Ухвала суду № 62729418, 10.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4145/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого: Собослой Г.Г.

суддів: Бондаренка Ю.О., Куцин М.М.,

при секретарі: Сочка І.І.

за участю - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міськрайонного нотаріального округу Дудись В.Н. про скасування обтяжень,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що 12 лютого 2010 року між строми було укладено договір позики на суму 704000,00 грн. та договір іпотеки Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, 29.06.2010 року, позивачем було частково повернуто відповідачу борг у сумі 319000,00 грн. Згідно до власноруч написаної ОСОБА_1 розписки, позивачем було повернуто останньому ще 400000,00 грн. за вищезазначеним договором позики, тобто, станом на 04 червня 2010 року всі боргові зобов'язання позивача були виконані.

Однак, відповідач не бажає здійснити всі необхідні дії щодо звільнення предмета іпотеки від відповідних зобов'язань, що унеможливлює повноцінної реалізації позивачем його законних прав що стосуються цієї квартири.

Посилаючись на вказані обставини просив задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 травня 2016 року позов задоволено.

Скасовано обтяження нерухомого майна, а саме квартири № 6 за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяжень в Реєстрі заборони*обтяжень/ нерухомого майна № 9516905.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, наведені позивачем обставини для задоволення позову не ґрунтуються на належних доказах, скільки борг не повернуто і непогашений борг позивача перед відповідачем складає 35000 Євро, що на теперішній час по курсу НБУ складає 980000,00 грн., а з урахуванням 3% річних 1050000 грн. Позивачем не виконано п.п.1 та 3 Договору позики, не повернуто борг вчасно, повністю та належним чином і п.7,2 Договору іпотеки не може бути застосований.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_2, який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що 12 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 704000,00 грн. та договір іпотеки.

Відповідно до п.1 договору позики суму 704000,00 грн. необхідно було повернути до 11.06.2010 року.

У забезпечення виконання зобов'язання по договору позики між сторонами укладено договір іпотеки і предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

Заставна вартість предмета іпотеки становить 424000,00 грн.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, 29.06.2010 року, ОСОБА_2 було частково повернуто ОСОБА_1 борг у сумі 319000.00 грн. і дана обставина не заперечується сторонами.

Залишок невиконаних зобов'язань відповідно до умов договору позики від 12 лютого 2010 року, становить 385000,00 грн.

Відповідно до власноруч написаної ОСОБА_1 розписки від 02.06.2010 року ОСОБА_2 було повернуто ще 400000,00 грн.

Таким чином, судова колегія констатує, що свої зобов'язання по договору позики від 12 лютого 2010 року в строк зазначений у договорі, щодо остаточного повернення коштів до 11 червня 2010 року ОСОБА_2 належним чином не виконано і таке зобов'язання позивачем виконано 22.06.2011 року.

Разом з тим, ОСОБА_1 за період прострочення зобов'язання по договору позики із 11 червня 2010 року по 22.06.2011 року своїм правом передбаченими умовами договору не реалізував і такі зобов'язання було виконано 22.06.2011 року, що відповідачем була написана власноруч розписка.

Власноруч написана розписка ОСОБА_1 свідчить про повернення ОСОБА_2 залишку боргу по договору позики.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в своїх пояснення у суді апеляційної інстанції про отримання позивачем розписка від нього 22.06.2011 року обманним шляхом, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано жодного доказу щодо неправомірності дій про отримання розписки з боку позивача і написання відповідачем власноручно розписки про отримання 35000 Євро, що становить залишок боргу свідчить про прийняття відповідачем виконання зобов'язання.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики виконав станом на 22 червня 2011 року, але судом першої інстанції помилково зазначено про виконання зобов'язання позивачем на червень 2010 року, і таке виконання зобов'язання прийнято відповідачем.

Відповідно до п.7.2 Договору - право іпотеки та відповідно і договір іпотеки припиняє чинність в тому числі і у разі припинення боргового зобов'язання забезпеченого цією іпотекою.

Згідно положень ст.ст. 317,319,321 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає захист цивільних прав та інтересів судом і одним із таких способів захисту є припинення дії, яка порушує право.

За таких обставин, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст.ст. 15,16,317,319,321 ЦК України, ч.9 ст.16 , ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,п.75 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 868 від 17.10.2013 року обґрунтовано вважав, що встановлені обставини свідчать, що немає підстав для обтяження щодо належного позивачу майна, відомості про обтяження є безпідставними, порушують право власності позивача і не дають йому можливості вільно на свійросуд, розпоряджатися своїм майном і обтяжував (відповідач) не подав заяви про припинення обтяжень, то обтяження речових прав підлягає скасуванню судовим рішенням для усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядженням своїм майном, а помилка суду першої інстанції у терміні виконання зобов'язання позивачем не є підставою для скасування рішення.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Твердження відповідача в апеляційній інстанції на п.3 Договору позики, остаточний та повний розрахунок повинен був стверджуватися нотаріально засвідченою заявою про відсутність до Позичальника жодних матеріальних та фінансових претензій або відмітки в довільній формі на зворотній стороні оригіналу договору, судова колегія до уваги не приймає, оскільки зобов'язання по договору виконано і таке виконання прийняте відповідачем та поясненнями позивача про відмову відповідача нотаріально засвідчити заяву про виконання зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 307,308,312-315 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області Собослой Г.Г.