Ухвала суду № 62727783, 09.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3257/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/4580/16 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 46 09.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Сушко Л.П., Ігнатченко Н.В.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2016 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_5, треті особи -Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство", ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивач Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що прокуратурою області за результатами перевірки виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельної ділянки у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Вказував, що передача у власність ОСОБА_6 земельної ділянки відбулася з порушенням низки вимог чинного законодавста. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.10 ОСОБА_6 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_5, вартість земельної ділянки становить 83 160 грн. Земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_6 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель.

Земельна ділянка відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, наразі є територією національного природного парку "Голосіївський" та відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Зокрема надана ділянка перебуває за межами сел.Гостомель, яке не має генерального плану, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатися. Крім того, спірна ділянка відповідно до рішення РМ УРСР № 673 від 20 червня 1956 року відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», що стверджується проектом організації лісового господарства і планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Спірна земельна ділянка лісового фонду передана у власність ОСОБА_6 без її вилучення у встановленому порядку у КП «Святошинське лісопаркове господарство» та без зміни її цільового призначення. Посилався на те, що право розпорядженя земелями природно-заповідного фонду має лише КМ України.

Просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.10 № 1298-50-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1500 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1500 га з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5; витребувати з володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 вартістю 83 160,0 гривень; судові витрати по справі покласти на відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської обалсті від 24 червня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним рішення Гостомельської селищної ради від 11.03.2010 року № 1298-50-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 вартістю 83 160,0 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Гостомельська селищна рада Київської області та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги в яких просять рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 11.03.10 № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_6 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096601409. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.10 ОСОБА_6 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_5, вартість земельної ділянки становить 83 160 грн.

На даний час власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_5

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення прийнято Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень в порушення вимог ст.ст. 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149. п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель, без вилучення у постійного користувача передано у приватну власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На час передачі Гостомельською селищною радою у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки межі селища Гостомель Київської області у встановленому законом порядку не установлювалися, проект встановлення меж не розроблявся і не затверджувався, державний акт, який би визначав межі селища, та генеральний план населеного пункту відсутні.

Наведене у свою чергу свідчить про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та порушення прав держави, які підлягають до захисту.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14 (а також ряді аналогічних справ за позовами прокурора м.Ірпінь до Коцюбинської селищної ради про визнання недійсним рішення), згідно якої, встановивши факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання громадянину земельної ділянки затвердженої у встановленому законом порядку документації, яка б встановлювала межі селища, суд на підставі ст.ст.116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 Перехідних положень ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту та недійсності такого рішення селищної ради.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірну земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_6 було передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель.

За ч. 2 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

В порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України у проекті землеустрою, затвердженому спірним рішенням Гостомельської селищної ради, відсутнє погодження органу лісового господарства.

Цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено в порушення вказаних норм земельного та лісового законодавства не уповноваженим органом, за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, землю відведено для житлової забудови за межами населеного пункту, що відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області.

Посилання апелянтів, що межі національного природного парку «Голосіївський» не визначені, Указ президента №466/2014 від 01 травня 2014 року є лише наміром віднесення територій до складу національного парку не заслуговують на увагу.

Відповідачем по справі Гостомельською селищною радою не було надано до суду доказів тих обставин, що межі селища Гостомель у передбаченому законом порядку були визначені та встановлені і що спірна земельна ділянка, яка була надана у приватну власність ОСОБА_6 знаходиться в межах селиша.

Згідно з планово- картографічними управління Держземагентства у м. Ірпені матеріалами спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01.01.09р по 01.01.11р на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася.

За ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» землі лісового фонду за межами населених пунктів не можуть передаватися до комунальної власності.

На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 17 Київського лісництва.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 08.10.14, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.56 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 № 59/1493, Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» перейменовано на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд», а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство - на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Спірна земельна ділянка у передбаченому законом порядку була вилучена з постійного користування КП «Святошинське лісопаркове господарство», що КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало згоду на вилучення даної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За загальним правилом, визначеним у ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

А єдиний можливий такий випадок, передбачений ч. 2 ст. 56 даного Кодексу, згідно якої громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у власність громадянам та юридичним особам законодавство не містить.

Спірне рішення прийнято всупереч вимогам ст.ст. 56, 84 Земельного кодексу України, оскільки ним передано у власність землі, які заборонено передавати у власність.

Посилання апелянтів на те, що позивачем по справі пропущено строк позовної давності, поскільки про оскаржуване рішення прокуратура Київської області знала ще в 2011 році є безпідставними.

Колегія суддів не знаходить підстав для застосування строку позовної давності про що заявлено відповідачем Гостомельською селищною радою, поскільки як вище вказувалося у разі пред'явлення позову прокурором в інтересах певної особи, відлік позовної давності обчислюється з моменту коли особа, в інтересах якої подано позов довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення ним рішення".

Селищна рада не надала доказів, що КМ України, в інтересах якого пред'явлено прокурором позов і який згідно ст.149 ЗК України наділений правом розпорядження землями лісогосподарського призначення, у 2010 чи 2011 роках довідався про порушення свого права на розпорядження землями лісосгосподарського призначення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: