Ухвала суду № 62725995, 16.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року справа №805/996/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/996/16-а за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі перший відповідач або Відділ); Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі другий відповідач або Управління) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

В обґрунтування позову зазначив, що він обіймав посаду оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, на яку призначений наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 49 о/с від 07 листопада 2015 року. Останнє звання за час проходження служби старший лейтенант, що належить до середнього начальницького складу.

Відносно Позивача було відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК України), яке внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 42015050000000584 від 16.10.2015.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 10 лютого 2016 року у справі № 234/1889/16-к з метою уникнення можливості звільнення ОСОБА_2 за прогул (під час перебування у ІТТ) або звільнення за скоєння поступку, який порочить звання працівника поліції (до встановлення вироком суду такого факту) та з метою дотримання законних прав та інтересів Позивача, ОСОБА_2 відсторонено від посади оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області строком на 2 місяці.

В квітні 2016 року з телефонної розмови Позивач дізнався, що наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій від 25 лютого 2016 року № 42 о/с його звільнено зі служби в поліції з 29 лютого 2016 року відповідно до розділу VII Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII Про національну поліцію (далі ОСОБА_3 № 580-VIII) за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України). Позивач зазначив, що із вказаним наказом про звільнення його ознайомлено не було.

Позивач не погоджується із наказом про своє звільнення та вважає його таким, що порушує його права, у звязку із чим звернувся із даним позовом до суду. Просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25 лютого 2016 року № 42 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (М-215521) оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 29 лютого 2016 року; поновити ОСОБА_2 на службі у поліції на посаді оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 1 березня 2016 року; стягнути з першого відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 березня 2016 року по день винесення рішення у справі.

05 вересня 2016 року Позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23 лютого 2016 року № 240 та від 25 лютого 2016 року № 42 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (М-215521) оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 29 лютого 2016 року; поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (М-215521) на службі у поліції на посаді оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 1 березня 2016 року; стягнути з першого відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 березня 2016 року по день винесення рішення у справі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/996/16-а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням доведено належними та допустими доказами (матеріалами службового розслідування) факт грубого порушення ОСОБА_2 вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України, порушення ним п. 2.2. розділу ІІ, п. 2.3. розділу IV, п.п. 7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубого порушення вимог Закону № 580-VIII.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом наведено, що суд не надав належної оцінки, що апелянт обіймав посаду оперуповноваженого Словянського відділення поліції лише з 7 листопаду 2015 року. Тобто, на день видання наказу №136 про проведення службового розслідування, а саме на 04.02.2015 не було підстав проводити відносно його службове розслідування.

В постанові суду першої інстанції зазначено лише, що позивач маючи інформацію про кримінальне правопорушення, повязане з незаконним обігом наркотиків, всупереч вимогам п. 4 розділу ІІ Інструкції №1377, не повідомив про це найближчий підрозділ міліції (не подав рапорт за місцем служби), і що розділ ІІІ Інструкції №1377 дозволяє кваліфікувати такі дії (позивача) як приховування від єдиного обліку інформації про події, які були відомі працівнику органу, відомості про які не внесені до журналу ЄО та не отримали відповідного реєстраційного номера. Проте судом не встановлено і не зазначено, чим підтверджується що апелянт мав таку інформацію, коли (дата та час) отримання позивачем такої інформації.

Крім того, в резолютивній частині постанови відсутнє рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з першого відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 1 березня 2016 року по день винесення рішення по суті.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Відповідач 1 Словянське відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Донецькій області без статусу юридичної особи.

Відповідач 2 Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109058) зареєстроване як юридична особа 07 листопада 2015 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) внесений запис за номером 1 274 102 0000 012003; в стані припинення не перебуває.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії ВК 316736, виданого Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 13 жовтня 2006 року.

На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07 листопада 2015 року № 49 о/с ОСОБА_2 обіймав посаду оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймав посаду оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області і перебував у спеціальному званні старший лейтенант.

З приводу фактичних обставин, що слугували підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ, встановлено наступне.

02.02.2016 до УКЗ ГУ НП в Донецькій області надійшла інформація про те, що у приміщенні Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області проводиться обшук.

Попередньою перевіркою встановлено, що 16.10.2015 прокуратурою Донецької області було відкрито кримінальне провадження № 42015050000000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за фактом примушування ОСОБА_5 працівниками поліції розповсюджувати наркотичні засоби наркозалежним особам з метою їх подальшого затримання та вимагання грошей за не притягнення їх до кримінальної відповідальності.

18 лютого 2016 року складений висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю окремих працівників першого відповідача.

Службовим розслідуванням встановлено таке.

