Ухвала суду № 62726208, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/6968/16

К/800/11157/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до інспектора ОР ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

за касаційними скаргами ОСОБА_3 на ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та 19 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И ЛА :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2009 року №ВЕ 047245

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 січня 2016 року позов залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху.

Ухвалою цього ж суду від 8 квітня 2016 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

У касаційних скаргах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ним судові рішення та направити справу для продовження розгляду до апеляційної інстанції.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновків про задоволення касаційних скарг.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, оскільки до скарги не додано документ про сплату судового збору. Позивачу надано строк 24 березня 2016 року для усунення зазначених недоліків, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору. Копію ухвали позивач отримала 4 березня 2016 року.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року (далі - Закон № 3674-VI, в редакції станом на момент подачі апеляційної скарги).

Згідно з положеннями Закону № 3674-VI особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Разом з тим, пунктом 3 частини 1 і частини 5 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Закон України «Про судовий збір» не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону (пункт 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, відносини щодо звільнення від сплати судового збору врегульовуються не тільки статтею 5 Закону України «Про судовий збір», яка не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, а й іншими законами України.

В даному випадку необхідно виходити з того, що норми частини 5 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір, а тому за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.

У зв'язку з цим у суду апеляційної інстанції не було підстав для зобов'язання позивача сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги.

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, ухвали апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та 19 квітня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман