеному відоезаписі факти ОСОБА_2 не заперечував і в суді апеляційної інстанції.

За відомостями протоколу про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 власноручно вказав на управління ним мопедом Сузукі, зазначив про маршрут свого переміщення, про вживанням ним одного літру алкогольного пива, про відмову від продуття алкотестеру і медичного освідування в медичному закладі та своє відсторонення від керування транспортним засобом.

Отже, в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУАП, як відмова від проходження медичного огляду на стан спяніння у встановленому законом порядку.

Зважаючи на належним чином зафіксовану відмову ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан спяніння у встановленому законом порядку, що підтверджується дослідженими доказами, постанова суду в цій частині є законною та обгрунтованою.

Разом з тим, ОСОБА_2 заявив про відсутність у нього спеціального права у вигляді права керування транспортними засобами, оскільки такого він не отримував та за відомостями протоколу про адміністративне правопорушення посвідчення водія у останнього не вилучалося.

Перевіряючи зазначене твердження апелянта, суддя апеляційного суду встановив, що, накладаючи на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, належним чином не дослідив всіх обставин справи, не встановив, що у ОСОБА_2 посвідчення водія відсутнє, такого посвідчення він не отримував.

Як встановлено апеляційним судом відповідно до даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України, станом на 04 листопада 2016 року ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував.

З урахуванням викладеного, суд в даному випадку припустився порушень закону і фактично позбавив ОСОБА_2 права, якого останній взагалі не мав, що протирічить положенням ст. 30 КУпАП та п. 28 Постанови Верховного Суду України № 14 від 23.14.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті».

За таких обставин накладення адміністративного стягнення у виді, який, виходячи з фактичних обставин справи, не може бути застосований до правопорушника, постанова суду в частині накладеного стягнення підлягає зміні.

Разом з тим, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, дані про його особу, його відношення до скоєного, ступінь вини та майновий стан, призначене останньому стягнення у виді штрафу відповідає вимогам ч.1 ст. 130 КУпАП

Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2016 року про притягнення до адміністравтивної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_2 змінити, виключивши із резолютивної частини постанови посилання про накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Вважати, що відносно ОСОБА_2 накладено стягнення за ч .1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн.

В іншій частині постанову судді районного суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_6