Ухвала суду № 62726114, 15.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5566/16 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника відповідача: Доброва О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, за апеляційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року, -

У с т а н о в и в :

ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося у суд із позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 100250005/2015/116992 від 03 грудня 2015 року;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000086/2 від 03 грудня 2015 року, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00144 від 03 грудня 2015 року, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року позов задоволено частково: скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000086/2 від 03 грудня 2015 року, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00144 від 03 грудня 2015 року, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС. У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у митниці у спірних правовідносинах були відсутні підстави для визначення митної вартості за другорядним методом.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 13 січня 2015 року між IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (за контрактом - продавець) та ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501, згідно умов якого, продавець продає, а покупець - придбає мінеральну воду «Боржомі» окремими партіями на умовах СІР Одеса Західна, згідно ІНКОТЕРМС 2010.

02 березня 2015 року між покупцем та продавцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, згідно умов якої ціну товару за вказаним контрактом було змінено (знижено), з урахуванням різних економічних чинників.

На виконання умов контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року на підставі інвойсу № GE20150369 від 13 листопада 2015 року була здійснена поставка товару.

03 грудня 2015 року позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до ВМО м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100250005/2015/116992 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року,

На підтвердження заявленої митної вартості разом із митною декларацією позивачем подано документи, а саме: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 504360 від 16 листопада 2015 року; інвойс № GE20150369 від 13 листопада 2015 року; пакувальний лист б/н від 13 листопада 2015 року; додаток № 1 від 02 березня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; додаток № 2 від 10 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; додаток № 3 від 12 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25 червня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару № 2730 від 16 листопада 2015 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO2015 01/003977 від 13 листопада 2015 року; лист про ексклюзивність від 15 жовтня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № С2669 від 18 листопада 2015 року.

Під час митного контролю у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості, у зв'язку із чим запропоновано декларанту надати додаткові документи для її підтвердження, визначені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Також, відповідно до ч. 6 статті 53 МК України, декларанту або уповноваженій ним особі запропоновано подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.

Декларант позивача листом № 03-001 від 03 грудня 2015 року повідомив митний орган про те, що ним було надано усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені ч. 2 статті 53 МК України ,та додатково надав: прайс-лист, видаткові накладні, виписку з бухгалтерських та банківських документів, довіреності, експертизу Держзовнішінформ, платіжні доручення, лист страхового поліса, свифти, вартісну довідку, калькуляцію від виробника, ISD-лист, policy, лист про ексклюзивність.

Розглянувши подані позивачем до митного оформлення товарів документи, відповідач дійшов висновку, що обраний позивачем метод визначення митної вартості за ціною договору (вартості операції) не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. При цьому, відповідач стверджує, що документи, які були надані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, відповідач посилається на те, що до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів. До того ж, на думку митного органу, ураховуючи, що покупець товару ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральні води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі», та відповідно до положень додаткової угоди від 02.03.2015 року № 1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.01.2015 року № СТ20-001/1501, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

На підставі вищенаведеного, Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00144 від 03 грудня 2015 року, а також рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000086/2 від 03 грудня 2015 року, за яким

митна вартість товару визначена на рівні 1, 0200 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.

Після прийняття відповідачем вказаних рішень, за зверненням позивача, на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, після сплати митних платежів відповідно до відкоригованих контролюючим органом сум, задекларований позивачем товар випущений у вільний обіг.

Не погоджуючись із правомірністю рішення відповідача про коригування митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття відповідачем спірного рішення та картки відмови, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI.

Згідно статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статей 50, 52 цього Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої приведеної норми орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пунктів 2, 3 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Положеннями частин десятої - дванадцятої статті 264 Митного кодексу України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною першою статті 55 цього Кодексу встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таке рішення контролюючого органу, згідно пункту 1 частини другої вказаної правової норми, має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

У статті 57 Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно частини першої цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Приписами частин другої - шостої статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норми свідчить на користь висновку, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться її розрахунок. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями контролюючого органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, цей орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, який імпортується, контролюючий орган зобов'язаний обґрунтувати та викласти у цьому рішенні факти й обставини, які свідчать про неналежне документальне підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також мотивувати необхідність застосування другорядного методу її визначення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, колегія суддів доходить висновку, що такі у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, якими відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій та рішень, в тому числі наявність законних підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості задекларованих товарів, полягають у тому, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів. Також, відповідач дійшов до висновку про взаємопов'язаність позивача з IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія), що на думку апелянта, вплинуло на заявлену декларантом митну вартість.

Однак, як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано митному органу копію угоди до Відкритого страхового полісу № № IGG/AG15/026+1 від 04 березня 2015 року (а.с. 62), з якої вбачається що строк дії страхового полісу було пролонговано на один рік до 04 березня 2016 року. До того ж, митниці було надано лист № LT32-591/1503 від 27 березня 2015 року, в якому детально розписано, яким чином відбувалось страхування вантажу, розмір страхування та кінцевого бенефіціара по страховому полісу.

Міжнародна компанія IDS Borjomi International включає в себе IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна). Таким чином, IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є частинами однієї міжнародної компаній IDS Borjomi International.

Після вступу в дію додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, майже одразу, а саме - 02 березня 2015 року між IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) укладено додаткову угоду № 1 до Контракту від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501, згідно з якою ціну товарів і, як наслідок, митну вартість товарів зменшено.

У додатковій угоді, зокрема, зазначається, що у зв'язку із суттєвою девальвацією гривні, зниженням платежоспроможності споживачів, унаслідок складної економічної ситуації, що склалася в країні Покупця (України), товар втрачає свою конкурентоспроможність, ціна товарів була зменшена.

Однак, висновок відповідача про взаємопов'язаність позивача з IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія), що, на думку апелянта, вплинуло на заявлену декларантом митну вартість, є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України лише та обставина, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Відповідно до приписів МК України, митному органу необхідно було розглядати усі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Аналогічна правова позиція щодо необхідності обґрунтування митницею взаємозв'язку і що саме цей взаємозв'язок вплинув на ціну товару наведена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 року у праві № 21-558а14.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, які покладені в основу спірного рішення відповідача, спростовуються матеріалами справи та не доводять правомірності та обґрунтованості цього рішення.

Відповідачем не спростовано дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактної ціни товарів, а також не доведено об'єктивної неможливості перевірити договірну ціну на підставі цих документів. Ані в оскаржуваному рішенні, усупереч вимогам чинного законодавства щодо їх обґрунтованості, ані під час судового розгляду контролюючим органом не наведено обставин, які свідчили б про ознаки підробки в указаних документах, чи розбіжності у числових значеннях складових митної вартості імпортованих товарів.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали виготовлено 18 листопада 2016 року)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.