Ухвала суду № 62727696, 10.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7383/15-к Головуючий у І інстанції Пошкурлат О. М.Провадження № 11-кп/780/1116/16 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.Категорія 34 10.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Свінціцької О.П.,

суддів - Димарецького В.М., Ігнатюка О.В.,

при секретарі - Мельник А.С.

з участю:

прокурора - Стаховської Н.О.,

потерпілого - ОСОБА_2,

представника потерпілого - Хуторненка І.М.,

захисника - Яців О.Р.,

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12014110000000078 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_2, його представника - адвоката Хуторненка І.М., на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_5,-

в с т а н о в и л а:

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2016 року,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гуменів, Калуського району Івано-Франківської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, пенсіонера, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавленням права керувати транспортними засобами;

на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання;

цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено; в частині стягнення моральної шкоди - залишено без розгляду;

стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 33 963 грн. 93 коп., з яких: в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 26 963 грн. 13 коп. та 7 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на юридичні послуги адвоката;

стягнуто в рахунок відшкодування процесуальних витрат з ОСОБА_5 на користь держави 491 грн. 40 коп.;

вирішене питання про речові докази.

Відповідно до вироку, ОСОБА_5, 25 березня 2014 року, близько 09 години 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Кутузова в районі розташування будинку № 45, м. Бровари Київської області, в напрямку від м. Києва в бік м. Суми, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6, отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просив скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указав на незаконність вироку внаслідок неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Апелянт звернув увагу на необґрунтованість визнання ОСОБА_5 таким, що частково визнав свою вину, оскільки, як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_5, своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, а навпаки, вважав що потерпіла ОСОБА_6 сама вийшла на проїжджу частину дороги у невстановленому для цього місці. Окрім цього, указав на необґрунтованість відмови у прийнятті судом заяви про збільшення позовних вимог та відмови у прийнятті цивільних позовів сина потерпілої - ОСОБА_2 та її сестри. Поряд із цим, вважав, що залишаючи його позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди без розгляду, суд першої інстанції порушив його права як потерпілого. Крім цього, апелянт указав на необґрунтованість призначення ОСОБА_5 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнення ОСОБА_5 від призначеного йому покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році», оскільки положення цього закону, застосовувалися протягом 3-х місяців з дня його прийняття.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Хуторненко І.М. просив скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указав на незаконність вироку внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноти судового розгляду. Звернув увагу на порушення принципу змагальності під час судового провадження, оскільки судом було відхилено неодноразові клопотання потерпілого про долучення до матеріалів провадження речового доказу - жіночої сумки, яка в момент дорожньо-транспортної пригоди знаходилася в руках потерпілої та після наїзду автомобіля, під керуванням ОСОБА_5, опинилася під заднім колесом цього автомобіля. Дана обставина, на думку апелянта, спростовує висновки суду про рух автомобіля зі швидкістю близько 60 км/год. Окрім цього, апелянт звернув увагу на необґрунтованість відхилення судом клопотань потерпілого про визнання та залучення у якості потерпілих сина потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та її сестри. Поряд із цим, задовольняючи цивільний позов потерпілого частково, поза увагою суду першої інстанції залишились витрати потерпілого на стаціонарне лікування захворювання хребта та грижи, вартість якого складала 1 800 грн. 13 коп. Окрім цього, вважав, що залишаючи позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди без розгляду, суд першої інстанції не врахував наявний в матеріалах провадження висновок соціально-психологічного дослідження, відповідно до якого, ОСОБА_2 завдана моральна шкода у розмірі 214 368 грн. Указав на незаконність звільнення ОСОБА_5 від призначеного йому покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році», оскільки положення цього закону, застосовувалися протягом 3-х місяців з дня його прийняття.