16.10.2015 прокуратурою Донецької області було відкрито кримінальне провадження № 42015050000000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом примушування ОСОБА_5 працівниками поліції розповсюджувати наркотичні засоби наркозалежним особам з метою їх подальшого затримання та вимагання грошей за не притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Крім цього зясовано, що до вказаного факту причетні працівники Словянського відділення поліції, у тому числі і оперуповноважений Словянського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_2, які зорганізувавшись у злочинну групу, вимагали гроші з наркозалежних мешканців м. Словянська Донецької області за не притягнення до кримінальної відповідальності, схиляли ОСОБА_5 до збуту наркотичних засобів третім особам з метою подальшого затримання та отримання неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності.

03.02.2016 ОСОБА_2 було затримано на підставі ст. 208 КПК України та прокуратурою Донецької області останньому повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

04.02.2016 ухвалою Краматорського міського суду Донецької області відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою з внесенням застави у розмірі 29000 грн.

10.12.2015 та 11.01.2016 керівництвом Словянського відділення поліції особовому складу сектору кримінальної поліції було доведено вимоги Національної поліції України та другим відповідачем щодо дотримання дисципліни та законності, недопущення порушення вимог діючого законодавства і транспортної дисципліни, про що складено відомості, в яких ОСОБА_2 поставив особисту підпис.

У ході службового розслідування ОСОБА_2 відмовився від надання письмових пояснень на підставі ст. 63 Конституції України.

За результатом вищезазначеного розслідування було прийнято висновок, яким виявлено грубе порушення вимог п.п. 1.2. ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII, п. 1, ч. 1, ст. 7 Закону України від 18 лютого 1992 року N 2135-XII Про оперативно розшукову діяльність (далі ОСОБА_3 N 2135-XII) та п. 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377 (далі Інструкція №1377), що виразилось у невжитті заходів щодо реєстрації отриманої інформації про скоєння кримінальних правопорушень, затриманні осіб за скоєння правопорушень без їх належного оформлення, а також порушенні порядку проведення обшуку.

На підставі висновку від 18.02.2016 Управлінням було прийнято наказ від 23.02.2016 № 240 Про надзвичайну подію за участю окремих працівників Словянського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області та покарання винних, яким ОСОБА_2 звільнено зі служби в Національній поліції України за результатами службового розслідування.

25 лютого 2016 року наказом № 42 о/с на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23.02.2016 № 240, відповідно до розділу VII Закону № 580-VIII, за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (М-215521), оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції звільнено з 29 лютого 2016 року.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України (далі поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч.1 ст. 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав ОСОБА_5 поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Працівники поліції складають ОСОБА_5 на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, імя та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обовязки

Аналіз тексту ОСОБА_5 зумовлює висновок, що в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. ОСОБА_6, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобовязання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Згідно із ст. 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону № 580-VIII, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі Дисциплінарний статут) затверджений законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділі та ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України, про що свідчать ч. 1 ст. 1, ст. 2 Дисциплінарного статуту.

Обовязки осіб рядового і начальницького складу визначені ст. 7 Дисциплінарного статуту, згідно з ч. 1 якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобовязує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватись норм професійної та службової етики; з гідністю поводися у позаробочий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 займав посаду оперуповноваженого Словянського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, перебуваючи в спеціальному званні старший лейтенант поліції. Отже, відповідно до п. 2 Положення № 114 він належав до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як наслідок, правовий статус позивача визначався Законом України Про Національну поліцію України, Дисциплінарним статутом, Положенням № 114 та іншими законодавчими і підзаконними актами, які регламентують проходження служби в органах внутрішніх справ.

Судами встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності слугували його особиста недисциплінованість, грубе порушення вимог п.п. 1.2. ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII, п. 1, ч. 1, ст. 7 Закону України N 2135-XI) та п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1377, що виразилось у невжитті заходів щодо реєстрації отриманої інформації про скоєння кримінальних правопорушень, затриманні осіб за скоєння правопорушень без їх належного оформлення, а також порушенні порядку проведення обшуку.

За правилами ч. ч. 1-2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За висновком суду першої інстанції, факт порушення ОСОБА_2 службової дисципліни доведений Національною поліцією в Донецькій області належними та допустими доказами.

Колегія суддів з таким висновком першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1377.

Згідно з п. 2. розділу І Інструкції № 1377 Джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події є:

повідомлення осіб, які надходять до органу поліції або особи, уповноваженої здійснювати досудове розслідування (далі - слідчий);

самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень;

повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення.

Отже, самостійно виявлені працівником поліції обставини кримінального правопорушення є одним з джерел інформації про них.

Згідно з вимогами п. 4 розділу ІІ Інструкції № 1377, посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобовязана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.

Пунктом 5 цього ж розділу вказаної Інструкції передбачено, що посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції № 1377, заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах органів поліції уповноваженими працівниками відразу після їх надходження, вносяться до журналу ЄО та інтегрованої інформаційно-пошукової системи з усіма відомостями з журналу ЄО.

Так, позивач, маючи інформацію про кримінальне правопорушення, повязане з незаконним обігом наркотиків, всупереч вимогам п. 4 розділу ІІ Інструкції № 1377, не повідомив про це найближчий підрозділ міліції (не подав рапорт за місцем служби).

Положення розділу ІІІ Інструкції № 1377 дозволяють кваліфікувати такі дії позивача як приховування від єдиного обліку інформації про події, які були відомі працівнику органу внутрішніх справ, відомості про які не внесені до журналу ЄО та не отримали відповідного реєстраційного номера.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобовязаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Невиконання позивачем вимог ч. 2 ст. 18 Закону № 580-VIII є грубим порушенням дисципліни, оскільки по суті має місце невиконання основних завдань поліції, як то запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень, що визначено Законом України Про Національну поліцію України.

В матеріалах справи містяться протоколи допиту свідків (потім потерпілих) ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_9 (а.с.136-183), якими підтверджуються висновки службового розслідування.

Про обізнаність особи, яка проводила службове розслідування, з матеріалами кримінальної справи свідчить сам текст наказу від 23.02.2016 № 240 (а.с.51-54).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Управління довело належними та допустими доказами (матеріалами службового розслідування) факт грубого порушення ОСОБА_2 вимог п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1377, грубого порушення вимог Закону № 580-VIII.

Частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073, (далі Інструкція).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції службове розслідування комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також зясування інших обставин.

Підстави для проведення службового розслідування наведені в розділі ІІ Інструкції.

Згідно з п. 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування крім іншого є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником зокрема у разі скоєння особою рядового і начальницького складу дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення (пп. 2.2.5, 2.2.20 п. 2.2 Інструкції).

Згідно з п. 2.5 Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститься в службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів або в інших документах, отриманих у встановленому законодавством України порядку.

Як встановлено судами, підставою для призначення службового розслідування слугувало відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження № 42015050000000584.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Абз. 4 п. 3.1 Інструкції встановлено, що начальники ГУ МВС мають право призначати службове розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Службове розслідування проведене на підставі наказу начальника ГУ НП в Донецькій області від 04 лютого 2016 року № 136, а не 2015 року, як зазначає позивач та помилково послався місцевий суд (а.с.57).

Таким чином, службове розслідування щодо ОСОБА_2 призначене і проведене за наявності підстав, визначених Інструкцією, та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до п.п. 3.2-3.3 Інструкції службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити обєктивні висновки. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника, що передбачено ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту та п. 3.4. Інструкції.

Судом встановлено, що проведення службового розслідування було доручено начальнику УКЗ ГУНП в Донецькій області та підлеглим працівникам, відповідно до їх посадових інструкцій.

Відповідно до п. 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно з вимогами п.п. 8.2-8.4 Інструкції у вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) рядового і начальницького складу скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у звязку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного звязку між неправомірними діяннями особи рядового і начальницького складу та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) рядового і начальницького складу, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до п. 8.7 Інструкції висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

Висновок службового розслідування складений, підписаний та затверджений з дотриманням п.п. 8.1-8.4, 8.7 Інструкції.

Абз. 1 п. 5.4 Інструкції передбачає, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Позивач скористався своїм правом, гарантованим ст. 63 Конституції України, та відмовився надавати пояснення по суті вчинених ним дій, однак зазначив, що обшуки та затримання проведені з порушенням законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст. 12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено, що таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, накладається начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення, що визначено ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч. ч. 10-11 ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з положеннями ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що 25 лютого 2016 року начальником ГУНП в Донецькій області виданий наказ № 42 о/с, яким до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

При застосуванні до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення враховані тривалість перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків тощо, про що прямо зазначено у висновку службового розслідування.

Суд відзначає, що працівники поліції у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену дисциплінарну відповідальність, тому за порушення дисципліни до них вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу; визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

Як встановлено судом, начальником ГУНП в Донецькій області, тобто керівником, уповноваженим обирати вид дисциплінарного стягнення, прийнято рішення про застосування до позивача такого стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідачем доведено належними та допустими доказами факт порушення ОСОБА_2 службової дисципліни.

Позивачем також не наведено норм матеріального законодавства, яким заборонено звільнення працівника за умови прийняття щодо нього рішення про відсторонення від посади.

Таким чином, вимоги позивача до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування наказів № 240 від 23 лютого 2016 року та № 42 о/с від 25 лютого 2016 року не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами п. 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі Інструкція № 499) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Суд відзначає, що п. 24 Положення № 114 визначений спосіб захисту прав особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, порушених внаслідок незаконного звільнення.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з дотриманням вимог законодавства, суд першої інстанції правильно не вбачав за можливе задоволення позовних вимог в частині стягнення зі Словянського відділення поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 березня 2016 року по день винесення рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновку місцевого суду щодо необхідності відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 16 листопада 2016 року.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/996/16-а за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя:І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_10