Ухвала суду № 62727681, 15.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/759/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/4984/16 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 58 15.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Сержанюка А.С., Приходька К.П.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Вовка Андрія Васильовича, що полягають в неправильному визначенні заборгованості за аліментами,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

В січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною скаргою посилаючись на те, що у ВДВС Бориспільського МРУЮ перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 21 вересня 2011 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дочок в розмірі 1/2 частки від заробітку (доходу) батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

15 січня 2016 року державний виконавець ВДВС Бориспільського МРУЮ Вовк А.В. склав довідку-розрахунок №541, в якій він визначив, що заборгованість за аліментами за період часу з 27 липня 2011 року до 1 січня 2016 року становить 44097 гривень 35 копійок, яку скаржник вважав неправомірною.

Просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ Вовка А.В., що полягають в неправильному визначенні заборгованості за аліментами, та зобов'язати його здійснити перерахунок заборгованості за аліментами за період часу з 27 липня 2011 року до 1 січня 2016 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2016 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині зобов'язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_3 за аліментами за період часу з 27 липня 2011 року до 1 січня 2016 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить змінити ухвалу в цій частині зазначивши період за який потрібно здійснити перерахунок з 25 лютого 2012 року по 01 січня 2016 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 7 червня 2012 року довідка-розрахунок від 27 лютого 2012 року визнана достовірною. На підставі ч.3 ст.61 ЦПК України ця обставина не потребує повторного доказування.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.68 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно з ч.1 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.

Згідно ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч.7 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" у разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі, якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Частиною 9 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Згідно ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначено постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993 року.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість ОСОБА_3 за аліментами обчислена з порушенням ст.195 СК України та п.7.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Крім того, при її визначенні не враховані всі здійснені боржником платежі.

Однак такий висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки на порушення вимог ст.ст. 210, 212-214, 387 ЦПК України місцевий суд не встановив та не зазначив у своєму судовому рішенні з посиланням на докази, якою є правова природа отриманих скаржником коштів, чому саме місцевий суд дійшов до вищенаведеного висновку та те що, що кошти скаржника повинні входити до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на дітей.

Крім того, місцевий суд не вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими належними та допустимими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання про визнання дій державного виконавця неправомірними, що відповідно до ч. 3 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та передачі цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 312, 315, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2016 року скасувати, передати вирішення питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: