Постанова № 62725989, 15.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року справа №805/2033/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження засіданні апеляційну Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року по справі №805/2033/16-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський карєр» про стягнення грошових коштів, що належать платнику податків, з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський карєр» про стягнення грошових коштів, що належать платнику податків, з розрахункових рахунках у банках на суму податкового боргу в розмірі 1669050,79 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з розрахунків у банку позивача заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в сумі 687,41 грн., з податку на додану вартість в сумі 117 186,68 грн., з екологічного податку з надходження від скидів забруднюючих речовин в сумі 3 707,17 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивачем самостійно було нараховано орендну плату за землю та подано відповідні звіти. Крім того, судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України N 1079-р 05.11.2014 р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Крім того, відповідачем не було надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України як це передбачено ст..10 Закону №1669.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що предметом позову по цій справі є стягнення з рахунків відповідача податкового боргу,зокрема, з земельного податку в сумі 1548156,94 грн., у т.ч. пеня 1725,50 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку №9002369747 від 27.01.2014 року, податкового розрахунку земельного податку №9014305601 від 13.02.2015 року, податкового розрахунку земельного податку №9018315248 від 17.02.2016 року, податкового повідомлення рішення №0002681500 від 08.12.2015 року на суму 687,41 грн.

Відповідачем не оспорюється факт подання наведеної податкової звітності та самостійного визначення в них суми податкового зобовязання.

Судом першої інстанції позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб задоволено в частині стягнення податкового боргу у вигляді штрафної санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 687,41 грн. У стягненні залишкової суми податкового боргу було відмовлено з огляду на положення Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Наведений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим виходячи з наступного.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 6 Закону№1669 (в редакції,чинної у спірний період) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Однак, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою не визначений.

Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог п.п.30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п.30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п.30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обовязком.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 № 865 затв. форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема додаток 2 відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок.

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності затв. наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, також містить в собі графи щодо пільг, у яких зазначається розмір пільги відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким пільгу надано.

Колегія суддів вважає, що наведені норми Податкового Кодексу України не суперечать Закону України №1669, а тому підлягають застосуванню для спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, у якій самостійно визначено суму земельного податку яка підлягає сплаті за даними платника, в розмірі 59118,95 грн. терміном сплати 30.10.2014р. та податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, у якій самостійно визначено суму земельного податку яка підлягає сплати за даними платника, в розмірі 73834,38 грн. терміном сплати 02.03.2015р.

У п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Доказів подання уточнюючого розрахунку про зменшення задекларованої суми податкового зобовязання з земельного податку відповідачем не надано.

Відповідно до вимог п.38.1ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами п. 37.3 ст.37 Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження припинення спірного податкового зобовязання щодо сплати земельного податку, у встановлений законом спосіб.

Станом на день судового розгляду справи, сума заборгованості зі сплати самостійно узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку за спірний період в розмірі 1 547 469,53 грн. у тому числі пеня 1 725,50 грн., відповідачем не погашена, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання наведеної норми позивачем було складено податкову вимогу форми «Ю» № 5-11 від 04.02.2014р. , яка була отримана відповідачем 05.02.2014р., що засвідчується відповідним підписом на корінці зазначеної вимоги.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 цього кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкового боргу з земельного податку в розмірі 1 547 469,53 грн. у тому числі пеня 1 725,50 грн., колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з позовом про стягнення несплаченої відповідачем самостійно узгодженої суми земельного податку, позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для часткового скасування постанови та прийняття нової постанови в частині задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року по справі №805/2033/16-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року по справі №805/2033/16-а скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський карєр» про стягнення заборгованості з орендної плати юридичних осіб в сумі 1 547 469,53 грн. в тому числі пеня 1 725,50 грн.

Позов Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський карєр» про стягнення грошових коштів, що належать платнику податків, з розрахункових рахунках у банках заборгованість з орендної плати юридичних осіб в сумі 1 547 469,53 грн. в тому числі пеня 1 725,50 грн. задовольнити.

Стягнути з розрахунків у банку Приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський карєр» (РНОКПП 00292215, смт. Старий Крим, м.Маріуполь, 87591) заборгованість з орендної плати юридичних осіб в сумі 1 547 469,53 (один мільйон п'ятсот сорок сім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 53 коп. в т.ч. пеня у розмірі 1725,50 (одна тисяча сімсот двадцять пять) грн.

В інший частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року по справі №805/2033/16-а залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

суддів: А.А.Блохін

ОСОБА_2