В запереченні на апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Хуторненка І.М., захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат Яців О.Р., просив залишити їх без задоволення, а вирок без зміни. В обґрунтування указав на дотримання принципу змагальності сторін під час судового провадження, а доводи представника потерпілого - адвоката Хуторненка І.М. щодо необґрунтованості відмови у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів провадження сумки потерпілої ОСОБА_6, вважав безпідставними, оскільки дана сумка не була речовим доказом у цьому провадженні, а відповідне клопотання, було заявлене у передостанньому судовому засіданні. Щодо доводів апеляційних скарг в частині необґрунтованого відхилення судом клопотань потерпілого про визнання та залучення у якості потерпілих сина потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та її сестри, пояснив, що будь-яких клопотань до початку судового розгляду, від указаних осіб не надходило, а син потерпілої, взагалі жодного разу не був присутній у судових засіданнях під час судового провадження. Доводи апеляційних скарг щодо не врахування судом при задоволенні цивільного позову витрат на лікування захворювань ОСОБА_2, вважав необґрунтованими, оскільки причинного зв'язку із захворюванням у виді грижі та остеохондрозу хребта та смертю потерпілої ОСОБА_6, ні потерпілим, ні його представником не доведено. Вважав такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апеляційних скарг в частині необґрунтованості залишення без розгляду цивільного позову щодо компенсації моральної шкоди, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 мав страховий поліс цивільно-правової відповідальності, відповідно до якого, потерпілий міг звернутися до страховика за відповідною компенсацією.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Хуторненка І.М., які подані апеляційні скарги підтримали, підтвердили їх доводи та просили їх задовольнити;

прокурора, яка апеляційні скарги потерпілого та його представника підтримала в частині розв'язання цивільного позову, просила вирок скасувати, а кримінальне провадження направити в суд першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства;

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката Яців О.Р., які апеляційні скарги потерпілого та його представника, вважали необґрунтованими, просили залишити їх без задоволення, а вирок без зміни;

вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Хуторненка І.М. підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За змістом п.2 ч.3 ст.374 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Цих вимог закону при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним щодо ОСОБА_5, суд першої інстанції не дотримався.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, проявляється у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, настанням наслідків у виді смерті людини чи завдання їй тяжкого тілесного ушкодження та прямого причинного зв'язку між порушенням та наслідками, що настали. Цих вимог закону суд при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним у повній мірі не дотримався.

Так, як вбачається із вироку, суд засудив ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України, а саме: за порушення правил безпеки дорожнього руху яке спричинило смерть потерпілої. При цьому, за змістом мотивувальної частини вироку вбачається, що у причинному зв'язку із наслідками у виді смерті потерпілої, перебуває саме дорожньо-транспортна пригода. Поряд із цим, у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, судом не зазначено, які саме порушення правил безпеки дорожнього руху України перебували у причинному зв'язку із наслідками у виді смерті потерпілої ОСОБА_6

Колегія суддів звертає увагу на те, що з'ясування цих питань, має істотне значення для висновку про те, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні.

Поряд із цим, не вирішеними дані питання є і у складеному слідчим та затвердженим прокурором обвинувальному акті, що указує на відсутність належним чином сформульованого обвинувачення.

Наведене указує на те, що обвинувачення, яке судом першої інстанції було визнано доведеним у вироку сформульовано неконкретно, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист. Таке порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Щодо доводів апеляційних скарг в частині неправильного розв'язання цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Так, мотиви суду першої інстанції в обґрунтування висновку про залишення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди без розгляду, не ґрунтуються на вимогах закону.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що із цього питання, Верховним Судом України прийнята постанова від 29.06.2016 року за результатами розгляду справи № 6-192цс16.

Відповідно до викладеного у цій постанові висновку Верховного Суду України, позивач вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.458 КПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовими рішеннями Верховного Суду України.

Залишивши цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди без розгляду, суд першої інстанції фактично відступив від указаної правової позиції Верховного Суду України, будь-яких мотивів незгоди із наведеною позицією, у своєму рішенні не виклав, що свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону.

Щодо доводів апеляційних скарг в частині неправомірного застосування акту амністії до обвинуваченого ОСОБА_5, то вони є частково обґрунтованими.

Так, як вбачається із вироку, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення від відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки останній, на день набрання чинності цим Законом досяг пенсійного віку. Однак, у резолютивній частині вироку застосував до останнього іншу підставу для звільнення, а саме п. «г» ч.1 ст.1 Закону, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Сукупність зазначених вище порушень кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає істотними та такими, які перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний, обґрунтований і вмотивований вирок. Окрім цього, сутність даних порушень вимог кримінального процесуального закону така, яка унеможливлює ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у даному кримінальному провадженні.

Із урахуванням викладеного, вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_5 не може вважатись законним, обґрунтованим і вмотивованим та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати указані обставини. У випадку доведення вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України в обсязі пред'явленого обвинувачення та за відсутності обставин, які істотно впливають на призначення ОСОБА_5 покарання, призначення ОСОБА_5 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами вважати таким, яке не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через його м'якість.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Хуторненка І.М. задовольнити.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_5 - скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

СУДДІ:

О.П. Свінціцька В.М. Димарецький О.В. Ігнатюк